Якщо в цивільному праві при укладанні угоди представник завжди заміняє того, кого він представляє, то в судовому представництві поруч із представником може діяти й особа, інтереси якої представляються.
Нарешті, якщо коло повноважень представника в цивільному праві повністю визначається довірителем, то при судовому представництві загальні права представника передбачені в законі, і тільки деякі права можуть бути застережені в довіреності.
Представником може бути не кожний суб'єкт цивільного права. Необхідною умовою правосуб'єктності представника є наявність у нього право- і дієздатності. Тому представниками не можуть виступати особи, які не до-сягли повноліття чи перебувають під опікою або піклуванням. Не дозволяється укладати через представника угод, які за своїм характером вимагають особистої присутності особи: складати заповіт, укладати договір довічного утримання тощо.
2. ДОВІРЕНІСТЬ
Довіреністю1 визнається письмове повноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій особі (довіреному) для представництва перед третіми особами. Довіре-
1 У чинному ЦК України законодавець використовує термін "довіреність", а в Законі "Про нотаріат" - слово "доручення".
129
ність — це одностороння угода, яка фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов'язки безпосередньо для довірителя.
Особа, яка видає довіреність, називається довірителем, а особа, яка отримує повноваження за довіреністю, — довіреним. Подібна термінологія використовується і в договорі доручення, за яким одна сторона зобов'язується від імені і за рахунок іншої сторони виконати певні юридичні дії. Проте довіреність не тотожна договорові доручення. Співвідношення між ними таке:
договір доручення є підставою видачі довіреності. В основі довіреності може бути і договір експедиції, і трудовий договір. Наприклад, матеріально відповідальній особі може бути видана довіреність для вчинення дій, пов'язаних безпосередньо з виконанням нею трудових обов'язків.
Якщо доручення є договором про представництво, який визначає внутрішні взаємовідносини між представником і тим, кого він представляє, і сторони своїми підписами підтверджують, які саме дії і яким саме чином повинен виконати довірений, який розмір винагороди його чекає (якщо це передбачено договором), то довіреність, як документ, підписує лише довіритель. Довіреність адресована насамперед третім особам і має на меті довести до їх відома те, що між представником і тим, кого він представляє, існує домовленість, згідно з якою виконання всіх угод, що буде укладати представник у межах довіреності, бере на себе той, хто представляє.
Юридична сила довіреності не залежить від згоди представника на її видачу, як і обсяг повноважень, якими довіритель наділяє довірену особу, також з нею не погоджується. А ось здійснення повноважень цілком залежить від волі довіреної особи.
За обсягом повноважень розрізняють такі види довіреностей: разова — на виконання однієї конкретної дії (наприклад, продати чи купити будинок); спеціальна — на виконання якихось однорідних дій (наприклад, довіреність на отримання авторського гонорару протягом року); генеральна (або загальна) — на загальне управління майном довірителя.
130
Генеральна довіреність уповноважує особу на виконання не якоїсь окремої угоди чи якихось певних категорій угод, а на укладання будь-яких угод. Наприклад, особа, яка відбуває в довготривале відрядження за кордон, може видати генеральну довіреність, на підставі якої уповноважена особа може мати право: укладати всі дозволені законом угоди щодо управління та розпорядження майном; купувати, продавати, дарувати, приймати в дар, обмінювати, заставляти і приймати в заклад житлові будинки, інше майно; проводити розрахунки по укладених угодах, приймати спадщину та відмовлятися від спадщини; отримувати належне довірителеві майно (гроші, цінні папери), а також документи від всіх осіб, установ, підприємств та організацій, у тому числі з відділень банків, інших кредитних установ, установ зв'язку, пошти, телеграфу, розпоряджатися рахунками в банках, отримувати поштову, телеграфну та всіляку іншу кореспонденцію, в тому числі грошову чи посилочну, вести від імені довірителя справи в усіх судових установах з усіма правами, які закон надає позивачеві, відповідачеві, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладання мирової угоди, оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, отримання присудженого майна або грошей.
