Акція – 1$, вартість не змінюється, не оподатковуються доходи; фонди, деякий час не мали зобов’язань по резервах, постійно зростають.
Тема 4. Грошова та кредитна системи Німеччини.
1. Еволюція грошової системи.
2. Будова кредитної системи Німеччини
1.
До 70-х років ХІХ ст на території Німеччини знаходилася 21 держава, які користувалися різними грошовими системами.
У 1871 році створено єдину Німецьку державу )(Отто Бісмарк). На її основі шляхом проведення грошової реформи 1875 створено єдину грошову систему. В цей час було заборонено карбування срібних монет і введено марку, що мала вміст 0.35 г золота. Впроваджені монети – 5, 10, 20. Перехід до золотого монометалізму (5 млрд контрибуція від Франції).
В обігу були кредитні гроші – банкноти у 100 і більше марок. По закону 1875 р. їх емісія не повинна бела перевищувати більше як у 3 рази їх золоте забезпечення.
З початком 1-ї світової війни – розмін ан золото припинили, почалась інфляція.
У 1924 р. приймається закон, згідно з яким проводиться грошова реформа – обмін старих знецінених грошей на нові: 1 трлн. старих на 1 нову марку. Наслідком був перехід до золотодевізного стандарту, що проіснував до 1931 року.
Внаслідок витрат у роки 2 –ї світової війни, розпочаласьінфляція і стан країни був критичним.
У 1948 р. – прооведено післявоєнну грошову реформу, що являла собою частину загальної реформи (початківець – Людвіг Герхард).
Можливість поміняти 40 (потім – 20) рейхсмарок курсом 1:1 на нові гроші. Інші кошти – готівку та половину приватних заощаджень було – 1:10, другу половину заощаджень було заморожено, потім – 1:20. Всі інші бер. суми та ціни – 1:10.
Загальний обмін у розрахунку 6.5 нових – за 100 рейхсмарок.
Через 1.5 року після початку реіорми було досягнуто 60%-ного росту виробництва.
У травні 1949 р. – після прийняття конституції, курс захвдно-німецької марки встановлено у розмірі 3,3 марки за 1$ США, золотий вміст – 0.2 г.
У 50-ті- першу половину 60-х рр. марка ФРН була найбільш стабільною валютою, а плітіжний баланс зводився з активним сальдо. Збільшувалися золотовалютні резерви країни. ФРН першою із Західноєвропейських країн запровадила часткову конвертацію своєї валюти. Здійснення ревальвації – у 1961, 1969, 1971, 1973 р.
З 1979 р. – ФРН – член європейської валютної системи, та на марку припадає 33% валютного кошики ЕС
Зараз 1$ - 1.5DM.
3.
15 ст. – початок банківської справи.
Кінець ХVІІ ст. – виникли ощадні каси, первісно виконували приватні благодійні об’єднання, потім міста та общини. Зараз створена високорозвинено банківська система. Представлена 5 тис. кредитних інститутів різного рівня – 45 тис. філій. Серед головних кредитних інститутів виділяється 30 банків, 700 ощадних кас, 2.5 тисячі кооперативних банків.
Контроль за діяльність здійснюється федеральним управлінням контролю, підпорядковано МінФіну , а не ЦБ.
Головна ланка – Німецький Федеральний банк. Було створено згфідно закону 1957 р. шляхом об’єдання існуючих тоді центральних банків земель з банком німецьких земель, який існував з 1948 року, та ЗахідноБерлинським банком.
Основний капітал – 290 млн. марок – належить державі, їй же нараховуються прибутки.
НФБ зобов’язаний підтримувати загальну економічну політику уряду, але при виконанні своїхз повноважень, він є незалежним від вказівок уряду.
НФБ має структуру, що складається з 3-х рівнів:
1. дтиректор, знаходиться у Франкфурті.
2. Центральні банки земель, які після створення НФБ перетворилися в його головні управління.
3. філії – головні відділення та відділення федеральних банків у великих населених пунктах. – 183.
Керівними органами є Рада ЦБ-ків, рада директорів та управління земель.
Рада ЦБ визанчає грошову та кредитну політику, здійснює адміністративне управління та розподіл сфер компетенції Ради директорів та правлінь ЦБ земель.
Склад – президент, віце-президент НФБ, інші члени Ради лдиректорві та президенти ЦБ земель. Зараз – 16 чоловік, головою Ради ЦБ є президент НФБ.
Функціїї – центрального емісійного банку.
Друга ланка кредитної системи – Універсальні банки:
1. приватні КБ;
2. кооперативні кредитні установи;
3. державні кредитні установи.
1. – 3 найпотужніші банківські монополії: Грос-банки, Регіональні КБ, філії іноземних банків, приватні банкіри.