Вплив на собівартість продукції впровадження заходів спеціалізації та кооперування виробництва (передача виробництва окремих вузлів, деталей, лиття, штампування та інших напівфабрикатів на інші підприємства, кооперативи, малі підприємства, орендні колективи) визначається за формулою:
Ес=(С-Ц)хКі, (10)
де Ес - сума економії собівартості продукції від впровадження заходів спеціалізації та кооперування виробництва;
С - виробнича собівартість або витрати на комплектуючі вироби, напівфабрикати, що передаються для виробництва іншим підприємствам;
Ц - ціна, за якою комплектуючі вироби, напівфабрикати поставляються виробником,
Кі - кількість комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що будуть одержані від спеціалізації та кооперування до кінця
планованого періоду.
Вплив внутрішньозаводської спеціалізації на зміну собівартості продукції від організації спеціалізованих замкнених дільниць та цехів, поточних спеціалізованих ліній визначається за формулою:
Есп=(Со-Сі)хКі, (11)
де Есп - сума економії собівартості продукції від організації спеціалізованих замкнених дільниць та цехів, поточних спеціалізованих ліній;
Со і Сі - цехова собівартість продукції (виробів) до і після впровадження заходів;
Кі - кількість продукції (виробів), одержаних за спеціалізацією до кінця планованого періоду.
Зміни в організації та обслуговуванні виробництва й праці визначаються на основі розрахунків ефективності передбачуваних заходів: зміни режиму роботи підприємства та підвищення коефіцієнта змінності, впорядкування організаційно-технічних та підсобно-технологічних робіт, поліпшення інструментального господарства, роботи внутрішньозаводського транспорту, внутрішньоцехового матеріально-складського господарства і постачання виробництва матеріалами, паливом і енергією, поліпшення організації збуту продукції. Економія. одержана в результаті поліпшення організації та обслуговування виробництва, виробництва, розраховується на основі планів наукової організації праці і визначається множенням кількості вивільнених робітників на їхню середню заробітну плату (з вирахуваннями на соціальне страхування). Під час вивільнення робітників, заробітна плата яким нараховується за тарифними ставками, економія заробітної плати визначається за формулою:
Езв=ЛхФ(1+Г/100)хМ, (12)
де Езв - економія заробітної плати з вирахуваннями на соціальне страхування,
Л - кількість вивільнених робітників;
Ф - середньомісячна заробітна плата цієї категорії робітників;
Г - встановлені відсотки вирахувань на соціальне страхування;
М -кількість місяців роботи від початку впровадження заходів до кінця року.
Зміни в організації управління виробництвом визначаються на основі розрахунків ефективності таких заходів, як укрупнення цехів, впровадження безцехової структури управління, автоматизованих систем управління, механізації та автоматизації інженерної праці, поєднання функцій та усунення зайвих.
Зміни в умовах матеріально-технічного забезпечення розраховуються на основі аналізу господарських зв'язків та спеціально розроблених заходів раціоналізації складського господарства. До таких заходів належать:
— забезпечення ресурсами в необхідному асортименті та зменшення збитків внаслідок використання матеріалів, що не відповідають технологічним вимогам за розмірами, якістю та іншими властивостями, зменшення збитків під час транспортування та зберігання матеріалів;
— зменшення витрат у результаті змін форм постачання, забезпечення його регулярності та надійності;
— зменшення витрат шляхом раціоналізації господарських зв'язків та вибору оптимальних схем доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, покупних напівфабрикатів, палива.
Усунення зайвих витрат та збитків, які не є необхідними в умовах нормальної організації виробничого процесу, є важливим фактором зниження собівартості продукції.
Такі витрати і збитки виявляються за допомогою аналізу фактичних витрат на виробництво.
Економія від ліквідації непродуктивних витрат та збитків визначається як добуток сум цих витрат у базовому періоді на темп зростання обсягу товарної продукції в планованому періоді.
Вплив зміни природних умов і способів добування природних копалин визначаються в таких напрямах: зміна вмісту корисної речовини в руді, що добувається; поліпшення використання попутних компонентів у мінеральній сировині:
— зміна коефіцієнта погашення гірничо-підготовчих робіт, витрат на рекультивацію землі;
— зміна способів добування й збагачення мінеральної сировини.
