Серед цих установ можна виділити:
· інвестиційні банки
· установи, що акумулюють заощадження населення та обертають їх у капітал (ощадні каси, пенсійні фонди, інвестиційні компанії)
· установи споживчого кредиту (фінансові компанії, кредитні спілки, ощадно-ссудні асоціації
· установи сільскогосподарського кредиту
· іпотечні банки
· зовнішньоторговельні банки
Інвестиційні банки. Це кредитно-фінансові установи, які займаються засновницькою комісійною діяльністю. Ці банки здійснюють розміщення на фондовому ринку акцій та облігацій акціонерних підприємств.
З’явилися в другій половині 19 ст. у зв’язку з розвитком акціонерних компаній. Самі вони за формою власності як правило теж є акціонерними.
Вони вивчають підприємства, і якщо їх задовольняють умови, вони купують акції та облігації, а потім розміщують їх. Їх прибуток – різниця між курсом продажу та купівлі.
Інвестиційні компанії. Це компанії, які знижують ступінь розвитку для своїх клієнтів. Вони виконують роль посередника між інвестором та акціонерними компаніями різних галузей господарства.
Д) концентрація та централізація банківського капіталу, транснаціональні банки, зміни в діяльності банків
Загальна трансформація монополістичних банків у міжнародні або транснаціональні банки відбулася на межі 70-х-80-х років. Транснаціональні банки сформувалися на базі найпотужніших комерційних банків промислово розвинених країн. Ці банки займають перші місця на національних ринках позичкових капіталів.
До ТНБ відносяться найкрупніші банки США, Великобританії, Франції, Німеччини, та ін.
Транс-національні банки – це крупні кредитно-фінансові комплекси універсального типу, які мають широку мережу закордонних підприємств, філій, представництв, та більше половини прибутків одержують від операцій за кордоном. За останні роки відбулося значне укрупнення банків. Так, якщо в 1971 році найкрупніші банк в усьому світі Bank of America мав активів трохи більше ніж $25 млрд, а інший американський банк Chemical Bank із активами в $10 млрд замикав першу десятку банків 70-го року не увійшли би навіть в першу 1000-банків.
Найпотужнішими за активами і за капіталом є зараз Японські банки.
В основі процесу концентрації та централізації банківського капіталу знаходиться процес концентрації та централізації промислового капіталу. Чим крупніші промислові підприємства, тим більше розміри їх тимчасово-вільних коштів, які є джерелами ресурсів банків.
Шляхи та способи концентрації та централізації банківського капіталу є різноманітними. Внаслідок поглинань та злиття з’являються банки-трести. Часто найкрупніші банки щоб поширити свою могутність зливаються, і створюють ще потужніші банки. Досить поширеними є холдингові компанії. САма така компанія не є банком. Джерела її коштів – емісія акцій. Свій капітал така компанія використовує на отримання контрольних пакетів акцій інших компаній та банків для встановлення контролю за ними.
Поширеною формою концентрації та централізації банківського капіталу є так звані банківські ланцюги (“цепи”). Ця група банків, які не контролюються одними і тими ж особами.
Наступна форма концентрації – концерни. Концерни та трести часто вступають між собою в угоди, на базі яких з’являються монополії типа картелей, синдикатів (консорціумів).
Банківський картель – це група банків, між якими досягнуто угоду про проведення єдиної кредитної політики. Банківський синдикат (консорціум) – це група банків, що створюються для спільного розміщення цінних паперів або для фінансування крупних проектів.
Деякі зміни у діяльності банків пов’язані з:
· дерегулюванням фінансових ринків;
· посиленням конкуренції в банківській справі;
· комп’ютерізацією;
· фінансовими нововведеннями та фінансовою глобалізацією.
Дерегулювання фінансових ринків – це процеси законодавчого реформування, які проводилися з кінця 60-х років; охопили більшість країн з розвиненою економікою. Були спрямовані на пом’якшення чи повне скасування обмежень та заборон у фінансовій діяльності.
Посилення конкуренції у банківській справі відображається у посиленні конкуренції: між самими банками; та між банками та небанківськими фінансово-кредитними інститутами.
Процес комп’ютерізації розпочався у 50-х роках в США. В 80-х роках відбулися якісні зміни, а саме раніше було комп’ютерізовано лише процес обробки документів, нині змінмлася сама технологія банківського обслуговування.
Фінансові нововведення з’явилися операції, які раніше не виконувалися. Це і нові види депозитів, нові інструменти грошового ринку.
Фінансова глобалізація – це поширення сфери діяльності потужних банків за межі національних кордонів.
3. Моделі взаємозв’язку банків із промисловістю
Якщо основним критерієм розбіжностей у моделях взяти розподіл функцій фінансового посередництва між фінансо-кредитними установами можна виділити три моделі:
* англійську
* німецьку
* американську
До основних функцій фінансового посередництва відносять:
Þ депозитно-позичкову
Þ емісійну
Þ інвестиційну (тобто придбання та андеррайтинг цінних паперів)
А) англійська
Щодо розподілй функцій фінансового посередництва, то для англійських фінансових інститутів характерна джосить чітка спеціалізація, а саме:
* депозитно-позичкова та емісійна функції закріплені за банківським сектором
* інвестиційна - за небанківськими інститутами, які є незалежними від банків.
