Вилучені акціонерним товариством акції в подальшому можуть бути перепродані, причому ціна реалізації може бути як вища, так і нижча за ціну, за якою вони викуповувалися.
ПРИКЛАД. Акціонерне товариство продало 100 акцій за ціною 110 грн. за штуку. Викупна вартість акцій 120 грн. за штуку.
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | Відображено реалізацію акціонерним товариством 100 акцій за продажною вартістю акцій (100х110=11000) | 30, 31 | 451 | 11000 |
| 2. | Різницю між викупною і продажною вартістю віднесено на зменшення емісійного доходу (100х(120-110)=1000) | 421 | 451 | 1000 |
Розглянемо випадок, коли акції були продані за ціною вище викупної.
ПРИКЛАД. Акціонерне товариство реалізувало 100 акцій за ціною 130 грн. за акцію. Викупна вартість акцій становила 12 грн. за місяць.
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | Відображено реалізацію акціонерним товариством акцій за продажною вартістю (100х130=13000) | 30, 31 | 451 | 13000 |
| 2. | Відображено емісійний дохід, який дорівнює різниці між продажною і викупною вартістю акцій (100* (130-120) = 1000) | 451 | 421 | 1000 |
У балансі акціонерного товариства дебетове сальдо по рахунку 45 “Вилучений капітал” наводиться у дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.
Джерелом формування статутного капіталу є грошові та матеріальні внески засновників. У випадку внесення засновниками до статутного капіталу матеріальних ресурсів, первісною вартістю є їх справедлива вартість, погоджена між засновниками, за якою активи зараховуються на баланс підприємства.
Неоплачений капітал є нічим іншим, як заборгованістю засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу.
Сам порядок оцінки майнових внесків учасників має бути визначено в засновницьких документах. У випадку, якщо самі засновники не можуть здійснити оцінку майна, то це роблять спеціалісти з бюро технічної інвентаризації або торгівельно-промислової палати.
У бухгалтерському обліку фактичне надходження внесків засновників відображається на рахунку 46 “Неоплачений капітал”. По дебету рахунку 46 “Неоплачений капітал” відображається заборгованість засновників (учасників) товариства по внесках до статутного капіталу підприємства, а по кредиту – погашення заборгованості.
Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться по кожному засновнику (учаснику) і за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств).
У балансі підприємства сума заборгованості засновників (учасників) по внесках до статутного капіталу наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.
Розглянемо відображення у бухгалтерському обліку операцій по внесках засновників (учасників). Перш за все, слід мати на увазі, що згідно із Законом про господарські товариства до моменту державної реєстрації ТзОВ кожний з учасників повинен внести не менше 30% внеску, вказаного в засновницьких документах. Крім цього, з моменту державної реєстрації учасники ТзОВ
зобов’язані протягом року повністю внести свій вклад до статутного капіталу.
ПРИКЛАД. В установчих документах товариства з обмеженою відповідальністю статутний капітал встановлено в розмірі 15 000 грн. До реєстрації внески трьох засновників ТзОВ склали: 15 000 х 30 : 100 = 4 500 грн. У подальшому, як визначено у засновницьких документах, учасники здійснюють внески:
· учасник “А” вносить до статутного капіталу основні засоби (обладнання) вартістю 3 500 грн.
· учасник “В” вносить до статутного капіталу нематеріальні активи вартістю 3 500 грн.
· учасник “С” вносить до статутного капіталу грошові кошти в сумі 3 500 грн.
На рахунок бухгалтерського обліку це буде відображено наступним чином:
| № п/п | Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | Сума, грн. | |
| Дебет | Кредит | |||
| 1. | Відображено заборгованість учасників товариства по внесках до статутного капіталу | 46 | 40 | 15000 |
| 2. | Відображено суму фактичних внесків учасників грошовими коштами: а) учасника “А” б) учасника “В” в) учасника “С” | 31 31 31 | 46 46 46 | 1500 1500 1500 |
| 3. | Відображено фактичні внески учасників: а) учасника “А” на вартість внесеного обладнання б) учасника “В” на вартість нематеріального активу в) учасника “С” на суму грошових коштів | 104 12 31 | 46 46 46 | 3500 3500 3500 |
У відповідності з П(С)БО 11 “Зобов’язання”, забезпечення – це зобов’язання, точна сума яких не може бути визначена до настання певної дати, або невідомий час їх погашення на дату складання балансу.
Забезпечення можуть створюватись для відшкодування (майбутніх) витрат на:
· виплату відпусток працівників;
· додаткове пенсійне забезпечення;
· виконання гарантійних зобов’язань;
· реструктуризацію;
· виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів та ін.
Суми забезпечення визначаються витратами.
Суми забезпечення визначаються за обліковою оцінкою ресурсів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу.
Забезпечення використовується тільки для витрат, для покриття яких воно було створене.
Залишок забезпечення перегляду на кожну дату балансу і у разі необхідно коригують у сторону збільшення або зменшення. Якщо відсутня ймовірність погашення майбутніх зобов’язань, сума нарахованого забезпечення підлягає сторнуванню.
Для узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервують для забезпечення майбутніх витрат і платежів та включення їх до витрат поточного періоду призначено рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.
За дебетом рахунку відображають використання забезпечення, за кредитом – їх нарахування.
Рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” має такі субрахунки:
· 471 “Забезпечення виплат відпусток”;
· 472 “Додаткове пенсійне забезпечення”;
· 473 “Забезпечення гарантійних зобов’язань”;
· 474 “Забезпечення інших витрат і платежів”.
На субрахунку 471 ведуть облік руху та залишків коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Також на цьому субрахунку узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) від забезпечення виплат відпусток на збори на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Сума відпускних повинна бути розподілена на витрати протягом цього року, за який надається відпустка. Кожен місяць працівник заробляє частку суми відпускних, тому і заборгованість перед працівниками виникає в міру кожного відпрацьованого місяця, а отоже, підлягає нарахуванню щомісяця або не рідше, ніж раз на квартал.
Коли ж працівникові оплачується відпустка, то сума відпускних нараховується за рахунок раніше нарахованого резерву. Сума забезпечення визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої зарплати працівникам і коефіцієнта, визначеного як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового капіталу оплати праці.
Приклад: припустимо, що плановий капітал оплати праці на 2001 рік складає 24 000 грн. Відповідно, планова сума на оплату відпусток складає 2000 грн.
Обчислимо коефіцієнт: 2000 : 24 000 = 0,083.
Припустимо, що у 1 кварталі заробітна плата працівникам склала 5 000 грн. У цьому ж кварталі у відпустку пішла одна особа, а сума її відпускних склала 200 грн.
Обчислимо суму забезпечення на оплату відпусток: 5 000 х 0,083 = 415 грн.
Як уже зазначалось, на субрахунку 471 узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) на обов’язкове соціальне страхування від суми забезпечень виплат відпусток. Так, як в даний час загальний відсоток відрахувань на соціальне страхування складає 37,5%, то у 1 кварталі повинно бути нараховано: 415 х 37,5% = 155,63 грн. забезпечень на сплату зборів на обов’язкове соціальне страхування.