Як відмічається в Резолюції ООН про міжнародне співробітництво у галузі попередження злочинності та кримінального правосуддя, схильність людини розтлінному впливу влади, спокусі та можливостям для зловживання, як і пов’язані з владою, є аргументом проти стрункої логіки, на якій базується виключна компетенція. Латинський афоризм: “gurs custodiet custodes ipsos?” є нагадуванням про те, що необхідно поставити собі запитання, хто буде охороняти самих вартових.
На нашу думку, все це повинні врахувати й ми при проведенні організаційних заходів реформування правоохоронних структур.
Правові положення з питань економічних заходів подолання корупції. В останні роки з метою ефективної боротьби з корупцією міжнародною спільнотою прийнято ряд норм, рекомендацій, що стосуються вилучення коштів і майна, отриманого в результаті корупційних дій. Пропонується внести в національне законодавство країн процедурні норми конфіскації майна, цінностей та грошей, які нажиті злочинним шляхом в результаті корупційних дій, не застосовувати права банківської таємниці щодо вкладів та перерахувань певних сум грошей, якщо є підозра щодо законності джерел їх отримання. Про це йдеться, зокрема, у ст. 10 Декларації ООН про боротьбу з корупцією і хабарництвом у міжнародних комерційних операціях (1996 р.), п. 3 ст. 12 Рамкової Конвенції ООН проти організованої злочинності (1997 р.), п. 2 ст. 19 Конвенції Ради Європи з питань корупції та ін.
Заслуговує на нашу увагу законодавство ФРН, де поставлено завдання знищення матеріальної, насамперед фінансової бази злочинних угруповань. Це досягається двома шляхами: конфіскаційним (конфіскація майна) і створенням належної правової бази для унеможливлення “відмивання брудних” грошей. Особливо слід виділити обов’язок банківських установ надавати правоохоронним органам інформацію про операції з грошима у розмірі понад 20 тис. марок, а якщо громадянин робить внесок в банк у розмірі понад 50 тис. марок, він зобов’язаний пред’явити посвідчення особи. Якщо службовець отримав подарунок, що перевищує вартість 20 марок, то повинен доповісти про це своєму керівнику. Останній, з урахуванням усіх обставин, приймає рішення – залишити подарунок службовцю або зобов’язує його здати державі.
Для України є вкрай важливим цей міжнародний досвід вилучення прибутків від злочинної діяльності та конфіскації активів цієї діяльності.
Не менш значним, з точки зору міжнародного права, є вжиття економічних санкцій проти підприємств, причетних до корупції при виконанні державних або громадських замовлень. Вважається за необхідне кожній країні розробити правові механізми звітності з тим, щоб на осіб, які укладають контракти з урядовими органами чи громадськими об’єднаннями або мають урядову ліцензію на свою діяльність, накладався обов’язок надавати відповідним органам інформацію фінансового або ділового характеру, яка могла б перешкоджати незаконній діяльності посадових осіб. Керівники підприємств, окремі власники, які бажають отримати державні контракти або державні ліцензії і концесії, повинні надавати таку звітність про себе, яка покладається на державних службовців при наймі на службу. Цікавим є досвід Ізраїлю, де запроваджено відповідний реєстр таких підрядних організацій. Фірма, яка не занесена до такого реєстру, позбавляється права виконувати будь-які державні замовлення. Цим шляхом йде і ФРН. Для нашої країни ці питання вкрай актуальні, а тим більш, що значна частина спроб корупції і незаконного використання ресурсів пов’язана з іноземними капіталовкладеннями в економіку.
Важливими, на нашу думку, є також норми, що передбачають великі стягнення в доход держави всіх коштів, сплачених за державним контрактом або всіх активів підрядчика, плюс суми, котрі багаторазово перевищують суми хабарів, а також вилучення Статуту на права ведення підприємницької діяльності в державі.
Проте, в Україні за чинним законодавством суб’єктами корупції є лише державні службовці та депутати. Таке обмеження кола суб’єктів корупції, на наш погляд, призвело до необґрунтованого звуження сфери його застосування щодо посадових зловживань в таких життєво важливих для економіки галузях, як банківська та фінансова система, оборонна промисловість, транспорт, зв’язок, паливно-енергетичний комплекс, де незаконні дії керівників можуть заподіяти значної шкоди державі.
Виведення за межі кола суб’єктів корупційних діянь керівників підприємств, установ і організацій, їх структурних підрозділів, які не є державними службовцями, фактично зводить нанівець боротьбу з корупцією в економіці й соціальній сфері нашої країни.
За дорученням Голови Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України підготовлено нову редакцію Закону “Про боротьбу з корупцією”. У ньому ми намагались врахувати всі рекомендації, зазначені в цій статі, а також практичний досвід роботи державних та правоохоронних органів багатьох країн, у тому числі Європи та СНД.
Він поданий Президентом України до Верховної Ради й нині вивчається депутатами.