Економія від підвищення вмісту основної речовини в руді, що добувається, порівняно з базовим роком визначається за формулою:
Еор=(Сі-Со)хКі. (13)
де Еор - сума економії від підвищення вмісту основної речовини в руді;
Сі і Со - собівартість однієї тонни видобутку руди (у перерахунку на вміст основної речовини) у планованому і базовому роках;
Кі - кількість видобутку руди (у перерахунку на 100% вмісту основної речовини) у планованому році.
Економія від поліпшення використання попутних компонентів у мінеральній сировині й виходу побічних продуктів визначається з урахуванням собівартості одиниці основного продукту, що змінюється із збільшенням або зменшенням вартості одержаних побічних продуктів.
Сума економії обчислюється за формулою:
Евпк = (Сі-Со)хТі.. . (14)
де Евпк - сума економії від поліпшення використання попутних компонентів у мінеральній сировині,
Сі і Со - собівартість однієї тонни видобутку руди (у перерахунку на вміст основної речовини) у планованому і базовому роках;
Ті - обсяг виробництва основного продукту в планованому році.
Розрахунок зміни витрат у зв'язку зі змінами коефіцієнта погашення витрат на гірничо-підготовчі роботи, витрат на рекультивацію землі здійснюється на основі передбачених у плані обсягів гірничо-підготовчих робіт, добутку руди тощо.
Економія (або підвищення) витрат визначаються в такій послідовності:
а) визначається розмір погашення витрат на гірничопідготовчі роботи (на одну тонну руди) шляхом ділення витрат, що підлягають погашенню в планованому (базовому) році, на кількість видобутку руди у тому ж році;
б) економія (або підвищення) витрат визначається за формулою:
Ев=(Зі-Зо)хКі. (15)
де Ев - економія (або підвищення) витрат у зв'язку зі змінами коефіцієнта погашення витрат на гірничо-підготовчі роботи;
Зі і Зо - розмір погашення, витрат на гірничо-підготовчі роботи на одну тонну руди в планованому і базовому роках;
Кі - кількість видобутку руди у планованому році. Розрахунок здійснюється окремо для підземного й відкритого способів добування руди.
У розрахунках за напрямом «Зміна способів добування й збагачення мінеральної сировини» економія від збільшення питомої ваги добування мінеральної сировини прогресивними способами визначається на основі даних про середню собівартість видобутку однієї тонни руди підземним і відкритим способами добування та кількості руди, видобутої кожним із способів у загальному обсязі виробництва базового і планованого років.
Середня собівартість видобутку у базовому та планованому роках визначається за формулами:
де Соср і Сіср - середня собівартість видобутку однієї тонни руди у базовому і планованому роках;
Соп і Сіп - собівартість однієї тонни видобутку підземним і відкритим способами у базовому році;
Коп і Коп - кількість видобутку руди відповідно підземним і відкритим способами у базовому і планованому роках.
Економія від збільшення питомої ваги, добування корисних копалин прогресивними способами визначається за формулою:
Епс=(Сіф-Соф)хКі. (18)
де Епс - економія від збільшення питомої ваги добування корисних копалин прогресивними способами;
Соф і Сіф - середня собівартість видобутку в планованому і базовому роках;
Кі = (Кіп+Ків)- загальна кількість видобутку руди в планованому році (підземним і відкритим способами).
Дані щодо економії, пов'язані з впливом окремих факторів, узагальнюються у зведеному розрахунку змін собівартості продукції за техніко-економічними факторами.
Під час зведення розрахунку особлива увага звертається на взаємозв'язок і взаємовідповідність окремих розрахунків з тим, щоб не допустити повторного врахування впливу тих же технічних, технологічних або організаційних змін у виробництві на собівартість товарної продукції.
Наведені вище способи розрахунку впливу техніко-економічних факторів на планову собівартість продукції застосовуються також під час аналізу фактичної собівартості продукції. Такий аналіз рекомендується проводити систематично, вивчаючи вплив окремих факторів на собівартість, доцільність і динаміку окремих видів витрат, а також собівартість окремих видів продукції. У період, що передує розробці плану, і після закінчення господарського року повинен проводитися комплексний аналіз з урахуванням всієї сукупності витрат на виробництво.
Для аналізу використовуються дані звітності бухгалтерського обліку, технічна і нормативна документація, аналітичні групування витрат (за етапами виробничого процесу і за техніко-економічними факторами). Для виявлення причин відхилень від плану і можливостей зменшення витрат використовуються також матеріали спостережень на робочих місцях, вибіркових перевірок, обстежень роботи окремих структурних підрозділів підприємства.