2.2. Використані методи дослідження
З метою вирішення поставлених в роботі завдань ми, окрім загальноприйнятого клініко-лабораторного обстеження, вивчали дані анамнезу, менструальну, генеративну та секреторну функції, клінічний перебіг вагітності, пологів, післяпологового періоду та стану плода, а також стан мікробіоценозу піхви та бактеріальне обсіменіння плода і новонародженого, проводили кольпоскопію, ультрасонографію та клініко-статистичні дослідження.
Умовно методи дослідження були розділені на клінічні і лабораторні. Клінічні включали загальногінекологічне обстеження і спеціальне обстеження, яке проводили під час прийому пацієнток у стаціонар або консультування у жіночій консультації. Лабораторні дослідження виконували на базі об’єднаної клініко-бактеріологічної лабораторії обласного перинатального центру м. Івано-Франківська та бактеріологічної лабораторії кафедри мікробіології Івано-Франківської державної медичної академії.
Клінічні дослідження включали: гінекологічне дослідження, визначення реакції піхвового вмісту, АТ (реакція з 10% розчином гідрооксиду калію), тест з 0,5% спиртовим розчином гематоксиліну, кольпоскопію, ультрасонографію.
Лабораторні дослідження включали: мікроскопію вагінальних мазків (вологих, фарбованих 1% водним розчином метиленового синього, по Граму у модифікації Кореloff, оброблених 10% розчином гідрооксиду калію), мікробіологічні дослідження (бактеріологічні посіви на живильні середовища для визначення ФАБ і ОАБ, для виділення Trichomonasvaginalis, Neisseriagonorrhoeae, збудників кандідозу, мікоплазмової і уреаплазмової інфекції, Gardnerellavaginalis), кількісний аналіз мікрофлори піхви, імунологічні дослідження (ІФА, РПІФ і РНІФ).
Збір анамнезу, вивчення скарг, огляд і інструментальне обстеження пацієнток багато в чому забезпечували успіх клінічної діагностики, яка у свою чергу визначала необхідність проведення тих чи інших досліджень.
При першому візиті деякі демографічні, анамнестичні та інші дані вносилися у спеціально розроблену історію хвороби. Ці дані склали базу для математичної обробки.
Клінічне обстеження пацієнток включало традиційний збір анамнезу і скарг. При цьому особливу увагу приділяли становленню менструальної функції, перебігу і результатам попередніх вагітностей, наявності в анамнезі запальних і/або трансмісійних захворювань жіночої статевої сфери, застосуванню антибіотиків, гормональних препаратів. При об’єктивному обстеженні оцінювали загальний стан, виконували традиційне гінекологічне і спеціальне обстеження. Клінічна частина також включала відбір проб матеріалу для лабораторного вивчення.
Гінекологічне обстеження. При проведенні досліджень виконувалися однакові прийоми і маніпуляції, які заключалися у наступному. З початку оглядалися зовнішні статеві органи для виключення вульвіту і виділень, які мають вестибулярне походження. Перед бімануальним дослідженням внутрішніх геніталій завжди проводили огляд піхви і шийки матки за допомогою стерильних дзеркал Куско або Сімса з наступним виконанням спеціальних прийомів і методів для діагностики БВ. Після обмивання вульви стерильним розчином фурациліну у піхву вводили стерильне дзеркало типу Куско або Сімса для огляду його стінок і шийки матки, при цьому візуально оцінювали кількість, колір і деякі інші характеристики піхвових виділень, довжину шийки матки, стан зовнішнього вічка цервікального каналу.
Стерильним ватним тампоном або ложечкою Фолькмана частину нативного матеріалу наносили на знежирені предметні скельця, які після підсушування на повітрі фіксували в 96% етиловому спирті або ацетоні для наступного фарбування і мікроскопії.
Наступним етапом у послідовності проведення досліджень було виконання рН-метрії піхвового вмісту у ділянці заднього склепіння піхви за допомогою рН-метра і/або універсальних індикаторних папірців для рН-метрії. Спеціальна частина дослідження завершувалася постановкою АТ і ГТ.
Потім проводили бімануальне дослідження, під час якого оцінювали розміри, тонус матки, довжину, консистенцію, положення шийки матки, стан цервікального каналу.
Під час гінекологічного огляду проводили відбір проб матеріалу для культуральних досліджень, який одержували аспіраційним методом за допомогою стерильного одноразового шприца. Частину проб відбирали стерильними ватними тампонами або ложечкою Фолькмана з верхньої третини піхви.
Для кількісного аналізу матеріал одержували за допомогою каліброваної петлі (тампона) і вносили у спеціальні транспортні середовища. Аналогічно виконували посіви на гонококи, трихомонади, мікоплазми, уреаплазми, гриби, гарднерели. Всі одержані проби досліджуваного матеріалу, не пізніше ніж через 2 години після взяття при збереженні температурних умов, доставляли у мікробіологічну лабораторію, що було вимогою долабораторного етапу.
Щоб запобігти змішуванню цервікального секрету і піхвового вмісту, весь видимий слиз з шийки матки попередньо видаляли за допомогою ватно-марлевих тампонів і/або поршневої піпетки.
Окрім того, спеціальне гінекологічне обстеження включало кольпоскопію і ультрасонографію.
Кольпоскопію проводили за допомогою кольпоскопа КС 1-01 УХЛ 42 (Дніпропетровськ, Україна). Під час проведення кольпоскопії особливу увагу звертали на наявність запальної реакції і дистрофічного процесу слизової стінок піхви.
