Весь цей шлях треба пройти без повторення минулих помилок, ми повинні спи-ратися на нові ідеї і підходи, які ми виробимо самі, а не будемо копіювати у благопо-лучних сусідів. [5.c8]
Тепер безпосередньо перейдемо до аналізу економічного зростання.
1.2. Макроекономічна основа та економічне зро-стання
Можна порадуватися перші два місяці 2000 року радують явищем, про яке можна було мріяти: в Україні, нарешті, почалося економічне зростання.У порівнянні з відповідним періодом минулого року за січень ВВП виріс на 3,4%, за січень лютий - на 6,1%.Відповідні показники в промисловості становлять 5,3 і 10,2%.Очень приємна тенденція.
Спочатку в проекті держбюджету мова йшла о двопроцентному зростанні ВВП. Новому уряду ця позиція показалася зайво оптимістичної і показник зменшили до 1%.
І все ж: чи реальні зміни економічної динаміки і наскільки вони грунтовні? Важливо враховувати, що початок позитивних процесів в економічній динаміці відноситься на першу половину минулого року.Як кажуть спрацювали дві групи чинників:
· позитивні макроекономічні зсуви минулого року - подолання штучно сформованої в 1996-1997 роках надмірної ревальвації валютного курсу гривні, демонтаж фінансової піраміди, підвищення рівня монетизации економіки, розширення платоспроможного попиту населення;
· здійснення на основі указів Президента комплексу заходів, пов'язані зі стимулюванням реальної економіки.Мова йде об кількісної і якісної змінах. Істотне зниження з 42 до 18,8% бартерних операцій, зменшення більш ніж на чверть збиткових підприємств, тенденція зниження, що намітилася кредитор-ської заборгованності і збільшення бюджетних надходжень на 30%.
Не можна не сказати про так зване перенесення центра тягаря на мікрорі-вень.Політика пасивного невтручання в управління виробничими процесами почала поступово перетворюватися в політику активного стимулювання економічного зроста-ння.Таким чином, основною функцією виконання такого роду системних перетворень, які допомогли б в виході економіки на темпи зростання ВВП на рівень 6-7% в рік. [3,c3].
Невже прийшло усвідомлене розуміння того, що насправді відбувається в економіці України?. Проаналізуємо.
Україна вступила в нову фазу свого розвитку з приходом 2000 року.Багато фахівців кажуть, що в Україні почалося економічне зростання.Хотілося б вірити, але факти є факти, і вони диктують реальне становище макроекономічних показників.
В Україні не склалися об'єктиві умови для нормального і стабільного економічного зростання.У країні не сталися ті реальні зміни, які дозволили б з упевненістю сказати, що склалася позитивна динаміка макроекономічних показників.
Кожні твердження повинні підкріплятися фактами або що є причиною для подібно-го роду висновків.
Одним з них є реальна девальвація гривні або зростання реального обмінного курсу твердої валюти.Реальний курс визначається коректуванням номінального.У 1998 році ціна продажу долара США зросла з 1,8946 гривні до 3,427 або на 80,9%. У також час ціни на споживчому ринку збільшилися лише на 20%.Реально долар в Україні подорожчав на 50,7%.В 1999 році при зростанні номінального курсу на 49,5 інфляція становила 19,2%(реальний приріст 25,4%).
Тенденція валютного ринку 1998-1999 років є неминучим слідством фінансової кризи серпня 1998 року, внаслідок якого до кінця року долар подорожчав на 63,2%.Серпень став переломним пунктом накопичення проблем в економіці.
Досить значна девальвація гривні за помірних темпів інфляції вплинула позитивним чином на обмеження імпорту.Прибутковість від експорту за два останніх роки збільшилася майже вдвічі, а витрати виробництва в 1,43 рази, але в свою чергу девальвація негативно вплинула на збільшення податку на імпорт.У 1998 році при зростанні внутрішніх споживчих цін на українському ринку на 20% імпортне постачання подорожчали на 80,9%.[1,c.4]
Висновок про вплив девальвації на економічне зростання підтверджують дані про галузевих показників динаміки виробництва.При середньому по промисловості показнику за січень-лютого у 10,2% в кольоровій металургії, він становив 22,5%.
Багато хто кажуть, що для нормального економічного зростання треба провести політику реальної девальвації національної валюти.Це був би поспішний крок.Чому?
· девальвація 1998-1999 років має відмінну від 1992-1994 років природу. Перша мала монетарну причину, оскільки відбувався друк огрівної грошової маси, яка не була підкріплена.Криза серпня 1998 року і подальша девальвація була викликана серйозними проблемами в бюджетній сфері.Таким чином різко підвищився курс на тверду валюту.
· динаміка, рівні девальвації і інфляції не співпадають.У цей час, при однаковій спрямованості показників темпи зростання споживчих цін значно відстають від зростання курсу долара, а це може привести до інфляції. Девальвація серйозно ускладнює бюджетні проблеми.Прибутки бюджету ростуть повільно, а витрати швидко.Пропорціонально зростанню курсів твердих валют збільшуються тільки надходження за рахунок імпортного мита.ПДВ з імпорту балансується відшкоду-ванням ПДВ з бюджету експортерам.Сильно збільшується навантаження по бюджетним статтям, що стосуються обслуговування зовнішнього боргу, соціа-льних виплат, тому наростає дефіцит, який необхідно покривати.
