Для базового та планованого періодів ціни та собівартість окремих видів продукції приймаються незмінними. Вплив конверсії воєнного виробництва на структурні зміни продукції розраховується за видами приймання.
Собівартість виробів визначається на основі калькуляції. При цьому із собівартості продукції виключаються витрати, пов'язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції Вплив зміни структури продукції розраховується на підставі показників зміни витрат за такими статтями калькуляції матеріальні витрати, витрати на оплату праці з відрахуваннями на державне соціальне страхування та обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду (соціальне страхування), витрати на утримання та експлуатацію устаткування, інші виробничі витрати, позавиробничі (комерційні) витрати.
Вплив структурних змін у складі продукції на собівартість визначається за формулою:
де Ес - відносне зменшення (збільшення) витрат внаслідок структурних змін у складі продукції, у відсотках.
Сб - витрати на один карбованець продукції кожного виду.
Тп і Тб - товарна продукція кожного виду відповідно в планованому та базовому роках,
і - кількість видів продукції, і = 1, 2, 3, 4, 5, n
Зміна технічного рівня виробництва виявляється в економії матеріальних та трудових витрат за напрямами
впровадження нової та удосконалення технології, що застосовується, механізації та автоматизації виробничих процесів,
розширення масштабів застосування нової техніки, застосування нових видів сировини і матеріалів та поліпшення їх використання, зниження трудомісткості продукції,
підвищення якості та удосконалення конструкцій і технічних характеристик виробів.
У розрахунках плану собівартості враховується прямий ефект застосування нової техніки, що виявляється в зниженні технологічної трудо-, матеріало , енергомісткості та інших змінних витрат на виробництво. Під економією від підвищення технічного рівня виробництва розуміють пряме абсолютне зниження витрат на одиницю продукції чи планований обсяг робіт. При цьому в розрахунок не включаються:
відносна економія, що утворюється за рахунок збільшення обсягу виробництва (враховується в розрахунках скорочення умовно постійних витрат),
економія від використання нової техніки на заново введених виробництвах та об'єктах, яка враховується за одним з напрямів зміни організації виробництва та умов праці,
економія від виробництва нових видів продукції, що враховується в розрахунках обсягу продукції у вартісному виразі та в розрахунках зміни структури продукції.
Розрахунок економії від підвищення технічного рівня виробництва базується на розрахунках економічної ефективності заходів, що здійснюються. Плани впровадження нової техніки містять деякі з цих заходів. Розрахунок проводиться виходячи з витрат на нову техніку (які передбачаються в кошторисах на використання коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства, включаючи кредити банку на ці цілі, та середньої окупності витрат (в частині економії від зниження собівартості), що визначається розрахунком за минулий час
Якщо на підприємстві розроблено конкретну програму технічного переоснащення з розрахунками витрат та економічного ефекту, цей ефект слід враховувати, окремо виділяючи відповідну частину витрат із загальних асигнувань на розвиток техніки. Річний економічний ефект враховується в розрахунках плану в частині, що одержана з моменту впровадження заходу до кінця року, виходячи або з обсягу робіт на цей період; або з частки річної економії, що припадає на календарний період часу від початку впровадження заходів до кінця року. Водночас у розрахунках за напрямом «Розширення масштабів застосування нової техніки» окремо обчислюється різниця між річною та врахованою в плані економією внаслідок впровадження заходів у базовому році від розширення масштабів робіт за всіма іншими заходами, витрати на які були проведені раніше
Сума економії від впровадження технічних заходів визначається за формулою:
Епв=Сс-Сн (5)
де Епв - економія поточних витрат:
Сс - поточні витрати на річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) до впровадження технічних заходів;
Сн - поточні витрати на річний обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) після впровадження технічних заходів.
У розрахунках за напрямом «Застосування нових видів сировини і матеріалів та поліпшення їх використання» враховується економія, одержана в результаті здійснення заходів раціонального використання сировини та матеріалів, що не відображені в розрахунках за названими вище напрямами, в тому числі:
— поліпшення використання природної сировини шляхом зменшення її втрат під час первинної обробки, а також повнішого добування корисних компонентів у процесі використання комплексної сировини;
— поліпшення використання сировини у виробництві (поліпшення розкрою, зниження припусків на обробку, впровадження нових рецептур, компонентів тощо);
— застосування замінників, економічних профілів прокату металу тощо;
— повніше використання відходів сировини та матеріалів у виробництві, вторинного тепла, впровадження безвідходних технологій.
