Стаття Кульчицького та Максудова безпосередньо не стосується життя німців, але дає цікавий і грунтовний аналіз документів, що стосуються голодомору 1932–1933 років. В ньому автори доводять, що більшість офіційних документів було фальсифіковано з метою приховання жахливих наслідків сталінської політики. Нам ці матеріали досліджень можуть знадобитися, оскільки німецьке населення теж дуже постраждало від цього голоду.
Для усвідомлення причин тієї трагедії, що сталася з німцями в Україні у 20–30-ті роки, нам також будуть корисні наступні грунтовні наукові розробки: Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. “Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки”(45), Касьянов Г.В., Даниленко В.М. “Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-ті роки)”(46), “Национальные процесы в СССР”(47). У цих працях ми знаходимо досить глибое і документально обгрунтоване дослідження проблеми сталінських репресій і взагалі сталінізму як явища. Особливо цікавою є робота Даниленка В.М., Касьянова Г.В. та Кульчицького С.В. “Сталінізм на Україні: 20–30-ті роки”. Вона досить аргументовано доводить, що Ленін не мав ніякого плану побудови соціалізму. А тому практично події часів Сталіна були послідовним продовженням ленінськоі політики “військового комунізму”, яку сам Ленін так і не встиг змінити у зв’язку з хворобою. Автори цієї роботи виявляють складові елементи сталінської політики і з’ясовують причини їх формування. Тут також досліджується і національна політика Сталіна, але лише у загальному плані і про німців в Україні не згадується.
У загальному плані дуже цікавою є праця Ганжі О.І. “Опір селян становленню тоталітарного режиму в УСРР”(48). У цій науковій праці досліджуються одні з найбільш замовчуваних і тому найменше досліджені сторінки історії України, присвячені опору селян становленню тоталітарного режиму в країні. Автор на основі архівних матеріалів та офіційних документів органів радянської влади аргументовано і досить об’єктивно, на нашу думку, висвітлює і аналізує події народної боротьби проти терору радянської влади. Для нас це цікаво ще й тому, що німецькі поселенці також приймали участь у таких виступах.
Більш близькими до нашої теми є роботи Винниченка І. “Україна 1920–1980-х: депортації, заслання, вислання”(49) та Бугая М.Ф. ““За повідомленням НКВС СРСР, були переселені...” Про депортації населення з України у 30–40-і роки”(50). У них розповідається про трагічні події 30–40-х років, коли з України було вислано у заслання чи депортовано на нові місця проживання близько 300 тис. німців. На документальних фактах автори досліджують злочинні дії радянського керівництва по відношенню до національних меншин, що проживали на території України. Для нашої роботи ці книги є корисними, оскільки розглядають події котрими практично закінчився проміжок часу, який ми взяли для дослідження.
На початку 90-х років виходить з друку збірник документів державних Архівів України “Німці в Україні (20–30-ті р.р. ХХ ст.)”(51). У збірникувміщено 101 документ з державних Архівів України, які відображають картину життя німецьких колоністів у 20–30-х р.р. ХХ ст. У передмові до збірника досить змістовно розповідається про основні віхи життя німецьких колоністів. Зокрема відображено всі поневіряння німців пов’язані з колективізацією, голодоморами 1921–1922 років та 1932–1933 років, недоліки та перекручення національної політики (зокрема адміністративної реформи 1922–1923 років). Документи відображають економічне, політичне, громадське життя колоністів.
У 1996 році був виданий історико-картографічний атлас “Національні меншини в Україні (1920–1930-ті р.р.)”(52). Тут зібраний матеріал про національні меншини, що проживають в Україні на даний час. Серед них і німецька національна меншина. В атласі на 4 строрінках подаються короткі історичні відомості щодо появи та проживання німців в Україні, описані головні історичні етапи їхнього життя. Виклад містить статистичні дані і багатий на історичні документи. Також атлас містить таблицю “Німецькі національні сільські ради” та карти німецьких національних районив.
Інформаційний довідник “Національні меншини в Україні”(53) містить короткі відомості про всі національні меншини, що проживають натериторії нашої країни. Довідник не є для нас цінним, бо розрахований на широкі маси читачів, а не на науковців.
У першій половині 90-х років вийшла з друку праця Євтуха В.Б. та Чирка Б.В. “Німці в Україні (20-і–30-і роки)”(54). Пропонована книга побудована на архівних документах та матеріалах обстежень, що проведені Центром етносоціальних та етнополітичних досліджень Інституту соціології НАН України. Розглядаються чисельність, місця розселення та стан німецької національної меншини на початку 1920-х років, розкриваються умови та історія формування німецьких районів та сільрад, навчальних закладів, діяльність радянських та адміністративних органів у місцях проживання німецького населення в Україні. У центрі уваги авторів–репресивні акції сталінського режиму щодо німців в Україні: ліквідація інститутів національно-культурного розвитку, розгром міфічних “антирадянських” організацій, масові депортації німецького населення з місць його історичного проживання тощо. Розмірковують автори і щодо національно-культурного відродження німецької етнічної групи в Україні за умов сучасного українського державотворення.
