...
(§ 88) Якщо тамкар дав зерно як процентний борг, то він може взяти за один гур 1/5 зерна як відсотки, якщо він дав срібло як процентний борг, то за один сикль срібла він може взяти 1/б сикля і 5 ше як відсотки.
(§ 89) Якщо людина, що взяла в борг під відсотки, не має срібла для повернення боргу, а має тільки зерно, те, наслідуючи царському уставу111, тамкар повинний взяти в якості відсотка 100 ка на 1 гур одним зерном.
(§ 90) Якщо тамкар відмовиться і перевищить відсоток у 100 ка зерна на 1 гур або сріблом 1/6 сикля і 6 ше на 1 сикль і стягне підвищений відсоток, то він втрачає усе, що дав у борг.
...
(§ 93) (Якщо тамкар, що дав у борг під відсотки і получивший частину суми боргу зерном, відповідно до того), скільки він узяв, не зазначив зменшення боргу і не написав додаткового документа, або додав відсотки до основної суми боргу, то цей тамкар повинний повернути подвійну кількість зерна, отриманого ім.
(§ 94) Якщо тамкар дав у борг під відсотки зерно або срібло, і, коли він давав у борг, він дав срібло малою гирею і зерно малою мірою, а коли одержав тому борг, він прийняв срібло великою гирею і зерно великою мірою, то цей тамкар втрачає усе, що він дав у борг.
(§ 95) Якщо тамкар дав хліб або срібло в борг під відсотки без державного контролера, то він утрачає, що дав.
(§ 96) Якщо людина взяла в тамкара зерно або срібло і не має зерна або срібла, щоб повернути, а має тільки інше рухоме майно, то усе, що він має у своїх руках, він може віддати своєму тамкару, як тільки він це принесе при свідках; тамкар не може відмовлятися, він повинний прийняти.
...
(§ 99) Якщо людина дала людині срібло в порядку «товариства», то прибуток і збиток, що будуть, вони повинні порівну поділити перед богом.
(§ 100) Якщо тамкар дав шамаллуму срібло для продажу і покупки і послав його в торгову подорож, а шамаллум у шляху срібло витрачав, то якщо там, куди він відправлявся, він дістав прибуток, він повинний порахувати відсотки на все срібло, скільки він узяв, і дні його вони повинні порахувати, а потім він повинний сплатити своєму тамкару.
(§ 101) Якщо там, куди він відправлявся, він не одержав прибутку, то срібло, що він узяв, шамаллум повинний подвоїти і віддати тамкару.
(§ 102) Якщо тамкар дав срібло шамаллуму без відсотків, а там, куди він направився, він поніс збиток, то він повинний повернути тамкару тільки капітал.
(§ 103) Якщо при його просуванні в шляху ворог змусив його віддати усе, що він ніс, то шамаллум повинний вимовити божественну клятву, і він вільний.
(§ 104) Якщо тамкар дав шамаллуму для продажу зерно, шерсть, олія або всяке інше добро, то шамаллум повинний порахувати срібло і повернути тамкару; шамаллум повинний одержати документ із пресою на срібло, которон він дав тамкару.
(§ 105) Ecли шамаллум був небрежен і не одержав документ із пресою на срібло, що він дав тамкару, то срібло без документа до рахунку не буде прилічено.
(§ 106) Якщо шамаллум взяв у тамкара срібло, а потім сперечається зі своїм тамкаром, то цей тамкар може перед богом і свідками обвинувати шамаллума в узятті срібла, і шамаллум повинний віддати тамкару все срібло, скільки він узяв, у триразовому розмірі.
(§ 107) Якщо тамкар довірив шамаллуму, а шамаллум повернув своєму тамкару усе, що тамкар дав йому, але тамкар заперечив усе, що шамаллум дав йому, то цей шамаллум може обвинуватити тамкара перед богом і свідками, і тамкар, тому що він із своїм шамаллумом сперечався, повинний віддати шамаллуму усе, що він одержав від нього, у шестиразовому розмірі.
(§ 108) Якщо шинкарка не приймала зерно в якості плати за сикеру або приймала срібло великою гирею, або зменшувала відношення вартості сикери до зерна, то цю шинкарку повинно викрити і кинути її у воду.
(§ 109) Якщо шинкарка, у будинку якої збиралися злочинці, не схопила цих злочинців і не призвела їх у палац до влади, то ця шинкарка повинна бути убита.
(§ 110) Якщо надитум або энтум, що не живе в оселі, відчинить шинок або заради сикери ввійшла в шинок, то цю повноправну жінку повинні спалити.
(§ 111) Якщо шинкарка дала в борг 60 ка пива, то під час збору врожаю вона може одержати 50 ка зерна.
(§ 112) Якщо людина, знаходячись у шляху, дав людині cеребро, золото, дорогоцінні камені або інше майно, що в нього на руках, і послав його для доставки на місце, а ця людина усе, що було послано з ним, там, куди було послано, не віддав, а забрав собі, то хазяїн посилки може обвинуватити цієї людини в тому, що той не віддав усього, що було послано с ним, і ця людина повинна буде віддати хазяїну посилки усе, що йому було дано, у п'ятикратному розмірі.
(§ 113) Якщо людина мала за іншою людиною зерно або срібло і він узяв зерно з комори або з гумна без згоди хазяїна зерна, то цієї людини повинно обвинуватити в узятті зерна з комори або з гумна без згоди хазяїна зерна, і скільки він узяв зерна, він зобов'язаний повернути, а усе, що він дав у борг, пропаде.
