Світова економіка структура та загальні тенденції формування (стр. 1 из 8)

1.09.1999

Тема №1

Світова економіка: структура та загальні тенденції формування

Світове господарство (СГ) – сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці та системою міжнародних економічних відносин.

Загальні тенденції:

– історичний процес;

– циклічний розвиток світової економіки;

– проблеми транснаціоналізації;

– міжнародний ринок товарів і робочої сили;

– загальні проблеми;

– вплив науково-інформаційної революції на структуру економіки.

Світова економіка сформувалась на стадії зрілого капіталізму (к. ХІХ – поч. ХХст.).

Причини виникнення СГ:

1. Стійкі МЕВ

2. Всі країни втягнуті в МЕВ

3. Різке зростання світової торгівлі

4. Сформувалась система фінансово-кредитних відносин

5. З’явилися нові риси економіки:

– вивіз підприємницького капіталу (інвестиції)

– міжнародне виробництво на базі інвестицій

6. Завершення формування колоніальної системи

2 аспекти формування СГ:

– позитивний: формування буржуазних відносин дало поштовх розвитку продуктивних сил;

– негативний: формування супроводжувалось конфліктами, війнами за перерозподіл благ.

2 напрямки формування СГ:

– в процес буржуазних відносин втягнуто все більше країн, на базі буржуазних формуються економічні відносини;

– примусове втягнення в економічні відносини.

Головна риса МЕВ: взаємозалежність всіх структурних елементів.

Елементи системи економічних відносин:

– міжнародний рух капіталу

– міграція робочої сили

– міжнародний товарний обіг

– міжнародний технологічний обіг

– міжнародні кредно-фінансові відносини

– міжнародні зв’язки

План характеристики економіки країни.

1. Історичні тенденції розвитку країни

2. Економічний потенціал країни

3. Місце країни у міжнародному поділі праці

4. Концентрація капіталу або виробництва

5. Характеристика окремих галузей економіки

6. Соціальні проблеми

7. Напрямки економічної політики

8. Зовнішні економічні відносини

Тема № 2

Показники економічного потенціалу та рівні економічного розвитку країн

Економічний потенціал – виробничий потенціал в сукупності з природними та трудовими ресурсами певної класифікації та кваліфікації.

Економічний потенціал включає техніко-економічні, географічні та природні фактори. Треба відрізняти поняття “економічна могутність” – вона визначається не потенційним, а реальним обсягом виробництва в країні.

2 типи показників:

1. Натуральні

2. Вартісні

– ВНП – сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, що вироблено у ринкових цінах за певний період.

– НД – показник СНР, який розраховується наступним чином:

НД = ВНП – амортизація – непрямі податки + субсидії

– ВВП – сукупна вартість кінцевих товарів і послуг, що вироблено в країні за певний період.

ВВП = ВНП – імпортний компонент

– ВСП – сукупна кінцева вартість товарів і послуг, вироблених у всіх країнах світу

– СНР (система національних розрахунків) – міжнародні правила обліку економічної діяльності

Методи підрахунку ВВП

1. На рівні споживання: ВВП = вартість валових інвестицій + державне споживання товарів і послуг + приватне споживання товарів і послуг

2. На рівні виробництва: ВВП = ∑умовних чистих (доданих) вартостей кожної галузі

Додана вартість = кінцева вартість – поточні витрати

3. На рівні доходів: ВВП = ∑всіх доходів суспільства = зарплата + індивідуальний доход + земельна рента + % прибутки + …

Зазвичай НД менший за ВВП на 8-10%. Динаміка НД і ВВП майже завжди співпадають.

Методи підрахунку ВСП

1. Реальний ВСП: розраховується в реальних зафіксованих цінах якогось року (періоду). ВСП може розраховуватись також і в поточних цінах. В цьому випадку фіксують курс валют. Але коливання валютних курсів спотворює картину підрахунків.

2. Метод підрахунку в “міжнародних доларах”: порівнюються купівельні спроможності валют. Співставляються кошики цін на стандартні, визначені заздалегідь продукти.

Між двома цими методами розбіжність в 20-25%. ООн і департаменти ООН використовують І-ий метод. МВФ, МБРР – ІІ-ий.

Показники рівня економічного розвитку

Рівень економічного розвитку – обсяг матеріальних благ в розрахунок на душу населення.

Рівень економічного розвитку залежить принаймні від трьох змінних:

– рівня продуктивності праці;

– питомої ваги працездатного населення;

– рівня розподілу трудових ресурсів.

