СТУПА (пагода) — вид буддійських пам'ятних споруд, які призначалися для збереження реліквій або позначення "священих місць". Має вигляд пагорбоподібного могильного насипу. Уже в стародавні часи будувалися з каменю, на фундаменті, з верхівками у вигляді парасольок в кілька ярусів і прикрашалися статуями Будди. С. перетворені на об'єкти поклоніння і паломництва.
СХИЗМА — вид церковного розколу, відокремлення від раніше єдиної церкви якої-небудь частини, що водночас зберігає вірність церковній догматиці.
СХИМА — вищий чернечий ступінь, який вимагає від посвячуваного в нього виконання особливо суворих аскетичних правил.
ТАБУ — релігійна заборона у первісних народів на речі або дії, вимовляння певних слів, на їжу, відвідування певних місць у храмі, святилищі і т. п., за порушення якої загрожує "надприродна" кара, хвороба або смерть. Система Т. була особливо розвинена у Полінезії, де вона частково замінювала державні закони. В релігіях, що виникають пізніше, поняттю Т. приблизно відповідає ідея гріха.
ТАЇНСТВА — у християнстві магічні культові обряди, здійснення яких, згідно з церковним віровченням, дає віруючим надприродну силу — "Божу благодать", як необхідну умову для спасіння "гріховної душі" людини, сприяє лікуванню хворих, зміцненню шлюбу тощо. Католики та православні визнають сім Т.: причастя, хрещення, миропомазання, священство, сповідь, єлеосвячення і шлюб. Протестанти дали Т. раціоналістичне тлумачення, яке фактично веде до їх заперечення.
ТІАРА ПАПСЬКА — потрійна корона папи римського, з хрестом угорі, прикрашена коштовними каміннями. Символ його потрійної влади — "намісника Христа на Землі", католицького первосвященика і монарха папської держави (нині — Ватикану).
ТОНЗУРА — голене місце на маківці, знак належності до духовенства у католицизмі.
ТРЕБА — молитва і служба, що здійснюються священиком на прохання одного або кількох віруючих. Т. викладені в спеціальній богослужбовій книзі — Требнику.
ТРОПАР — молитовний урочистий спів на честь якого-небудь свята чи святого.
УЛЕМИ — мусульманські законознавці та богослови. УПИР (вампір) — фантастичний персонаж в релігійних повір'ях: мертвець, який нібито встає вночі з могили і смокче кров у сплячих людей. Уявлення про У. навіяні страхом перед померлим.
УСТАВНИХ — старший півчий на одному з крилосів православної церкви. У безпопівщині замінює священика.
ФАКІР — мусульманський жебрущий чернець, дервіш. В Індії Ф. називають також бродячих ченців-індуїстів, які збирають гроші у населення за демонстрацію фокусів і дресированих тварин, за пророкування майбутнього, тлумачення снів і "лікування" заклинаннями та гіпнозом.
ФАШХ — мусульманський фахівець з релігійного права, вправний у казуїстиці. Ф. мали великий вплив у середньовічних мусульманських державах. Іноді це слово використовувалось як синонім слова "алім" — знаючий,
вчений.
ФАТАЛІЗМ — віра у визначену наперед, невідворотну долю, "Божу волю".
ФАТТХА — назва першої сури Корану. Ф. складається з семи віршів і є однією з найбільш ранніх сур; найчастіше — виголошувана молитва у мусульман.
ФАТУМ — стародавнє римське розуміння волі богів, нібито відкритої кому-небудь Юпітером або взагалі одним з богів. Ф. уявлявся невідворотним — байдуже, "злий" він чи "добрий".
ХАДЖЖ — паломництво мусульман у Мекку до храму Кааби або в Медіну до гроба Мухаммеда, яке вважається подвигом благочестя. Один з п'яти основних обов'язків мусульманина. Хаджі — мусульманин, який здійснив X.
ХАДИС — коротка розповідь про приписувані Мухам-медові та його прибічникам окремі вчинки або про вислови Мухаммеда.
ХАСИДИЗМ — релігійна течія серед євреїв Польщі, України та Росії, що виникла на початку XVIII ст. Спочатку X. відображав протест трудящих мас проти верхівки єврейських громад та рабинів. Хасиди вчили, що людина повинна прагнути до повного злиття з Богом не шляхом поглиблення у "священні книги", як того вимагали рабини, а щирою молитвою та благочестям. Цадики (святі, проповідники) як посередники між віруючими та богом відігравали велику роль у хасидизмі.
ХЕДЕР — початкова релігійна школа у єврейській громаді. Навчання в X. зводиться до вивчення Біблії й Талмуду.
ХЕРЕМ — прокляття, відлучення від синагоги тих, хто порушує настанови і правила єврейської громади, бере під сумнів Тору і Талмуд.