Як покрити бюджетний дефіцит? Способи:
· залучення приватних коштів(невигідно при фінансовій нестабільності);
· емісія грошей, кредитором є Центральний банк(невигідно, тому що станеться різке падіння внутрішнього попиту, а звідси -інфляційний вибух).
Падіння внутрішнього попиту було однією з причин погіршення динаміки виробництва.Пік впливу кризи -перший квартал 1999 року.
Девальвація гривні.У минулому році долар став дорожче за гривню на 50%.Таким чином, будь-який інвестор, що вклав долар в економіку України і що отримав прибутковість нижче за 50% не тільки нічого не запрацював, але і втратив вкладе-не.При прибутковості у 20% від вкладеного долара залишилося тільки 80 центів.Це просто смертельне для інвестицій.Поріг прийнятності прибутковості для рішення інве-стувати повинен перевищувати 60-70%.
Без відновлення високого курсу гривні гроші не виконують функції накопичення.У період стабільності національної валюти, внески населення в банківську систему реально зросли в 2,1 рази.За подальші два роки вони скоротилися на 12%. Нинішній стан банківської системи дозволяє щонайбільше говорити про васполоття банками функції розрахункового обслуговування економіки і бюджету.Але наші банки не спроможний обслуговувати інвестиційний процес.У них просто немає для цього грошової маси.Середні процентні ставки по кредитах на кінець минулого року в 2,7 рази перевищили темпи інфляції(52,0 і 19,2% відповідно).З одного боку -вкладники не хочуть розміщувати депозити під низькі проценти, а сдругой сторони, дуже великий ризик кредитування, немає гарантій перетворення позитивних процентних ставок в негативні внаслідок проїдання банківського капіталу. [1,c.4]
Уряд не зміг утриматися від прогнозу економічного зростання в 2000 році - в проект бюджету закладено зростання реального ВВП на 1% - і це не дивно, так як останні чо-тири роки різні склади Кабміну наполегливо прогнозують економічне зростання.
Плануючи також зростання обсягів промислового виробництва - на 4,6%, що трохи більше, ніж в 1999 році(4,3%).Здавалося б - позитивна тенденція.Але зростання виробництва досягається в основним за рахунок збільшення заборгованості(як між підприємствами, так і перед бюджетом), тобто за рахунок погіршення фінансового становища підприємств(об'єм простроченої дебіторської заборгованості в промисло-вості за січень-листопад 1999 року -збільшився на 15,5 млрд. грн., або в 3,8 рази більше ніж в 1998 році).[2,c.1,7]
Зростання цін в цьому році не повинне перевищити аналогічний показник 1999 року і, по прогнозу становитиме 19% (в річному численні).Неважко передбачити, що відносно низький рівень інфляції буде досягнутий, як і в билі роки, в основному за рахунок зниження реальних прибутків населення(скорочення платоспроможного попиту). Так, в 1999 році грошові прибутки населення скоротилися на 11,8% по відношенню до 1998 року, що знизило платоспроможний попит населення і привело до скорочення роздрібного товарообороту на 5,2% і об'єми платних послуг - на 7,8%.І це не дивлячись на масштабні погашення по соціальній заборгованості в рік президен-тських виборів.
Середньорічний обмінний курс прогнозується на рівні 5,78 грн./дол(на кінець року 6,02 грн/дол.)Відповідно виникають сумніви про реалістичність такого прогнозу, а значить треба виділити чинники, які в свою чергу будуть впливати на цей прог-ноз.Визначимо два чинники: обслуговування виплат по зовнішньому боргу і вибрана система валютного режиму.Аналіз: якщо буде вибраний режим прив'язки до кошика валют(це нам пропонує Президент в проекті послання до Верховної Ради), то неминуча стрибкоподібна поведінка обмінного курсу, що і відбувалося в минулі роки, коли діяв валютний коридор.Цікаво відмітити факт - Президент України вже пропонував Нацбанку в грудні минулого року розглянути можливість переходу до currency board, яка передбачає прив'язку гривні до однієї або групі валют, однак пішла відповідь НБУ про недоцільність такої прив'язки. [2,c.1,7]
Як видно, прогнозні показники можуть бути виконані - як і в минулі роки - в основному за рахунок погіршення фінансового становища підприємств і зниження рівня життя населення.
Розділ 2. Процеси в єкономіці України
2.1.Бюджет країни
Основний принцип проведення бюджетної політики України - це бездефіцитність бюджету, тобто будь-які відхилення від цього принципи приведуть до дуже серйозним проблем.Країна вибрала саме такий шлях -бездефіцитність бюджету.Оскільки ми вирішили, що будемо жити за принципом скільки заробляємо -стільки і тратимо, то це означає наступне : держбюджетом на 2000 рік передбачено отримати 33,433 млн. грн. прибутків, означає витрата коштів буде відбуватися приблизно в розмірі цієї суми, але це не означає, що касова бездефіцитність перетворюється в бездефіцитність реальну.Якщо в бюджеті відсутні кошти, то як правило вони відшкодовуються економікою, а звідси слідує реальний дефіцит бюджету, що не покривається. Це дефіцит фінансується економікою шляхом неоплати бюджетними установами наданих їм послуг або виконаних робіт.