(§ 114) Якщо людина не мала за іншою людиною зерна або срібла, а його заручника взяв у заставу, то за один заручник він повинний відважити 1/3 міни срібла.
(§ 115) Якщо людина мала за іншою людиною зерно або срібло і його заручник взяв у заставу, а заручник помер у будинку свого заставоутримувача природною смертю, то по цій справі не може бути відшкодування.
(§ 116) Якщо заручник помер у будинку заставоутримувача-позикодавця від побоїв або дурного обертання, то хазяїн заручника може обвинуватити свого тамкара, і, якщо це хто-небудь із повноправних людей, повинні страчувати сина позикодавця, а якщо це раб людини, позикодавець повинний відважити 1/3 міни срібла, а усе, що він дав у борг, він утрачає.
(§ 117) Якщо борг здолав людини і він продав за срібло свою дружину, свого сина і свою дочку або віддав їх у кабалу, то три роки вони повинні обслуговувати будинок їхнього покупця або їхній закабалителя, у четвертому році їм повинна бути надана свобода.
(§ 118) Якщо раба або ж рабиню він віддав у кабалу, то тамкар може передати їх далі, продати їх за срібло і не повинний бути оспорюємо по позові.
(§ 119) Якщо борг здолав людини і він продав за срібло свою рабиню, що родила йому дітей, то срібло, що тамкар відважив, хазяїн рабині може відважити йому і викупити свою рабиню.
(§ 120) Якщо людина зсипала своє зерно в будинку іншої людини для збереження, а в коморі відбулася пропажа, або ж хазяїн удома відчинив комору і взяла зерно, або ж він зовсім заперечив, що зерно було зсипано в його будинку, то хазяїн зерна може перед богом заприсягтися щодо свого зерна, і хазяїн удома повинний буде подвоїти кількість зерна, що він узяв, і віддати хазяїну зерна.
(§ 121) Якщо людина зсипала зерно в будинку іншої людини, то за кожний гур зерна він повинний сплачувати 5 ка зерна в рік як орендну плату за зсипання.
(§ 122) Якщо людина захоче віддати на збереження іншій людині срібло, золото або що б то ні било135, то усе, скільки він хоче віддати, він повинний показати свідкам і укласти договір, потім тільки він може віддати на збереження.
(§ 123) Якщо він дав на збереження без свідків і договори, а там, куди він віддав на збереження, це заперечать, то по такій справі не може бути відшкодування.
(§ 124) Якщо людина дала на збереження іншій людині срібло, золото або що б то ні була при свідках, а потім він це заперечить, то цієї людини повинна викрити, і усе, що він заперечив, він повинний подвоїти і віддати.
(§ 125) Якщо людина віддала свою річ на збереження, а там, куди він віддав, його річ пропала разом із речами домохазяїна, або через підкоп, або через пролам, то домохазяїн, що був небрежен і загубив річ, що йому дали, повинні її заповнити, а потім відшкодувати хазяїну майна; домохазяїн може розшукувати свої речі і забрати у свого злодія.
(§ 126) Якщо людина, у якого нічого не пропало, сказав: «Щось моє пропало», і змусить зібратися свій квартал, то його квартал повинний його обвинуватити перед богом у тому, що нічого його не пропало, і усе, що він потребував, він повинний подвоїти і віддати своєму кварталу.
(§ 127) Якщо людина зазначила пальцем на энтум або дружину іншого человека139, але не обвинував її, то цієї людини повинно побити перед суддями і половину його голови повинно оббрити.
(§ 128) Якщо людина взяла дружину і не уклала з ній договори, то ця жінка - не дружина.
(§ 129) Якщо дружина людини була схоплена лежачої з іншим чоловіком, то їх повинно зв'язати і кинути у воду. Якщо хазяїн дружини пощадить свою дружину, то і цар пощадить свого раба.
(§ 130) Якщо людина насильно опанувала жінкою іншої людини, що ще не пізнала чоловіка і яка ще мешкала в будинку свого батька, і "возлежал" на її лоні, і його схопили, то ця людина повинна бути убита, а жінка повинна бути виправдана.
(§ 131) Якщо дружину людини її чоловік обвинуватить, але вона не була схоплена при лежанні з іншим чоловіком, то вона може вимовити клятву богом і повернутися у свій будинок.
(§ 132) Якщо на дружину людини був простягнений палець але приводові іншого чоловіка, але вона не була схоплена при лежанні з іншим чоловіком, то заради свого чоловіка вона повинна зануритися в ріку.
(§ 133) Якщо людина була узята в полон, а в його будинку є їжа, то його дружина повинна до звільнення чоловіка берегти своє тіло, у будинок іншого вона не повинна вступити. Якщо ця жінка не берегла своє тіло і ввійшла в будинок іншого, то цю жінку повинні обвинуватити і кинути її у воду.
(§ 134) Якщо людина була узята в полон, а в його будинку немає їжі, і його дружина вступить у будинок іншого, то ця жінка не має провини.
(§ 135) Якщо людина була узята в полон, а в будинку його немає їжі, і до його повернення його дружина вступила в будинок іншого і родила дітей, а потім її чоловік повернувся і досяг свого поселення, то ця жінка повинна повернутися до свого чоловіка, а діти повинні йти за своїми батьками.
(§ 136) Якщо людина кинула своє поселення й утекла, і після нього його дружина вступила в будинок іншого, то якщо ця людина повернулася і захотіла узяти свою дружину, то тому що він знехтував своє поселення й утік, дружина втікача не повинна повернутися до свого чоловіка.