культура останніх відзначається неналежним рівнем; суттєві вади, недоліки законодавства); неосновні – явища, які лише полегшують вчинення правопору-
шень, здійснюють такий вплив на фоні головних факторів, саме завдяки ним, тобто так звані фонові явища (наприклад, недосконалість обліку і охорони ма-
теріальних цінностей, недостатній контроль за дотриманням правил техніки безпеки, правил дорожнього руху тощо). Останню групу явищ нерідко відобра-
жають іншим, окремим поняттям: обставини (або умови), що сприяють вчинен-
ню правопорушень;
2) за онтологічним статусом стосовно свідомості конкретної особи:
об’єктивні – явища, що не залежать від неї (наприклад, недоліки в роботі дер-
жавних органів); вони створені іншими поколіннями або природними силами. Типовими умовами, що сприяють зростанню злочинності у сучасному світі, визнаються урбанізація, екологічні проблеми, інші тіньові сторони цивілізації та технічного прогресу;
суб’єктивні – явища, які входять до складу індивідуальної свідомості конкрет-
ного суб’єкта, безпосередньо визначаються нею (наприклад, незнання особою вимог закону, її від’ємне, негативне ставлення до його приписів, психологічна установка особи на протиправну поведінку, алкоголізм, наркоманія, пропаганда в засобах масової інформації і мистецтві насильства, розпусти).
Розглянемо ж сукупність найбільш поширених об’єктивних і суб’єктив-
них факторів, які обумовлюють подальше зростання злочинності в Україні.
Об’єктивні умови. Найважливішою треба, мабуть, визнати зниження життєвого рівня більшості населення. Звичайно далеко не всі знедолені вижива-
ють за допомогою злочинних дій, але не викликає сумніву і те, що деяка части- на, особливо молодь, вирішує свої проблеми не завжди в злагоді з криміналь-
ним кодексом.
Спад економічної активності обумовив появу офіційно визнаного безро-
біття. В важкому становищі опинилися працівники, які фактично втратили ро-боту, але не зареєструвались як безробітні. Не можуть знайти роботи і молоді люди. Велика кількість з них стали безробітними відразу після закінчення нав- чальних закладів. Навряд чи викликає сумніви припущення, що багато безро- бітних ідуть у тіньову економіку або кримінальне середовище. Також усі ці труднощі, невпевненість в завтрашньому дні породжують конфлікти, ведуть до наркоманії, самогубств.
Також процвітає корупція та розкрадання коштів у банках та інших уста-
новах. Дрібні підприємства захоплюють рекрути та грабіжники. Тіньова еко-
номіка використовується злочинцями для вкладення та примноження коштів, здобутих злочинним шляхом; всіляко уникає оподаткування.
Отже, складні економічні умови життя більшості громадян України об’єктивно сприяють зростанню кількості правопорушень.
Суб’єктивні умови злочинності. На жаль, протягом багатьох років у на-
шій країні недостатню увагу приділяли правовій освіті та вихованню. Люди по-
гано знають закони, через це важко вимагати виконувати їх норми. Це сприяє збільшенню кількості правопорушень. Правопорушення може зумовити темпе-
рамент, наявність певних психічних відхилень.
На жаль, великого поширення сьогодні набули такі соціальні лиха, як ал-
коголізм, наркоманія, токсикоманія, перелюбство, аморальність та інші. Ці умо-
ви діють завжди і всюди. У багатьох випадках вони сприяють скоєнню право-
порушень, а то й виступають їх головними причинами.
Серед суб’єктивних умов зростання злочинності в незалежній Україні слід назвати також байдужість значної частини населення до державних справ взагалі і, зокрема, до правопорядку. Люди стурбовані своїм становищем (нере-
гулярна оплата праці, підвищення плати за комунальні послуги, низький рівень соціального забезпечення; цим держава вільно чи невільно провокує нестабіль-
ність правомірної поведінки).
Отже, щоб правомірна поведінка стала нормою життя для більшості насе-
сокий рівень правової культури.
Висновки
В даній роботі було розглянуто основні положення категорії правопору-
шення, з’ясовано причини їх виникнення.
1. Злочини і інші правопорушення негативно впливають на розвиток сус-
пільства. Злочинність і інші правопорушення об’єктивно гальмують поступо-
вий розвиток нашого суспільства, подальше вдосконалення суспільних відно-
син. Злочинність та її прояви як діяльності, спрямована на протизаконне задо-
волення потреб певної частини суспільства за рахунок інтересів більшості його членів.
