Світова економіка структура та загальні тенденції формування (стр. 2 из 8)

На фоні депресії планово-адміністративна економіка показує дивовижні результати. Прихильники ринкової системи починають розуміти деякі переваги планово-адміністративної системи.

1936 р. – Дж.М.Кейнс публікує працю, в якій обгрунтовує необхідність деякого втручання держави в економіку. Першим ідеї Кейнса запровадив на практиці А.Гітлер. Як наслідок – Німеччина набуває економічного розвитку. Після Німеччини ідеї Кейнса запроваджуються і в США.

ІІ Світова війна – докорінні зміни як в перерозподілі сфер впливу, так і в економічному потенціалі країн.

10.09.99

США – країна №1 в світовій економічній системі, відбувається наплив інвестицій із США до інших країн. №2 – Британія, вдало втримала свої колоніальну систему. №3 – Франція. Німеччина повністю зруйнована, але показує найшвидші темпи по відновленню.

Кін. 40-х–поч. 50-х рр. – здобуття колоніями незалежності. Як наслідок – на політичній карті з’являються багато нових незалежних країн, що розвиваються. Країни Сх. Європи знаходяться, з одного боку, під впливом авторитету СРСР, з іншого – під впливом армії СРСР. Як наслідок – виникає соціалістичний табір. Кількісно соціалістична система значно зростає.

П.пол. 70-х рр. – кульмінація. Соціалістична система досягає найбільшого розвитку (1\3 світової території, 25% світового населення, 40% світового промислового виробництва, 25% світового НД).

1971р. – створення Ради Економічної Допомоги, що об’єднує більшість країн соціалістичного табору.

Виникає група країн “соціальної орієнтації” (напр., Єгипет). Всього приблизно до 30 країн.

50-ті –60-ті рр. – країни з ринковою економікою відчувають періодичні рецесії. Тільки Німеччина і Японія показують стабільні економічні темпи росту. США загальмували в розвитку. Країни з ринковою економікою вкладають великі кошти у стримання визвольного руху в Африці, багато грошей витрачається на ВПК. Починається “гонка озброєнь”. Але на відміну від СРСР країни ринкової економіки частину військових досягнень впроваджують в економічне життя. Вибухає інформаційно-технологічна революція.

Радянська система, хоч і має подібні технології, абсолютно їх засекречує. Інформаційні ресурси Заходу дали змогу оновити економічний базис. Тільки в 70-ті рр. СРСР розуміє, що відстає на 20 років. Але виник величезний розрив у застосуванні комп’ютерів у ВПК і в економіці.

З 70-х рр. – нарощування відставання. Накінець 70-х – перші ознаки відставання, у 80-ті – повне відставання. Як наслідок – втрата ефективності самої системи. В деяких країнах соціалістичного табору відбуваються спроби перемінити систему (Чехія). Подібні сроби придушуються.

На поч. 80-х рр. – Польща фактично відходить від соціалістичної системи. Потім – Угорщина (змінює орієнтацію країни без кровавих наслідків. Наступні – Чехія, Румунія.

На кін. 80-х рр. – зовсім нова ситуація. В країнах з ринковою економікою відбуваються значні зміни:

– після світової рецесії, у 1984р. починається фаза підйому

– розробляються і впроваджуються нові технології (“зоряні війни”)

– впровадження соціальних механізмів для забезпечення добробуту населеня

Кін. 70-х рр. – остаточне гальмування економіки СРСР, проголошується “перебудова”.

Друга пол. 80-х рр. – нульовий приріст економічного розвитку. Стає зрозумілим, що СРСР програв технологічне змагання США. Як наслідок – колапс СРСР.

На поч. 90-х рр. – нова ситуація. Світова економічна система перетворюється на монополярну систему, з’являється нова модель СГ.

Риси нової модеді СГ

1. Відсутність політичного і економічного антагонізму (невирішуваних суперечностей)

2. Відсутність конфроонтацій (прямої економічної, політичної, військової боротьби)

3. Взаємозалежність всіх елементів системи

4. Дуже динамічна трансформація всіх елементів системи

Існує дві теорії стосовно сучасної моделі світового господарства, що обговорюються в літературі:

1. СГ – монополярна система, США – одноосібний лідер (гегемон)

2. США – один з наймогутніших полюсів, але не єдиний. Існує декілька центрів сили:

НІК – нові індустріальні країни

Центри сили – “локомотиви”, якщо вони не дадуть приростів економічного зростання, економіка не буде розвиватися.

ПРК – промислово розвинені країни.