Закон вимагає, щоб довіреність була складена у письмовій формі, тому поза письмовою формою немає довіреності. Довіреності, які видаються громадянам, повинні бути посвідчені уповноваженими на це особами. Так, щодо угод, які вимагають нотаріальної форми, довіреність повинна бути посвідчена державним чи приватним нотаріусом: До нотаріально посвідчених довіреностей прирівнюються (ст. 40 Закону України "Про нотаріат"):
1) довіреності осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, лікарнях, санаторіях, будинках престарілих, — посвідчені головлікарями, начальниками госпіталів, заступниками з медичної частини, черговими лікарями;
2) довіреності громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього пла-
131
вання, що плавають під прапором України, — посвідчені капітанами цих суден;
3) довіреності громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та подібних експедиціях, - посвідчені начальниками експедицій;
4) довіреності військовослужбовців — посвідчені командирами частин, з'єднань, установ і закладів;
5) довіреності осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, — посвідчені начальниками виправно-трудових установ 1.
Довіреності, які видаються організаціями для укладання будь-яких угод, не вимагають нотаріального посвідчення, оскільки вони посвідчуються самою організацією шляхом підпису керівником організації та скріплюються печаткою. Довіреності на одержання чи видачу грошей та інших матеріальних цінностей повинні бути також підписані головним бухгалтером.
Поруч з нотаріальною формою законодавець допускає випадки посвідчення довіреності за місцем роботи, навчання або місцем проживання довірителя. Це довіреності на: отримання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами; на одержання винагороди авторів та винахідників; пенсії, допомоги та стипендії; отримання грошей з Ощадбанку; одержання поштової та грошової кореспонденції. Хоча в Цивільному кодексі законодавець наводить виключний перепік випадків, коли досить простої письмової форми довіреності без її нотаріального посвідчення, у деяких нормативних актах наводяться й інші випадки. Так, відповідно до п. 1.3 Положення про порядок подання громадянами України заяв на придбання акцій, запропонованих до продажу на сертифікатних аукціонах, яке затверджене наказом Фонду державного майна України 10 серпня 1995p., довіреність на виконання дій по складанню та поданню заяви на придбання акцій на сертификатному
' Особливості посвідчення таких довіреностей передбачені Порядком посвідчення заповітів і доручень, прирівнювальних до нотаріально посвідчених, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994p. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - № 5).
132
аукціоні не вимагає нотаріального посвідчення, за винятком, коли така довіреність складена не громадянином України.
Довіреність повинна мати всі необхідні реквізити: місце і дату складання, строк дії (прописом), прізвище, ім'я, по батькові довірителя та довіреної особи (повну назву юридичної особи), місце проживання (місце знаходження юридичної особи) представника та особи, яку представляють, а в необхідних випадках — посаду, яку вони займають, коло повноважень.
Максимальний строк дії довіреності — три роки. Якщо у довіреності не вказано строк її дії, то така довіреність зберігає силу протягом року від дня видачі. Довіреність, яка посвідчена нотаріально й призначається для дії за кордоном і яка не містить вказівок про строк дії, зберігає свою силу до її скасування особою, яка видала ^довіреність.
Довіреність без дати видачі недійсна. Довіреність підписується довірителем особисто. Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноруч підписати довіреність, то за його проханням і в його присутності та в присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка посвідчує довіреність, цей документ може бути підписаний іншим громадянином, особу якого встановлює нотаріус.
Видавати довіреності без будь-яких обмежень можуть тільки повністю дієздатні особи. Якщо громадянин відповідно до чинного законодавства уклав шлюб до досягнення ним 18-річного віку, то він також має право видавати будь-яку довіреність.
.Довіреності від імені неповнолітніх у віці від 15-ти до 18-ти років, а також від імені осіб, які в судовому порядку визнані обмежено дієздатними, можуть бути посвідчені лише за умови, що вони вчиняються за згодою батьків, усиновителів, піклувальників. -
Неповнолітні у віці від 15-ти до 18-ти років самостійно вправі видавати довіреності лише на розпорядження їхньою заробітною платою або стипендією, якщо орган опіки і піклування не обмежив їх у праві самостійно розпоряджатися ними, та'на здійснення авторських чи винахідницьких прав.