У ринковій економіці роль головного механізму мобілізації інвестиційних ресурсів з різних джерел виконують банківська система та фондовий ринок.
На початку 90-х років становлення банківської системи, концентрація її капіталу знаходилися на початковій стадії. Внаслідок низької ліквідності, з одного боку, та економічної і політичної нестабільності, з іншого, вона була здатна обслуговувати тільки посередницьку діяльність, а не довгострокові потреби.
Для існування фондового ринку на той час не було підвалин. Розвиток українського фондового ринку в Україні знаходиться у прямій залежності від динаміки та характеру приватизаційних процесів, які гальмувалися до 1995 р. Прийняття того ж року указів Президента України, спрямованих на прискорення приватизації, стимулювало розгортання масової малої приватизації, метою якої було не залучення капіталів до реформованих підприємств, а виконання соціальних гарантій населенню.
Усе це в 1991—1994 рр., в умовах посилення кризових явищ в економіці та високого рівня інфляції, негативно позначилося на інвестиційній діяльності.
Обсяги внутрішніх інвестицій протягом 1991—1994 рр. скоротилися на 56%, знизились показники введення в дію виробничих потужностей та об'єктів соціальної сфери, зросли обсяги незавершеного будівництва [87].
Обсяги інвестицій в економіку України у 1990—1998 рр.
| Рік | У фактичних цінах | Темп зростання, %% | ВВП, млрд.крб.* | |||
| млрд.крб.* | %% до ВВП | річний | до 1991 р. | до 1994 р. | ||
| 1990 | 31,1 | 18,6 | 101,9 | 167,1 | ||
| 1991 | 49,7 | 14,4 | 92,9 | 100,0 | 299,4 | |
| 1992 | 865,99 | 17,2 | 63,1 | 63,1 | 5032,7 | |
| 1993 | 29310 | 19,8 | 89,6 | 56,5 | 148273 | |
| 1994 | 228000 | 18,9 | 77,5 | 43,8 | 100,0 | 1203769 |
| 1995 | 937820 | 17,2 | 71,5 | 31,3 | 71,5 | 5451642 |
| 1996* | 12557,3 | 15,4 | 78,0 | 24,4 | 55,8 | 81519 |
| 1997* | 12400,6 | 13,3 | 91,2 | 22,3 | 50,8 | 93365 |
| 1998* | 13958,2 | 13,4 | 106,1 | 23,6 | 54,0 | 103869 |
Починаючи з 1996 р. — млн грн.
Отже, прискорена лібералізація економічних відносин на першому етапі становлення перехідної економіки незалежної України мала своїм наслідком втрату керованості інвестиційним процесом.
Протягом цих трьох років відбулося катастрофічне поглиблення структурних диспропорцій, які мали місце ще з часів колишнього СРСР.
До розпаду СРСР 70% промислової продукції припадало на високотехнологічні галузі оборонного призначення, ресурсо- та енергоємні, які тепер втратили свої ринки. Конверсія не дала очікуваних результатів, а реструктуризація досі гальмується. Разом з тим звиклий до опіки з боку держави менеджмент цих великих підприємств здебільшого виявився нездатним до роботи в умовах конкуренції, до реальної перебудови виробництва.
За оцінками спеціалістів, у промисловості сьогодні близько 34% робочих місць і 27% основних виробничих фондів є надлишковими. Кошти на їх утримання досягають 15—25% усіх затрат на виробництво.
У той же час по товарах народного споживання постійно існував дефіцит, зі здобуттям незалежності українські виробники отримали широкий внутрішній ринок, однак не скористалися цими перевагами. Внаслідок повільної перебудови легкої промисловості частка вітчизняних товарів цієї галузі на внутрішньому ринку зменшилася до 15—20%. Потужності галузі використовуються не більше ніж на 15% [87].
Протягом 1991—1994 рр. диспропорції у промисловому виробництві посилилися: питома вага продукції соціальне орієнтованих галузей (легка, харчова промисловість) зменшилась з 36,7% у 1991 р. до 17,9% у 1994 р., машинобудування — з 26,4% до 16,1%, а паливно-сировинних галузей, навпаки, зросла — з 17,3% до 42,6%. Поряд із ціновим чинником (шокове зростання цін на енергоносії) не останню роль зіграла низька конкурентоспроможність продукції середніх українських підприємств на відкритому для західних фірм ринку.