Характерні ознаки цієї моделі

1. Глобальна трансформація:

– політичних взаємозв’зків

– економічних взаємозв’зків

– соціальної сфери

– способу життя

– масової свідомості

2. Імпульсація зростання світової економіки – синтез імпульсів, що породжують центри сили, а також вторинних імпульсів, що породджують іншт країни

3. Формування загальних цінностей (напр., еконогічна безпека, права людини, інформаційні питання).

Світову економіку як систему характеризують 2 аспекти:

– ієрархічність

– структурність

Матеріальні блага в такій системі розподіленні дуже нерівномірно. Переважна кількість багацтв концентрується в невеликій кількості держав: на США, Німеччину, Японію з 9% світового населення припадає 50% світового капіталу, 33% світової купівельної спроможності.

Світова економіка не може існувати без світового порядку.

Світовий порядок – норми міжнародного, публічного та приватного права, що регулюють відносини між країнами, а також інституції, що втілюють ці норми.

Основні суб’єкти СГ

– національні господарства

– ТНК

– міжнародні інтеграційні об’єднання

Критерії виділення підсистем СГ

1. Рівень економічного розвитку

2. Соціальна структура

3. Тип економічного розвитку

4. Характер зовнішньоекономічних зв’язків

Класифікація груп країн, що входять до СГ

І. 1. Перший світ: ПРК

2. Другий світ: перехідні країни

3. Третій світ: країни, що розвиваються

ІІ. Класифікація ООН:

1. ПРК з ринковою економікою

2. країни з перехідною економікою

3. країни, що розвиваються

ІІІ. 1. країни Півночі

2. країни Півдня

IV. За типом індустріального розвитку:

1. постіндустріальні країни (США, найбільші країни Зах. Європи)

2. індустріальні країни (Росія, Україна, Греція тощо)

3. доіндустріальні країни (країни Азії, Африки, Латинської Америки)

23.09.99

Стандартна класифікація країна, яка вживається ООН

I. Промислово розвинені країни: 24 країни, 55% ВСП, 70% світового експорту

– Країни Півн. Америки: США, Канада

– Японія

– Австралія

– Нова Зеландія

– Південно-Африканська Республіка

– Ізраїль

7 країни концентрують 45% ВСП, 51-55 % світового експорту.

II. Країни, що розвиваються: 150 країн, 40% ВСП, 25% світового експорту

– країни Азії (30)

– країни Африки (50)

– країни Латинської та Центральної Америки (34)

– країни Близького та Середнього Сходу (18)

– країни Тихоокеанського басейну

Загальні риси країн, що розвиваються

– особливе місце в СГ

– багатоукладна структура економіки

– відносно менш розвинута промисловість

– низький рівень життя населення

– специфічна роль релігії, патріархальні відносини

Ця група країн є неоднорідною

1. Нові індустріальні країни (промисловий авангард): Півд. Корея, о-в Тайвань, Сінгапур

2. Найменш розвинуті країни (46-50 країн). Переважна більшість – країни Африки

3. Країни-експортери нафти (країни ОРЕС). Колосальні надходження нафто-доларів наприкінці 70-х рр.

4. Інші країни

III. Перехідні країни: 28 країн

– країни, що з’явилися після розпаду СРСР

– країни Середньої Азії та Закавказья (9)

– країни Центральної та Сх. Європи (18)

– Росія: 2% ВСП, 1% світового експорту

Одна з найважливіших рис сучасної світової економіки – мобільність засобів виробництва.

2 підходи до аналізу економіки:

– статистичний (Смітт, Рікардо)

– динамічний

Класифікація факторів виробництва

І. За походженням:

– основні – історичні, природні

– розвинуті – придбані країною за допомогою інтенсивних інвестицій

ІІ. За ступенем спеціалізації:

– загальні – застосовуються майже в усіх галузях

– специфічні – можна застосовувати лише в одній галузі

Узагальнення: низьку мобільність мають основні фактори, високу мобільність – розвинуті фактори; високу динаміку – загальні, менш високу – специфічні

Світова економіка – сукупність національних економік, що пов’язані мобільними факторами виробництва.

Функціональна структура світової економіки

Тема №4

Міжнародний обмін товарів

1. Міжнародний розподіл праці

2. Еволюція ринків

3. Експортно орієнтована та імпортно заміщуюча модель розвитку

4. Основні поняття і категорії міжнародної торгівлі

5. Сучасні тенденції світової торгівлі

6. Світові ціни

7. Товарні біржі

8. Зовнішньоторгівельна політика

1. Міжнародний розподіл праці

3 функціональні форми

– загальна (між великими сферами економічного життя)

– галузева

– одинична (всередині підприємства)

Територіальні форми розподілу праці

– міжрегіональний

– міжнародний

Міжнародна кооперація праці – стійкій обіг між країнами продуктів праці, що грунтується на міжнародному поділі праці

Найдинамічніші види міжнародного розподілу праці

– міжгалузевий