ХОДЖА — титул мусульман, які ведуть походження (як правило, фальсифіковане) від одного з чотирьох "праведних" арабських халіфів. Назву X. мають також прибічники ісмаїлітської секти, очолюваної агаханами.
ХРАМ — культова споруда, призначена для здійснення богослужінь і проведення релігійних обрядів. У православ'ї X. називаються церквами, в католицизмі — костьолами, в ісламі — мечетями, в іудаїзмі — синагогами.
ЦАГАН-САРА-ХУРАЛ — богослужіння, яке здійснюється ламами з нагоди нового року ("білий місяць" — назва першого весняного місяця року за місячним календарем).
ЦАДИК — у хасидизмі очолює паству. Віра в могутність Ц. доходила до твердження: "Ц. можуть відмінити навіть присуд Бога".
ЦЕЛІБАТ — безшлюбність, обітниця, яку приймають католицькі священики; впроваджений у XI ст. В православ'ї обіт безшлюбності пов'язаний з прийняттям чернецтва.
ЦЕНЗУРА (духовна) — перегляд церковниками друкованих видань з правом заборони випуску.
ЧАДРА — вид покривала, яке, згідно з настановами шаріату, зобов'язані носити жінки-мусульманки.
ЧАЛМА — головний убір, який складається з полотнища тканини, що обгортається звичайно поверх іншого головного убору — фески, тюбетейки тощо, рідше — просто навколо голови.
ЧАСОСЛОВ — православна церковна книга, яка містить тексти для богослужінь та молитов.
ЧАКЛУН (волхв, маг, чарівник) — згідно з марновірними уявленнями, запозиченими з язичества, особа, яка нібито володіє здатністю за допомогою магічних обрядів впливати на сили природи й суспільства. В історичному плані Ч. були попередниками жреців, а також сучасного духовенства. Культивували різноманітні забобони та містику.
ЧЕРНЕЦЬ — особа, яка прийняла обряд постригу в чернецтво і дала обітницю вести аскетичний спосіб життя в монастирі згідно з монастирським статутом. Вища церковна ієрархія — єпископи, архієпископи, митрополити, екзархи, кардинали, патріархи, священики, як правило, вихідці з чернецтва.
ЧЕТЬЇ-МІНЕЇ — збірники "життєписів святих", повчань та інших релігійних текстів з поширенням їх на кожен день і місяць, за службами, що встановлено у православній церкві.
ЧИСТИЛИЩЕ — католицьке віровчення про те, що у потойбічному світі, крім раю і пекла, є й Ч., де душі померлих проходять очищення, перш ніж вступити до раю. Очищення душ здійснюється шляхом різних випробувань. Рідні та близькі покійного за допомогою молитов і внесків на користь церкви можуть полегшити випробування душі. Доля душі померлого залежить не тільки від поведінки людини в земному житті, а й від старанності та матеріальних можливостей рідних і близьких померлого.
ШАМАНСТВО — форма релігії, культ головним чином злих духів, які викликають хвороби. Особливо поширене у народів Північної Азії (чукчів, бурятів та ін.). Для ПІ. є характерним особливий релігійний ритуал — камлання, до якого віруючі звертаються з метою лікування хвороб, забезпечення успіху в промислі і т. п. Під час камлання шаман викликає у себе нервово-психічний стан, який призводить нібито до того, що духи входять в його тіло або його душа відправляється в світ духів.
ШАРІАТ — звід законів, складених на основі Корану і Сунни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хаджж і газават, регламентує молитву, піст і т. п.
ШАХСЕЙ-ВАХСЕЙ — дні трауру у мусульман-шиїтів, які супроводжуються бузувірськими самокатуваннями віруючих в пам'ять мученика Хусейна, внука Мухаммеда. Духовенство використовувало Ш.-в. для розпалювання релігійного фанатизму, який викликався прилюдними самобичуваннями, заподіяннями віруючими собі кривавих ран тощо.
ШЕЙТАН (шайтан) — фантастична істота сатани, "злого духу" в ісламі. Згідно з Кораном, Ш. був ангелом, якого створив Аллах з вогню, але потім виключив із сонму ангелів за непокору. В мусульманській релігійній літературі Ш. зображується у вигляді володаря численних, підступних джиннів або у вигляді безлічі злих духів, кожен з яких знаходиться біля окремої людини для її "зведення".
ШЕЙХ — в ісламі вища духовна особа, богослов і законознавець, глава громади дервішів. У Середній Азії — нащадок особи, похованої в мазарі (цвинтар); а також особи, які живуть біля мазару за рахунок приношень віруючих.
ЯГВЕ (Яхве, Єгова) — верховний Бог в іудаїзмі. У пантеоні богів він був висунутий на перше місце єврейськими племенами приблизно X ст. до н. е.