Кафедра кримінального права
Курсова робота
Тема: " Об’єктивна сторона злочину"
Зміст.
Вступ
1. Поняття, ознаки і значення об"єктивної сторони злочину.
2. Суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Умови відповідальності за бездіяльність. Значення непереборної сили фізичного і психічного примусу.
3. Суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види.
4. Причинний зв"язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечним діянням.
5. Факультативні ознаки об"єктивної сторони злочину.
Висновки
Вступ
Кримінальне право - це одна з галузей права України, яка є сукупністю юридичних норм, встановлених державою і санкціонованих її примусовою силою. Особливість цих ннорм у тому, що вони забороняють певні вчинки людей під загрозою застосування особливих заходів державного примусу - кримінального покарання.
Норми кримінального права встановлюються лише вищим органом законодавчої влади - Верховною Радою України. Ці норми визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними, і встановлюють покарання, що підлягають застосуванню до осіб , які вчинили злочини (ст. 1 КК України)
Правові відносини, які виникають у зв"язку із вчиненням злочину і застосуванням відповідних покарань, складають предмет кримінального права.
Таким чином, кримінальне право - це сукупність юридичних норм, встановленим вищим законодавчим органом державної влади - Верховною Радою України, що визначають, які суспільно небеспечні діяння є злочинними і які покарання треба застосувати до осіб, що їх скоїли. Крім того, кримінальне право регулює підстави і умови кримінальної відповідальності, дає поняття злочину, регулює порядок призначення покарання, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, при потребі визначає форми участі громадськості в реалізації кримінальної відповідальності і покарання.
В даній курсовій роботі ми розкриємо суть об"єктивної сторони злочину і розглянемо слідуючі питання:
-поняття, ознаки і значення об"єктивної сторони злочину;
-суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Умови відповідальності за бездіяльність. Значення непереборної сили, фізичного та психічного примусу;
-суспільно небезпечні наслідки, їх поняття та види;
-причинний зв"язок між суспільно небезпечними наслідками та суспільно небезпечними діяннями;
-факультативні ознаки об"єктивної сторони злочину.
1. Поняття, ознаки і значення об"єктивної сторони злочину.
Ознаки об"єктивної сторони злочину. При виявленні злочину ми завжди стикаємось з його об"єктивними ознаками: конкретним актом поведінки суб"єкта у виді дій чи бездіяльності, які завжди вчиняються за певних об"єктивних обставин, у певному місці та часі. Цей акт поведінки здійснюється у відповідний спосіб, наприклад, крадіжка з об"єктивної сторони виражається в таємному викраденні індивідуального майна громадян (ст. 140 КК) , грабіж - у відкритому викраденні такого майна (ст. 141 КК). Злочин тягне за собою настання суспільно - небезпечних наслідків, тому що внаслідок його вчинення завдається істотна шкода суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або створюється загроза спричинення такої шкоди ( наприклад, вбивство своїм наслідком має смерть людини ст. ст. 93,94, КК , розкрадення державного або колективного майна шляхом крадіжки, грабежу, шахрайства - ст.ст. 81-83 КК - завдають майнової шкоди власнику). Причому діяння ( дія чи бездіяльність ) знаходиться у причинному зв"язку з суспільно - небезпечними наслідками. Ці ознаки притаманні будь - якому здочину як явищу реальної дійсності. Без цих ознак злочину не може бути. Вони мають місце завжди, в усіх випадках, коли вчиняється злочин.
Іноді злочини вчинюються з використанням різних предметів матеріального світу: вогнепальної або холодної зброї, пристосувань, підроблених документів чи інших засобів. Їх вибіркове використання багато в чому сприяє злочинцю здійснити злочинний задум, заподіяти більш важку суспільно небезпечну шкоду.
В об"ктивних ознаках знаходять своє вираження як фактичні так і соціальні якості злочину, передусім його суспільна небезпека. Об"єктивні ознаки, які притаманні усім злочинам, вивчаються загальною частиною кримінального права, а індивідуальні ознаки конкретних злочинів, наприклад, бандитизму, шахрайства, хуліганства розглядаються особливою частиною.
Викладене дозволяє зробити висновок, що об"єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона ( зовнішнє вираження ) злочину, яка характерезується суспільно небезпечним діянням ( дією чи бездіяльністю ), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв"язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобоми вчинення злочину. /1. ст. 92/
Об"єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених кримінальним законом ознак, які характерезують зовнішній прояв суспільно небезпечної дії, що посягає на об"єкти кримінально-правової охорони, а також об"єктивні умови цього посягання. /2 ст. 50/
Усі ознаки об"єктивної сторони злочину з точки зору їх закріплення в диспозиціях статей Особливої частини КК можна поділити на дві групи: обов"язкові (необхідні) і факультативні.