Ультрасонографію проводили на сонолейєрі AlokaSSD – 1700 (фірма “Aloka”, Японія). Під час ультразвукового дослідження особливу увагу приділяли стану м’язової активності матки та стану внутрішнього вічка цервікального каналу, тому що вони є об’єктивним і, у чисельних випадках, першим доклінічним маркером загрози переривання вагітності.
Визначення реакції піхвового вмісту. Визначення реакції піхвового вмісту – рН-метрію – проводили двома способами: за допомогою рН-метра (ОР-204, Угорщина) і індикаторних папірців для визначення рН (рНydrion, США зі шкалою вимірювання від 4,3 до 6,1 і універсальні індикаторні папірці ЛАХЕМА, Чехія зі шкалою вимірювання від 0 до 12).
Тест з 0,5% спиртовим рочином гематоксиліну (ГТ). Методика проведення ГТ була наступною. Піхвові виділення одержували при огляді піхви і шийки матки в дзеркалах Сімса із заднього склепіння піхви до бімануального огляду. На виділення, які залишилися на дзеркалі, наносили 3-6 крапель 0,5% спиртового розчину гематоксиліну. Якщо колір індикатора змінювався у спектрі від жовтого до фіолетового, то тест вважали позитивним. У випадку коли колір індикатора залишався жовтим або ставав фіолетовим тест вважали негативним.
АТ (амінний, “нюховий” тест) – реакція з 10% розчином гідрооксиду калію. Суть полягає у появі або посиленні неприємного запаху (“гнилої риби”) при змішуванні у рівних пропорціях піхвових виділень з 10% розчином гідрооксиду калію. Поява неприємного запаху обумовлена виділенням летких амінів – продуктів метаболізму ОАБ. Для проведення тесту використовували наступні способи: 1) невеликий тампон з вагінальними виділеннями занурювали у пробірку з 10% розчином гідрооксиду калію; 2) на предметне скельце наносили декілька крапель піхвового вмісту і змішували з рівною кількістю 10% розчину гідрооксиду калію; 3) після огляду в дзеркалах на ділянки дзеркала, де залишилися піхвові виділення наносили 10% розчин гідрооксиду калію.
Проводили напівкількісну оцінку АТ: + - типовий “рибний” запах з’являється тільки при змішуванні виділень з 10% розчином гідрооксиду калію; ++ - виділення мають помірний запах, який посилюється при додаванні 10% розчину гідрооксиду калію; +++ - виражений запах виділень, значно посилюється при додаванні 10% розчину гідрооксиду калію.
Проведення мікробіологічного аналізу передбачало вивчення перш за все мікробіоценозу піхви (видового і кількісного складу). Мікробіологічна діагностика БВ проводилася з використанням аеробної і анаеробної технологій. Ці прийоми дозволяють виявити максимальну кількість бактеріальних видів мікрофлори. Культивування посівів і бактеріальних культур проводилося у аеробній і анаеробній атмосфері. Виділення та ідентифікації ОАБ в проводилася по методиці професора Кочеровця В.І.[160].
Весь комплекс мікробіологічних досліджень проводився за єдиним методологічним принципом, який передбачає виявлення всіх можливих збудників інфекційних захворювань піхви. Деякі методи були адаптовані нами для виконання завдань дослідження.
Вологі препарати для мікроскопії готували шляхом перемішування виділень з розчином Рінгера (1-й вологий мазок) і таку ж кількість виділень з 10% розчином КОН (2-й вологий мазок). Ці препарати розглядали у декількох полях під збільшенням х200 і х400. У першому випадку звертали увагу на наявність КК, скупчення бактеріальних тілець, трихомонад і лейкоцитів. У другому препараті визначали наявність або відсутність псевдогіфів грибів.
Частина нативного матеріалу стерильним ватним тампоном наносилася на 8 знежирених предметних скелець, які після підсушування на повітрі при кімнатній температурі і фіксації у 96% етиловому спирті або ацетоні фарбувалися: 1-е – 1% водним розчином метиленового синього для загальної оцінки мікробіоценозу піхви, виявлення КК, трихомонад, грибів; 2-е – по Граму у модифікації Кореloff для оцінки бактеріальної флори – грампозитивної, гармнегативної або варіабельної; паличкової, кокової або змішаної; для оцінки наявності і ступеня вираження фагоцитоза; для виявлення диплококів; 3-є по Романовському – Гимзе виявлення диплококів і специфічних елементарних тілець; 4-є – зішкріб з цервікального каналу для діагностики хламідіозу; 5-е – мазок з верхньої третини бокової стінки піхви для діагностики уреаплазмозу; 6-е – мазок з верхньої третини бокової стінки піхви для діагностики мікоплазмової інфекції; 7-е – мазок з верхньої третини бокової стінки піхви для діагностики цитомегаловірусної інфекції; 8-е – мазок з верхньої третини бокової стінки піхви для виявлення вірусу простого герпесу типу 2. Перші три мазки вивчалися під імерсією у світловому мікроскопі з збільшенням х900 (окуляр 10х, об’єктив 90х), решту під люмінесцентним мікроскопом Мікмед – 2, варіант 11 (“Ломо”, м. Санкт-Петербург) (масляна імерсія, окуляр 7х, об’єктив Мі 90х, з фільтром, забезпечуючим збуджуюче випромінювання з довжиною хвилі 490 нм і емісією з довжиною хвилі 520 нм).