На особливу увагу заслуговують два грунтовних наукових дослідження, що були опубліковані у 1995 році: “Національні меншини в Україні (20–30 роки ХХ століття)”(55) та “Нариси з історії німецьких колоній в Україні”(56). Ці праці відзначаються тим, що написані з позицій української історичної науки і відходять вже від надмірного великодержавного впливу російської історіографії. Дослідження проведені на матеріалах уакраїнсьих дежавних архівів і стосуються історії національних меншин взагалі та німецької національної меншини в Україні. Праця Чирка Б.В. “Національні меншини в Україні (20–30 роки)” складається з п’яти розділів:Розділ І: “Історія розселення та стан національних меншин на початку 20-х років” (Розділ охоплює період розселення національних меншин, їх відсоток від загальної кількості населення, дає оцінку статистичним матеріалам та інше.), Розділ ІІ: “Національне районування” (Розглядаються проблеми здійснення реформи адміністративно-територіального устрою 1922 року в Україні, хід утворення національно-тариторіальних районів.), Розділ ІІІ: “Національні виміри соціальних експериментів” (Тут аналізуються події переселення та перегрупування національних меншин.), Розділ ІV: “Розвиток культури національних меншин” (Вміщені дані про розвиток освіти, культури, преси національних меншин, театру.), Розділ V: “Сталінський геноцид в Україні” (Автор описує події сталінських репресій щодо національних меншин.).
Взагалі розглянута праця написана на високому професійному рівні, містить цікаві матеріали, але про німецьку національну меншину у ній сказано досить мало. Тема даної роботи занадто широка, а тому залишає багато простору для подальшого її розкриття.
Кулініч І.М. та Кривець Н.М. у своєму дослідженні “Нариси з історії німецьких колоній в Україні” розглядають досить широкий спектр проблем життя німців в Україні від часу їх переселення на наші землі і до періоду 30-их років коли відбулося згортання національної політики і виселення німців з обжитих ними земель.
Безпосередньо теми нашого дослідження стосується восьмий розділ згаданої вище роботи: “Соціально-політичне, економічне та культурне життя німецького населення України у 20–30-ті роки ХХ століття”. За своєю проблематикою зміст цього розділу нагадує працю Євтуха В.Б. та Чирка Б.В. “Німці в Україні (1920-і–1930-і роки)”. У ній розглядається теж саме коло подій, але автори “Нарисів з історії німецьких колоній в Україні” використовують інші документи і грунтовно аналізують описувані події, що робить їхню працю оригінальною і цікавою.
Таким чином ми бачимо, що аналізована нами література, хоч і репрезентує нам розглядуваний період досить повно, але не розкриває багатьох питань, які у нас виникають, а лише породжує ще більшу цікавість до заглиблення у розглядувану нами проблему і з’ясування невідомих покищо аспектів життя німецької національної меншини в Україні. Тому ми беремо на себе сміливість продовжити дослідження “Німецької національної меншини в Україні у 20-ті–30-ті роки ХХ ст.” у своїй подальшій роботі.
Джерела та література:
1. Отчёт о деятельности рабоче-крестьянского правительства Украинской Социалистической Советской Республики за период с 1 октября 1922 г. по 1 октября 1923 г.. – Харьков: Издание управления делами совета народных комисаров УССР, 1924. – 105 с.
2. Стан і завдання культурного будівництва на Україні. – Харків, 1927. – 147 с.
3. Итоги работы среди национальных меньшинств на Украине. К 10-й годовщине октябрьской революции. По материалам центральной комиссии национальных меньшинств при ВУЦИК. – Харьков: Издание ЦКНацмен при ВУЦИК, 1927. – 108 с.
4. Авдієнко М.О. Народня освіта на Україні. – Харків: ЦСУ, 1927. – 101с.
5. Первое всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств. 8–11 января 1927 года. Стенографический отчёт, резолюция, постановления и материалы. – Харьков: Издание ЦКНМ при ВУЦИК, 1927 – 228 с.
6. Второе всеукраинское совещание по работе среди национальных меньшинств (27–30 ноября 1930). – Москва – Харьков – Минск: Центриздат, 1930. – 160 с.
7. Национальная политика ВКП(б) в цифрах. – Москва: Издательство коммунистической академии, 1930. – 328 с.
8. Буценко А. Радянське будівництво серед нацменшостей УСРР. –Харків: Видання ОРГІНСТРУ ВУЦВК, 1928. – 25 с.
9. Постишев П. Національне питання в реконструктивний період – "Пролетарий", 1930. – 46 с.
10. Глинський А.Б. Досягнення й хиби в роботі серед національних меншостей. – Видавництво "Пролетар", 1931. – 78 с.