Зменшення регулюючої ролі держави у визначенні пріоритетів інвестування та контролі за ефективністю використання інвестицій, у тому числі і позичок, що надавалися державою та під державні гарантії, зумовило негативні зрушення у галузевій динаміці капітальних вкладень (табл. 3).
Індекси капітальних вкладень по галузях економіки і промисловості
| Галузь | 1994 р. у % до 1991 р. | 1998 р. у % до 1994 р. |
| Україна | 43,8 | 54 |
| Промисловість | 65,0 | 44,5 |
| у тому числі: | ||
| електроенергетика | 65,9 | 101,6 |
| вугільна | 44,9 | 60,8 |
| чорна металургія | 76,1 | 54,2 |
| хімічна і нафтохімічна | 168,2 | 11,4 |
| машинобудування | 20,6 | 37,3 |
| деревообробна | 24,9 | 55,7 |
| промисловість будматеріалів | 20,9 | 33,4 |
| легка промисловість | 76,5 | 21,6 |
| харчосмакова | 125,1 | 36,7 |
| м'ясна і молочна | 96,5 | 16,4 |
| Сільське господарство | 18,6 | 28,2 |
| Будівництво | 23,4 | 53,3 |
| Транспорт | 42,8 | 135,1 |
Починаючи з 1996 р. — млн грн.
Протягом 1991—1994 рр. скоротилися обсяги інвестування, найбільше, у п'ять разів, у сільському господарстві, машинобудуванні, промисловості будівельних матеріалів, у чотири рази — у будівництві, торгівлі та деревообробній промисловості.
Найбільшого удару інвестиційна сфера зазнала в 1992 р., коли загальний обсяг капітальних вкладень скоротився на 36,9%, а по об'єктах виробничого призначення — на 38,9%. Того ж року суттєво скоротилися власні ресурси більшості підприємств, основне джерело фінансування капітальних вкладень, а держава почала скорочувати видатки на народне господарство і, особливо, на капітальне будівництво, для перерозподілу їх на соціальний захист населення та фінансування дефіциту бюджету. У 1993 р. (найбільший рівень інфляції) у машинобудуванні та вугільній промисловості спостерігалося найзначніше скорочення фізичного обсягу капітальних вкладень за весь період економічної кризи (на 51% та 49%). У будівництві роком найбільшого скорочення став 1994 р. (на 45,9%).
За 1991—1994 рр. питома вага інвестицій в об'єкти виробничого призначення скоротилася з 68,3% до 54,1%, машинобудування, сільського господарства і будівництва — утроє, промисловості будівельних матеріалів та легкої промисловості — удвоє. Скорочення інвестицій у фондоутворюючі галузі — машинобудування, будівництво, промисловість будівельних матеріалів викликає особливу тривогу, оскільки скорочує виробничу базу для оновлення машин і технологій, розгортання інвестиційної діяльності у перспективі.
Разом з тим збільшення частки інвестицій у паливно-енергетичний комплекс закріплює тенденцію до сировинного спрямування виробництва. Питома вага електроенергетики та вугільної промисловості в загальному обсязі капітальних вкладень зросла за 1991—1997 рр. майже вдвоє: з 8% у 199) р. до 15% у 1998 р.
Такі результати ще раз доводять, що усунення держави від регулювання інвестиційної діяльності призвело до поглиблення інвестиційної кризи навіть у найбільш благополучних самоокупних галузях. Це пов'язано не тільки із скороченням бюджетних інвестицій, а й небажанням чи невмінням держави ефективно управляти своєю власністю.
Після проголошення Україною курсу на радикальні економічні реформи у жовтні 1994 р. головні зусилля Президента України були спрямовані на досягнення макроекономічної, у першу чергу монетарної стабілізації — головної складової інвестиційного клімату.
У 1996—1998 рр. дія дестабілізуючих чинників, які в попередні роки призвели до втрати керованості інвестиційними процесами, суттєво зменшилася.
Макроекономічна стабілізація, гальмування інфляції, стабілізація валютного курсу та введення нової грошової одиниці, розгортання процесів приватизації заклали підґрунтя для підйому інвестиційної активності.