Адміністративна— передбачена ст. 91 КпАП України у вигляді штрафу. Вона наступає за порушення правил охорони та використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для подальшого заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму територій та об'єктів, самовільну заміну їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду.
Адміністративні стягнення у вигляді штрафу застосовуються також за порушення правил санітарної охорони курортів та інших лікувально-оздоровчих територій (ст. 42, 78—83 КпАП України).
Справи, пов'язані з порушенням санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, розглядають органи та установи, що здійснюють державний санітарний нагляд.
Цивільно-правова - передбачає відшкодування збитків. Розміри шкоди визначаються на основі кадастрової еколого-економічної оцінки включених до його складу територій та об'єктів, що проводиться згідно з Законом "Про природно-заповідний фонд України" та спеціальних такс, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України" від 21 квітня 1998 p.
Відповідно до цієї постанови відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) незаконної порубки або пошкодження дерев до ступеня припинення їх росту;
б) пошкодження дерев і чагарників не до ступеня припинення їх росту;
в) знищення або пошкодження молодняка природного походження, самосіву, лісових культур на площах, призначених для лісовідновлення;
г) сінокосіння і випасання худоби без спеціального на те дозволу;
д) знищення або пошкодження мурашників;
е) заготівлі (збирання) дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, лікарських рослин, технічної сировини без спеціального на те дозволу;
є) проїзду транспорту в місцях, де це заборонено чинними нормативними актами;
ж) влаштування без спеціального дозволу неорганізованих місць відпочинку;
з) незаконного добування чи знищення тварин, пошкодження або знищення їх жител, місць перебування і розмноження.
Розмір шкоди обчислюється службовими особами Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, його органів та інших спеціально вповноважених органів державної виконавчої влади, яким надано право накладення адміністративних стягнень.
Якщо порядок визначення розміру збитку, завданого природно-заповідному фонду, не врегульований спеціальним законодавством, він визначається відповідно до норм цивільного законодавства, що передбачають відшкодування збитків.
Кримінальна відповідальність передбачена за умисне знищення, зруйнування, чи зіпсування природних об'єктів, взятих під охорону держави, .або територій та об'єктів природно-заповідного фонду (ст. 207 Кримінального Кодексу України). Ці злочини караються позбавленням волі на строк до трьох років або виправними роботами на строк до двох років, або штрафом від п'ятдесяти до ста двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.
Окремі норми кримінального законодавства передбачають відповідальність і за такі злочини, як незаконні — порубка лісу, полювання, чи заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, незаконне добування корисних копалин (ст. 160, 161, 162, 1621 Кримінального кодексу України).
Неможливо успішно вирішувати завдання підвищення добробуту людей, зміцнення їх здоров'я, не забезпечивши раціональне природокористування і охорону природи. З цією метою Україна проводить на своїй території екологічну політику спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне користування і відтворення природних ресурсів.
Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природо-соціальних умов та процесів; природні ресурси, що вже залучені в господарський обіг, та ті, що не використовуються в народному господарстві в даний період (земля, вода, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ); ландшафти та природні комплекси. Екологічна безпека населення розглядається як одне з найбільш відповідальних і благородних завдань.
Велика роль у досягненні і постійному забезпеченні взаємодії суспільства і природи належить праву. В законодавчих актах визначаються пріоритетні напрями державної політики в галузі природокористування, шляхи подолання екологічної кризи. За допомогою права забезпечується екологізація технологій в промисловості, сільському господарстві, енергетиці, будівництві, на транспорті, проведення глибинної реформи існуючої практики природокористування. Воно — одне із найбільш активних засобів управління суспільством, стабілізуючий фактор в його житті.
1. Бурдіян Б. Навколишнє середовище та його охорона. - К., 1993
2. Гудзевич А. Природозаповідна Україна//Географія та основи економіки. - 1999. - №4
3. Дмитренко І. А. Екологічне право України. - К., 1999
4. Закон України "Про природно-заповідний фонд України".