- існуючі територіальні претензії з боку певних політичних сил у сусідніх країнах, разом з наявністю іноетнічного населення своїм статусом і становищем може стати каталізатором таких конфліктів;
-національні меншини, які складають більш як 20 відсотків населення, - досить могутня сила, зацікавлена у більш вільному міждержавному спілкуванні та виникненні регіональних об¢єднань із сусідніми країнами. Спроби адміністративно обмежити або хоча б загальмувати процес піднесення рівня відкритості, міждержавного та транскордонного співробітництва трактуватимуться як етнополітична проблема.
Таким чином, зволікння з вирішенням проблеми майбутнього самоврядування Закарпаття може спричинити перетворення національної проблеми у джерело перманентних регіональних конфліктів.[23]
Висновок
Викладений матеріал дає підстави для висновку, що русинізм як течія суспільного життя на Закарпатті не вносився іззовні ворожими силами, а є наслідком внутрішніх етносоціальних процесів. Зумовлений він глибоким усвідомленням слов'янського населення, що віками проживало на південних схилах Карпат, належності до могутньої колись Київської Русі, України-Русі. Цього почуття єдності з братами на Сході, стверджує Іван Гранчак, іноземні гнобителі не могли викоренити з народної пам'яті протягом віків. І ті, хто називає русинізм бур'яном на закарпатському грунті, хто бачить у ньому продукт впливу московських імперських сил чи органів КДБ колишнього СРСР, той зовсім не знає історії народу Закарпаття. Спираючись на свій сорокарічний досвід вивчення історії Закарпаття, його зв"язків з Україною-Руссю і сусідними країнами - Словаччиною, Чехією, Угорщиною, Іван Гранчак запевнює, що русини віками жили в мирі і дружбі з усіма жителями Карпат (угорцями, словаками, румунами, євреями, німцями, циганами), що вони є цементуючою силою етнокульутрної спільності народу Закарпаття. Русини завжди добре ставились до України, розраховували як на її допомогу, так і наймогутнішої із слов'янських країн - Росії в боротьбі за визволення з-під іноземного гніту, за об'єднання із великим українським народом. Звичайно, є серед русинів і діячі, які виношують ідею про перегляд кордонів Укрїни, можливу передачу всього чи бодай частини Закарпаття Угорщині, Румунії, Словаччині чи іншим держвам. Є й такі особи, що наполягають на негайному проголошенні Підкарпатської Русі. Проте їх небагато і вони не становлять небезпеки для України. Вони не можуть змінити історичного настрою народу Закарпаття, який ідентифіукє себе лише з Україною. Водночас закарпатці сподіваються, що, розбудовуючи свою державність, Україна врахує і їх інтереси й побажання, висловлені на референдумі 1 грудня 1991 року, - мати особливий статус у складі України. Отож Закарпаття нехай залишиться Закарпаттям, а русини – русинами.
Використана література:
1. Віднянський С. Прояв «закарпатського сепаратизму»? // Політикаі час. – 1993 р., №12, стор. 51-56.
2. Гранчак І. Хто такі русини і чого вони хочуть? // Політикаі час. – 1993 р., №12, стор. 45-50.
3. Ребкало В.А., Обушний М.І., Майборода О.М. Етнонаціональні процеси в сучасній Україні. – К., 1996 р.
4. "Карпаторусинство" – історія і сучасність. Міжнародна Асоціація Україністів. – К., 1994 р.
5. Карпатський Єврорегіон. П'ять років діалогу та співробітництва. – Ужгород, 1998 р.
6. Маркусь В. “Пудкарпатська рипубліка на політичній шахівниці” // Віче. – 1993 р. №12, стор. 105-122.
7. Мишанич О. Від підкаратських русинів до закарпатських українців. – Ужгород, 1991 р.
8. Мишанич О. Карпати нас не розлучать. – Ужгород. 1993 р.
9. Мишанич О. “Карпаторусинство” – його джерела й еволюція у XX столітті. – Дрогобич, 1992 р.
10. Мишанич О. Крізь віки. – К., 1996 р.
11. Мишанич О. Політичне русинство і що за ним. – Ужгород, 1997 р.
12. Мишанич О. Політичне русинство – українська проблема. –К.,1996 р.
[1] Політика і час. – 1993 р., №12, стр.45
[2] Там же.
[3] Мишанич О. Політичне русинство – українська проблема. - К.,1996 р., стр. 2.
[4] Мишанич. О. Політичне русинство – українська проблема. – К., 1996 р., стр. 2
[5] Гранчак І. Хто такі русини і чого вони хочуть. // Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 45
[6] Гранчак І. Хто такі русини і чого вони хочуть. // Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 47
[7] Гранчак І. Хто такі русини і чого вони хочуть. // Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 47
[8] Мишанич О. Політиче русинство і що за ним. – Ужгород, 1993 р. – стр. 45
[9] Мишанич О. Політичне русинство і що за ним. – Ужгород, 1993 р., стр. 45
[10] Там же.
[11] Мишанич О. Політиче русинство і що за ним. – Ужгород, 1993 р. – стр. 45
[12] Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 54
[13] Мишанич. О. Ідейні витоки новітнього "карпаторусинства". - "Карпаторусинство" – історія і сучасність. – К., 1994 р.
[14] Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 55
[15] Мишанич О. Політичне русинство – українська проблема. – К. , 1996 р., ст.7
[16] Мишанич О. Політичне русинство – українська проблема. – К, 1996 р., ст.8
[17] Там же.
[18]Мишанич О. Політичне русинство – українська проблема. – К.,1996 р. , ст..9
[19]Там же.
[20] Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 55
[21] Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 55
[22] Карпатський Єврорегіон. П'ять років діалогу та співробітництва. – Ужгород,1998 р.
[23] Віднянський С. Прояв "Закарпатського сепаратизму"? //Політика і час. – 1993 р., №12 – стр. 55-56