Правопорушення, взяті в сукупності на відповідному відрізку часу і конк-
ретному суспільстві, завжди відрізняються значною різноманітністю як за сту-
пенем суспільної шкідливості, так і за психологічними, соціальними і юридич-
ними ознаками. Але разом з тим в походженні, причинах і подальшій історич-
ній долі вони мають загальні риси, що дало можливість вивчити не тільки окре-
мі види правопорушень, але і всю їх сукупність, проаналізувати причини і умо-
ви, які сприяють їх здійсненню, розробити системи заходів боротьби з ними. Викорінення злочинності – це більш складне завдання, ніж викорінення всіх ін-
ших правопорушень;
2. Злочини, як найбільш суспільно небезпечні діяння мають порівняно меншу латентність, здійснюються незначною кількістю осіб, викликають актив-
ну протидію правоохоронних органів і негативну оцінку всіх членів суспільства
Що стосується інших видів правопорушень, то вони складають великий масив і латентність, не завжди отримують негативну оцінку і часто не передба-
чають відповідальності;
3. В роботі звернуто увагу на необхідність активізації дослідження про правопорушення і відповідальність в галузевих науках; поки найбільшу розроб-
ку ці питання отримали в кримінології;
4. Багаточисельність причин, умов правопорушень роблять їх важко ана-лізуючими. Докладний аналіз можливий в ряді робіт, спеціально присвячених окремим видам правопорушень в різних областях народного господарства і в галузях законодавства. Економіка повинна бути моральною, розвиток економі-
ки – не самоціллю, а засобом прогресу особистості і суспільства;
5. В роботі визначено причини, які призвели до погіршення кримінальної ситуації в Україні, а саме: безробіття, складні економічні умови життя, низький рівень правової культури, падіння авторитету влади та інші.
6. Кількість шкідливих і небезпечних для суспільства діянь зросла б, як-
що б вони не були заборонені, чи за них були б встановлені неефективні санк-
ції, або, якою б правові заборони можна було порушувати безкаранно.
Однак це зовсім не означає, що боротьба з правопорушеннями в сучасних умовах нереальна. Адже глобальне завдання включає в себе зміну всіх сторін суспільного життя, в тому числі і тих, які породжують правопорушення. І в цьо-
му процесі повинен брати участь весь народ, всі державні і суспільні організа-
ції і навчальні заклади.
Для зменшення кількості правопорушень необхідно усунути причини і умови, які породжують шкідливі і небезпечні для суспільства діяння.
Держава має право і повинна вести боротьбу з викоріненням правопору-
шень, причин і умов, які породжують їх, в ім’я забезпечення нормального роз-
витку, зберігання правопорядку, захисту справедливості.
На нашу думку, важливим напрямком боротьби із загальною криміналь-
ною злочинністю є залучення громадян до охорони майна та захисту від агре-
сивних посягань.
Для ліквідації деяких правопорушень необхідно:
- провести медико-біологічні заходи проти алкоголізму, наркоманії;
- організувати статистичний облік злочинності; боротися з наркобізнесом;
- громадяни повинні бути інформовані про правові вимоги, які пред’являються до них державою;
- підвищити результативність діяльності правоохоронних органів.
1.Закон и та інші нормативно - правові акти
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. – 1996. – 13 лип.
2. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – С.8-9
3. Кримінальний кодекс України: Нормативні акти кримінально - правового значення. – К.: А.С.К., 1997. – 320с.
4. Кодекс законів про працю України. Офіційне видання. – К.: Парламентське видавництво, 1997. – 144с.
5. Цивільний кодекс України. Офіційне видання . – К.: Парламентське видавництво,1997. – С.77-83
2. Література
1. Бабій Б.М., Бурчак Ф.Г. Юридичний словник. - 2-ге вид., перер. і доповнене.-К., 1983. - 871с.
2. Бармак М.В., Бармак О.Я. Основи правознавства: Посібник для абітурієнтів, учнів, вчителів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. - 192с.
3. Біленчук П.Д., Сливка С.С. Правова деонтологія / Підручник для вищих навч. закладів. – К.: Атіка, 1999. – С.277-292
4. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности. – Львів, 1983. – С.368-376
5. Дубинин Н.П. и др. Генетика, поведение, ответственность. – М.: Политиздат, 1989. – 350с.
6. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М.Колодій, С.Л.Лисенков та інші. –К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320с.
7. Копєйчиков В.В. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та інші. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 704с.
8. Коржанський М.Й. Популярний коментар кримінального кодексу. – К.: Наукова думка, 1997. – 695с.
9. Костенко О. Політика і злочинність (Проблеми політичної кримінології) // Товариш. – 1999. – січень (№2). – С.4
10. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій. – К.: Вен турі, 1996. – 208с.
11. Котюк І.І. Основи публічного права України. – К.: Логос, 1998. – С.106-138