Вихідними даними для розрахунків за цим напрямом с норми витрат матеріальних ресурсів, що періодично переглядаються, та план заходів щодо ресурсозбереження.
Економія від зниження матеріальних витрат визначається за формулою:
Ем=(НоЦо-НіЦі)хКі, (6)
де Ем - економія від зменшення матеріальних витрат:
Но і Ні - норма витрат сировини, матеріалів, палива, енергії на одиницю продукції відповідно до і після впровадження заходів;
Цо і Ці - ціна натуральної одиниці сировини, матеріалів, палива, енергії відповідно до і після впровадження заходів;
Кі- кількість одиниць продукції, що випускається з початку впровадження заходів до кінця планованого року.
Зміни технічного рівня виробництва виявляється також в економії трудових затрат за рахунок зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції. Економія заробітної плати з вирахуваннями на соціальне страхування в результаті зниження трудомісткості виробництва одиниці продукції визначається за формулою:
Ез= [(ТоЧо-ТіЧі)х (1+В/100)х (1+Г/100)] х Кі. (7)
де Ез - економія заробітної плати з вирахуваннями на соціальне страхування,
То і Ті - трудомісткість виробництва одиниці продукції в нормо-годинах до і після впровадження заходів;
Чо і Чі - середньогодинна тарифна ставка робітника до і після впровадження заходів;
В - середній відсоток додаткової заробітної плати для даної категорії робітників;
Г - встановлені відсотки відрахувань на соціальне страхування;
Кі - кількість продукції, що виробляється з початку впровадження заходів до кінця планованого року.
Поліпшення якості на удосконалення конструкцій і технічних характеристик виробів визначається шляхом розрахунку змін прямих витрат на матеріали, оплату праці тощо на виробництво одиниці продукції до і після змін якості продукції та множення одержаного результату на випуск продукції кращої якості в планованому періоді. Якщо в результаті заходів щодо підвищення якості змінюється стандарт чи технічні умови, продукт вважається новим і витрати на його виготовлення, як і підвищена ціна, враховуються у розрахунках зміни структури продукції.
Збільшення обсягу товарної продукції в результаті застосування надбавок до ціни за підвищену якість продукції визначається за формулою:
ДТп=(Ці-Цо)хКі, (8)
де ДТп - збільшення обсягу товарної продукції;
Цо і Ці-ціна до і після поліпшення якості;
Кі - кількість одиниць продукції поліпшеної якості, яку передбачається виготовити в планованому році.
Зміна організації виробництва та умов праці виявляється в економії витрат за напрямами:
а) впровадження нових виробництв, цехів та агрегатів;
б) спеціалізація та кооперування виробництва;
в) зміни в організації та обслуговуванні виробництва і праці;
г) зміни в організації управління виробництвом;
д) зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення;
е) усунення зайвих витрат та збитків.
У розрахунках зміни витрат у результаті впровадження в дію нових виробництв, цехів та агрегатів, що мають вищий технічний рівень та кращі техніко-економічні показники (ліквідацію застарілих та малоефективних), різниця у витратах визначається за формулою:
Ев=(Сі-Со/100)Ті, (9)
де Ев - економія витрат у результаті впровадження нових виробництв, цехів, агрегатів:
Сі - витрати на один карбованець товарної продукції нових виробництв, цехів, агрегатів;
СО - середні витрати на один карбованець товарної продукції в базовому році;
Ті - обсяг товарної продукції нових виробництв, цехів, агрегатів.
Вплив впровадження в дію нових виробництв, цехів, агрегатів розраховується за повним переліком витрат (постійних та змінних), що включаються до собівартості продукції. Одночасно враховується також можливе перебільшення середніх витрат у період освоєння проектних потужностей нових виробництв. Пов'язані з цим додаткові витрати визначаються кошторисом витрат, пов'язаних з підготовкою та освоєнням виробництва продукції, пускових витрат та розрахунком собівартості за цими витратами протягом строку його освоєння.
Вплив змін пускових витрат визначається множенням різниці між сумами списання цих витрат на одиницю продукції в планованому і базовому роках на обсяг виробництва цього виду продукції в планованому році.
Економічний ефект від спеціалізації та кооперування виробництва визначається в розрахунках за цим напрямом, коли виготовлення деталей, вузлів, агрегатів, комплектуючих виробів виділяється у відокремлені виробництва (подетальна спеціалізація) та коли стадії технологічного процесу виділяються у самостійні виробництва або цехи (технологічна спеціалізація), крім тих випадків, коли виробництво організується на заново введених потужностях, освоєння яких враховується як окремий фактор.