Більше того, навіть в сомаму банківському скекторі існують розмежування, так:
· “оптовим” кредитуванням займаються так звані обікові компанії (discount houses)
· “роздрібним” - депозитні установи. Переважну більшість депозино-позичкових операцій здійснюють так звані англійські клірігнгові банки
· емісійна функція - це прерогатива торгових банків
Інвестиційна функція закріплена за інвестиційними фондами, страховими компаніями, та іншими установами. Але, згідно з законом, в Англії комерційним банкам ніколи на було заборонено займатися інвестиційною діяльністю, втім вони дуже неохоче займаються такими операціями, вважаючи їх досить ризиковими.
Основний принцип володіння акціями у небанківському секторі - це формування дисперсного портфелю і це по”язано з структурою пасивів небанківського сектора, які формукються за рахунок коштів пасивів.
Б) американська
В США існує законодавче розмежування інвестиційних операцій фінансового посередництва, а саме:
комерційні банки не можуть займатися інвестиційною діяльністю з корпоративними цінними паперами. Ці функції закріплені за інвестиційними банками. Згідно закону “....” в 1934 р. були введені такі розмежування.
В) німецька
Німецька модель характеризується тим, що всі три функції фінансового посередництва зосереджуються в комерційному банку.
У Німеччині банки домінують в кредитно-фінансовій системі, інші інститути нечислені і є або асоційованими компаніями трьох потужніх Грос-банків, або діють у зоні їх впливу. Ці банки є універсальними за характером операцій. Протягом багатьох років саме ці універсальні банки надають кошти у власний капітал підприємства. Присутність німецьких банків у капіталі підприємств веде до того, що ці утсанови нерідко рятують підприємства, які попали в скрутне становище.
На фондовому ринку Німеччини банки відіграють провідну роль. Банки - голловні учасники торгівлі. Контроль фінансового ринку над виробничим сектором здійснюють саме ці універсальні банки, вони приймають контрольні пакети акцій багатьох підприємств.
5. Банківська криза: поняття, причини, форми та наслідки
Банківська криза - це масова неплатоспроможність у фінансово-кредитній системі, що потребує втручання уряду.
Форми виявлення банківської кризи:
* попит на резерви так зростає, що він не можу бути задоволений повністю у короткий строк;
* зрівнено з періодом економічного росту різко зменьшуються обсяги кредитування;
* традиційно платоспроможні позичальники втрачають можливість отримувати кошти;
* масово розпродаються активи, бо структура пасивів не відповідає новій ринковій вартості активів.
В такій ситуації необхідно:
поновити довіру вкладників та захистити всіх або деяких з них;
запобігти поспішному (терміновому) розпродажу активів;
уникнути коливань в обсягах грошової маси;
запобігти ризиковим інвестиціям;
захистити стабільні банки;
захистити платіжну систему ;
скоротити використання бюджетних коштів.
Тема 2. Розвиток грошової та кредитної системи Великобританії.
1. Розвиток грошової системи.
2. Сучасна будова кредитної системи.
1. Розвиток грошової системи.
Фунт стеглінгів X cт. - ваговий вміст 2.0 (1 фунт срібла - 240 пенсів стерлингів). До 1971 року 1 фунт стерлігів - 12 шилінгів, 1 шилігн - 20 пенсів.
Зараз 1 ф.с. = 100 пенсів.
В обігу є банкноти - 20, 10, 5 тап 1 ф.с., крім того є монети:1 фунт, 50 пенсів, 5, 2, 0.5 пенса.
Від біметалізму до монометалізму (золотого) Англія перейшла раніше інших країн (кінець XVIII ст.), згідно до закону 1979 року. В цьому ж році було припинено розмін банкнот на золото у зв`язку з війною із Францією. Покриття дефіциту бюджету за рахунок паперових грошей.
З 1816 по 1821 роки у Великобританіхї була проведена грошова реформа методом реставрації (заміни грошей не було, а підвищилася їх купівельна спроможність, відбулося повернення до золотого монометалізму в класичній формі (золомонетний стандарт) до 1 світової війни.
В цей час емісія банкнот в Великобританії здійснювалася відповідно до Закону 1844 р. “Акт Роберта Піля”. Він вимагав до 100% -го зберігання емісії золотом за винятком 14 млн. (функціональна емісія - незабезпечена золотом).
З початком 1 світової війни в Великобританії припинили розмін банкнот на золото. Емісія нерозмінних банкнот для покриття військових витрат, внаслідок в 1914-1919 цього зросла грошова маса майже в 16 разів, а товарні ціни зросли майже вдвічі.