До обов"язкових ознак належить діяння у формі дії чи бездіяльності. Бездіяння, інакше кажучи, без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини не можна вчинити жодного злочину./1 ст 92./
Діяння завжди або безпосередньо вказується в диспозиції статті Особливої частини КК, або однозначно випливає з її змісту, І таким чином, є обов"язковою ознакою будь якого складу злочину. Тому встановлення ознак такого діяння (дії чи бездіяльності) є обов"язковим за кожною кримінальною справою.
До факультативних ознак об"єктивної сторони складу злочину належать: суспільно небезпечні наслідки, причинний зв"язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місце, час , обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину. Ці ознаки хоча фактично притаманні злочину як явищу реальної дійсності, але не завжди вказуються в законі як ознаки конкретного складу злочину. Так, склади наклепу, образи, хуліганства не містять вказівки на конкретні суспільно небезпечні наслідки, котрі необхідно було б встановлювати при вирішенні питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Так само не завжди в статтях Особливої частини КК вказано на спосіб, місце, час. обстановку вчинення злочину. Отже, зазначені ознаки об"єктивної сторони складу злочину є не обов"язковими, а факультативними.
Однак якщо суспільно небезпечні наслідки, місце, час, спосіб, обстановка та засоби вчинення злочину прямо вказані в диспозиції статті Особливої частини КК або однозначно випливають з її змісту, то вони набувають значення обов"язкових ознак об"єктивної сторони складу злочину і їх встановлення в такому разі є обов"язковим.
2. Суспільно-небезпечне діяння (дія чи бездіяльність). Умови відповідальності за бездіяльність. Значення непереборної сили, фізичного і психічного примусу.
Поняття "діяння" визначається такою сукупністю ознак: діяння повинно бути суспільно небеспечним і протиправним, конкретним, свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Суспільна небезпека як ознака діяння полягає в тому, що діяння, яке визнається злочином, посягає на національну безпеку України, особу, суспільство та державу, тобто завдає істотної шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або створює реальну загрозу заподіяння такої шкоди. Суспільна небезпека органічно притаманна діянню.
Протиправність, як ознака діяння згідно зі ст. 7 КК означає, що злочином є тільки те діяння, яке саме в такій якості передбачене кримінальним законом.
Діяня завжди має конкретний характер. Воно являє собою конкретний акт поведінки людини, що відбувається в певній обстановці, місці та часі і завжди проявляється в конкретній дії чи бездіяльності. Людина як соціальна істота вступає до сфери, підвладної кримінальному закону, лише завдяки своїм діям.
Діяння - це свідомий акт поведінки людини, який завжди є наслідком пізнавальної діяльності, відбиттям у свідомості об"єктивного світу. Тому не є діянням в кримінально - правовому розумінні такі рухи тіла, що не контролюються свідомістю, навіть якщо наслідки таких рухів були суспільно небеспечні.
Суспільно небеспечне діяння, яке входить до об"єктивної сторони складу злочину, має бути вольовим, тобто проявленням волі особи. Діяння в якому немає проявлення волі, вчинене, наприклад, внаслідок непереборної сили, фізичного примусу тощо, не може утворити об"єктивну сторону складу злочину.
Дія - це активна, свідома, суспільно небезпечна, протиправна поведінка суб"єкта. Вона є найбільш поширеною формою діяння. Елементарною (найпростішою) одиницею дії є рух тіла. Дія може виражатися в окремому (одиничному) русі тіла, так і в множинності (сукупності). Рухи тіла, які складають дію, повиннні мати цілеспрямований характер і, отже, об"єднуватися метою в єдиний вольовий акт поведінки. Мета, як і об"єкт злочину, відокремлює дію, визначає її предметний зміст. Інакше кажучи, рухи тіла утворюють дію в кримінально правовому розумінні тоді, коли воно контролються свідомістю і спрямовуються волею особи на певний об"єкт. Звідси випливає, що мимовільні (рефлекторні та інстинктивні) рухові акти, які здійснюються поза контролем свідомості і не виражають волю особи, не можуть утворювати дію як ознаку об"єктивної сторони злочину.
З фізичної сторони дія може бути простою і складною. Прості дії містять у собі одиничні (елементарні) акти поведінки людини. Складні дії характерезуються ускладеною структурою. Серед них можна виділити такі, які складаються з кількох актів поведінки, кожний з яких може бути визнаний за самостійну дію.