Тема №3

Етапи розвитку світового господарства

Світове господарство в своєму формуванні пройшло декілька етапів розвитку.

Світовий ринок – це існуюча на базі міжнародного поділу праці система міжнародних торгово-економічних відносин.

Тобто виникнення світового ринку пов’язано з міжнародним поділом праці.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві певних видів товарів або послуг для задоволення потреб світового ринку.

Формування світового ринку відбувається протягом тривалого часу. Перші торгові зв’язки – період рабовласницького ладу. Але саме світовий ринок в період рабовласництва не існував, тому що:

– лише частину країн світу було втягнуто в світову торгівлю

– нерозвинений механізм торгівлі

– конфлікти (війни) переривали зв’язки на багато років

– зв’язки носили локальний характер

Світовий ринок виникає лише на стадії капіталізму.

Етапи розвитку світового господарства

I. середина ХVІ ст.: мануфактурна стадія. Головні риси:

– розвиток мануфактурної промисловості стає джерелом первісного нагромадження капіталу

– виникає потреба постійно експортувати продукцію та імпортувати сировину

– відбувається прогрес у розвитку засобів транспорту і зв’язку

– швидка експансія країн європи, пік колонізації

II. середина ХVІІІ ст.: перехід від мануфактурного до фабричного способу виробництва. Велике підприємство повністю залежить від імпорту сировини, розраховує на експорт продукції. Перша економічна криза – 1825р., кожні 9-11 років повторюється економічна рецесія.

III. кін. ХІХ-поч. ХХст. Головні риси:

– різке зростання світової торгівлі

– виділення 4-х супердержав, що концентрують більшість світового експорту (сша, франція, німеччина, великобританія)

– інтенсивний вивіз капіталу, створення перших міжнародних кампаній

– подальша концентрація виробництва, створення нових форм підприємств, з’являються перші ознаки моделі економіки, для якої характерні:

a) монополії

b) олігополії

c) фірми-аутсайдери

– виникнення трестів, синдикатів, концернів конгломератів

Процес формування світового господарства закінчуєтсья на початку ХХ століття.

Ознаки кінця формування світового господарства.

1. Закінчується колоніальний розподіл світу

2. Торгівельні зв’язки стають сталими – міжнародна торгівля набула світового масштабу

3. Різко зростає могутність фінансово-промислового капіталу, зростають темпи міжнародного виробництва

Матеріальна основа СГ – машинне виробництво, що функціонує на основі міжнародного поділу праці.

Рушійний механізм – ринкова система, що базується на приватній власності і вільної конкуренції.

Інструмент функціонування – вивіз товарів, рух робочої сили, міжнародні кредитні відносини, вивіз капіталу.

Колоніальна система – сукупність колоній, напівколоній та залежних країн.

Колонія – країна або територія, де існує політична влада монополії, яка забезпечує економічну експлуатацію.

Напівколонія – країна, що формально є політично незалежною, але пов’язана з метрополією нерівноправними міжнародними угодами.

Залежна країна – країна, що формально є політично незалежною, але займає нерівноправне місце в СГ.

Значення колоній для СГ.

– ринок збуту

– постачання сировини

– сфера вкладання інвестицій

– резерв для поповнення армій

– плацдарми військових баз

СГ на початок ХХ ст. представляє собою монополярну систему. Полюс – ринкова економіка.

З 1917р. після жовтневої революції світова економічна система набуває іншого вигляду. Поступово утворюються система, яка відкидає засади ринкової економіки і функціонує на основі планової економіки. Спочатку – лише в СРСР, в 20-х рр. приєднується Монголія. Отже, після 1917р. світова економічна система набуває біполярного характеру: ринкова економіка ↔ планово-адміністративна економіка.

Ця модель існувала до середини ХХ ст. До 1912р. економічним центром світу є Європа. Після І-ї Світової війни відбувається знекровлення країн Європи, інфляція, як наслідок – революції.

В 20-ті рр. економіка більшості країн Європи переживала важкі часи (інфляція порядку 1000%). Економіка ж США розвивалася швидкими темпами. В свою чергу СРСР, подолавши перші труднощі планово-адміністративної економіки після утворення, показував дивовижні результати (період “двох стабілізацій”). Отже, як ринкова, так і планово-адміністративна економічні системи досить успішно розвиваються.

1929-1932 рр. – “велика депресія” в США, небачена криза, за короткий період виробництво скорочується на 40%. В Європі депресія відчувається менше. В ці роки ринкова система переживає рецесію.