для організації позааудиторної самостійної роботи
Тема: “Психотропні засоби. Загальні поняття про нервові та психічні захворювання. Класифікація.”
1. Тема: Психотропні засоби. Загальні поняття про нервом та психічні захворювання. Класифікація.
2. Актуальність. Фізіологічною основою психічних проявів є вища нервова діяльність. Згідно рефлекторної теорії І.П.Павлова, функціональна активність великого мозку в кожний даний момент визначається співвідношення двох основних нервових процесів: збудження і гальмування. Для нормальної психічної діяльності ці процеси повинні бути зрівноважені. Відхилення цього співвідношення від норми приводить до патології. В зв'язку з цим виникла необхідність в засобах, з допомогою яких можна регулювати співвідношення між процесами збудження і гальмування.
В останній час ця проблема набула особливої актуальності в зв'язку з появою в навколишньому середовищі багатьох негативних факторів (надлишок інформації, зверхсильні шуми, вібрація, радіоактивне випромінювання та ін.), що зумовлює порушення фізіологічних функцій організму, особливо психічні розлади. Психічна діяльність порушється не тільки при надзвичайному напруженні збудження, але і при відносній недостатності його, що можливо при перевтомі, інтоксикації і т.д.
3. Мета.
Знати: - Визначення поняття “психотропні засоби”.
- Загальні поняття про нервові та психічні захворювання.
- Класифікація психотропних засобів.
4. Матеріали для позааудиторної самостійної підготовки студентів.
4.1. Між предметні зв’язки.
Клінічна патологія.
4.2. Зміст теми.
Психотропні засоби – це лікарські засоби, які впливають на психічний і емоційний стан людини. Розділ фармакології, який вивчає психотропні засоби, називається “Психофармакологія”. Психофармакологія як самостійний науковий напрямок сформувався в 50-х роках ХХ століття. Після відкриття лікувальних властивостей аміназину і резерпіну для лікування нервових і психічних хворих. В усіх країнах світу психофармакотерапія стала масовим засобом лікування хворих. Прийшовши на зміну традиційним “шоковим” методам лікування (шок викликали інсуліном, судорожними лікарськими засобами, електрикою) психофармакотерапія сприяла перш за все підвищенню ефективності лікування різних контингентів душевнохворих, які раніше вважалися важковиліковуваними, відкрила нові можливості повернення хворих до трудової діяльності. Після впровадження в практику аміназину стали синтезувати похідні фінотіазину, бутірофенолу та ін. Одночасно були відкриті і стали використовуватись в неврологічній практиці транквілізатори (мепротан).
Серед нервових захворювань найбільш часто зустрічаються неврози: неврастенія, істерія та інші. Найбільш характерними симптомами неврозів є: швидка втомленість, емоційність підвищена, головний біль, розгляди сну, дратівливість, неадекватна реакція на звичайні подразнювачі, істеричні припадки та ін.
Неврастенія – вид неврозу, який проявляється підвищеною збудливістю і дратівливістю в поєднані з швидкою втомленістю і виснаженням. Хворий швидко засинає, але і швидко пробуджується від малого шороху, легко виникають реакції роздратування, гніву, образи, але вони нетривалі із-за швидкого їх виснаження.
Причиною неврастенії може бути: розумова перевтома, психічна травма, перевтома, недосипання і т.д.
Істерія – психічне захворювання, яке відноситься до групи неврозів. Розвивається у людей з ослабленою нервовою системою під впливом психічної травми і є реакцією даної особи на ситуацію, яку він не в змозі перенести. Симптоми: різні припадки, паралічі, тремтіння окремих м'язів, порушення чутливості, легкі судоми, може протікати по типу втрати свідомості.
Неврози – група нервово-психічних оборотних захворювань, які зумовлені психічною пере напруженістю (перевантаженням). Неврози широко розповсюджені у людей із слабкою нервовою системою.
При неврозах часто порушується функція ВНС (вегетоневроз), що призводить до розладу функції серцево-судинної системи (серцебиття), болі в області серця, підвищення АТ, порушення функції ШКТ (порушення апетиту, запори, проноси, болі в животі) та інших органів.
При психічних захворюваннях (психозах) наступають розлади психіки, т.б. порушення логічного мислення, пам'яті, емоцій, рухової поведінки. Особливо характерними для психічних захворювань є патологічні судження і умозаключення (марення), а також сприйняття речей, які не існують в даний момент (галюційнації зорові, слухові та ін.).
Для різних психічних захворювань є характерні симптоми, сукупність яких складають синдроми. Наприклад, манікальний синдром супроводжується підвищенням настрою, відсутністю відчуття втоми, руховим збудженням, маренням величі та ін.
Для депресивного синдрому, навпаки, властивий пригнічений настрій, психомоторна загальмованість, марення самозвинувачення, переслідування, намагання до самовбивства.
Для нормальної функції мозку і його психічної діяльності важливою умовою є збереження певного співвідношення біологічно активних речовин в мозку таких, наприклад, як ацетилколін, норадреналін, серотонін, дофін та ін. Причиною психічних захворювань може бути спадкова неповноцінність різних ферментів, які приймають участь в синтезі і метаболізмі медіаторів ЦНС.
Сучасні психотропні засоби втручаються в біохімічні процеси тканин мозку, що приводить до суттєвих змін психіки людини. Зараз психотропні засоби включають велику кількість лікарських речовин, які поділяються на психотропні пригнічу вальні дії (нейролептики, транквілізатори, седативні), психотропні засоби збуджуючої дії (психостимулюючі, аналептики, ноотопні, адаптогени) і препарати, які займаються проміжне положення (антидепресанти, солі літію).
4.3. ООД
| Завдання | Вказівки до завдання | Виконання |
| 1. Психотропні засоби. | 1. Дати визначення. | |
| 2. Вивчити розлади психіки. | 1. Неврози (неврастенія, істерія). 2. Психози. Симптоми. |
4.4. Матеріали для самоконтролю.
А. Контрольні питання.
1. Як ви розумієте “Психотропні засоби”.
2. В яких випадках приймаються психотропні засоби.
3. Причина виникнення неврозів. Які є неврози. Симптоми.
4. Психози. Симптоми.
5. Класифікація психотропних засобів.
Література:
1. В.Г. Западнюк, М.О.Гарбарець. Фармакологія з рецептурою.
2. М.П.Скакун, К.А.Посохова. Основи фармакології з рецептурою.