За умов нинішньої нестабільності у суспільстві та економічної кризи, на фоні послаблення реального впливу держави на макро- і мікрорівнях, доларизації грошового обігу, посилення структурних деформацій в економіці відбувається значне зростання кількості вчинених корисливих злочинів. Значною мірою вражена кримінальними метастазами кредитно-фінансова та банківська сфера, в яких кількість злочинів постійно збільшується. Викрито чимало фактів незаконного отримання й нецільового використання пільгових кредитів, переливу капіталів у “тіньову” економіку і зарубіжні банки, “відмивання” грошей, здобутих злочинним шляхом.
На кінець 2000 р. в Україні зареєстровано понад 200 фінансових установ. Серед них: 2 державні банки — Державний експортно-імпортний банк та Ощадний банк України, 118 — створено як відкриті акціонерні товариства, 49 — закриті акціонерні товариства, 27 — товариств з обмеженою відповідальністю, 30 — створено за участю іноземного капіталу, в тому числі 8 — зі стовідсотковим закордонним капіталом. Процент участі іноземного капіталу в банківські системі України становить 14,5 %. На ринку банківських послуг функціонує 158 комерційних банків.
Розвиток банківської системи України за результатами 1999 р. характеризується початком реорганізації малих банків через їх приєднання до середніх. Кількість малих банків у 2000 р. порівняно з початком 1999 р. зменшилась з 32 до 6; середніх — збільшилась з 97 до 99; великих (за винятком 7 найбільших банків) — з 21 до 37. У стадії ліквідації, реорганізації та фінансового оздоровлення знаходиться 37 банків, 52 банки (25,6 % від загальної кількості вітчизняних комерційних банків) віднесено до категорії проблемних. За минулий рік 54 банки (33 % від загальної кількості) допустили порушення економічних нормативів.
Постійно зростає кількість злочинів, вчинюваних у фінансово-кредитній сфері. Підрозділами МВС України у 1997 р. викрито 6 227 злочинів, у 1999 р. — 9 881 злочинів, що на 15,7 % більше, ніж у 1998 р., за 6 місяців 2000 р. — 6 298 злочинів. Із них вчинено організованими злочинними угрупованнями: у 1997 р. — 361 злочин; у 1998 р. — 750; у 1999 — 535; за 6 місяців 2000 р. — 494 злочини (табл.)
Таблиця
Кількість злочинів, зареєстрованих у банківській системі
Види банків та банківських установ
Р о к и
1996
1997
1998
1999
І півріччя 2000
У системі НБУ
662
1036
1683
1712
881
В Ощадбанку та його філіях
582
920
1087
807
229
У комерційних банках
765
1078
953
1008
736
Інші банківські структури (фінансові корпорації, фонди, інвестиційні фірми і т.ін.)
-
1653
2589
3140
1601
Разом у банківській сфері
2009
4687
6312
6667
3447
Як свідчать дані таблиці, протягом 1999 р. кількість злочинів, вчинених у банківській системі, зросла на 355 і досягла 6 667 злочинів, що на 5,6 % більше ніж в 1998 р. (6 312), у 1997 р. детальна кількість злочинів у банківській сфері склала 4 687, за 6 місяців 2000 р. — 3 447. Кількість злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями у банківських установах у 1999 р. дорівнює 453, у 1998 р. — 630, у 1997 р. — 262, за 6 місяців 2000 р. — 316. У системі Національного банку України вчинено у 1999 р. 1 712 злочинів (+ 1,7 %), в системі ощадбанків — 807, більше тисячі злочинів виявлено в комерційних банках. Таким чином, найвищими темпами криміналізувалися банківські установи, що безпосередньо підпорядковані НБУ.
У системі банків у 1999 р. значного поширення набули розкрадання державного або колективного майна — 863 (+ 14,6 %), у тому числі у банках, підпорядкованих НБУ — 208 (+ 25,3 %), у комерційних банках — 156 (+ 3,3 %) і в ощадбанках — 159. У банківських установах домінують розкрадання у великих та особливо великих розмірах, відмічається зростання посадових злочинів. У минулому році їх зареєстровано, відповідно, 408 та 1 654 (+ 6,2 %), у тому числі безпосередньо в системі НБУ — 340 (+ 9,0 %); в ощадбанках — 256.
Особливо небезпечним залишається поширення хабарництва серед працівників банківських установ. Зазвичай надання кредитів, прискорення проходження фінансової документації супроводжується хабарами. Так, у м. Києві працівниками органів внутрішніх справ викрито директора Оболонської філії АТ “Укрінкомбанк”, який за відкриття кредитної лінії отримав від директора ЗАТ “Фрегат-96” хабара на суму 8,8 тис. грн. Злочинця засуджено до 10 років позбавлення волі. Протягом 1997–1999 рр. виявлено 356 суспільно небезпечних корисливих правопорушень.
Але наведені офіційні дані лише частково характеризують реальний стан дотримання законності у сфері банківської діяльності. Реальна криміногенна обстановка є тут значно складнішою через латентний характер злочинів.
За своїм змістом акцент зловживань у банківських установах все помітніше переміщується від правопорушень, пов’язаних з кредитуванням, до відтоку грошової маси за кордон, “відмивання брудних” коштів шляхом акціонування підприємств, вкладання їх в нерухомість, укладання фіктивних угод, повернення незаконно вивезених грошей в якості інвестицій. Все активніше організована злочинність проявляє інтерес до операцій з цінними паперами.
Злочинна діяльність у банківській системі завдає значних збитків державі. За 1999 рік сума встановлених збитків склала близько 55 млн грн, що на 90 % більше порівняно з 1998 р., а у 2000 р. вони склали вже 115,8 млн грн. Особливо значні збитки встановлено за цей період у системі НБУ, що сягли 89 млн грн. Серед загальної суми збитків, встановлених у банківській системі, збитки у банківських установах НБУ складають майже 80 %.
Розширення мережі кореспондентських відносин українських банків із зарубіжними банківськими установами та включення до системи електронних міжбанківських міжнародних розрахунків залишаються майже не захищеними перед можливостями їх використання організованими злочинними угрупованнями для налагодження функціонування стійких каналів незаконного витоку за кордон валютних коштів через систему лоро-рахунків. Сформовано мережу фіктивних комерційних структур, які займаються конвертацією безготівкових коштів юридичних осіб різних форм власності у готівкову валюту, створено механізм переказу резидентами України валютних коштів на неконтрольовані державою рахунки у закордонних банках під виглядом оплати імпортних контрактів. У м. Києві резонансною справою стала ліквідація у 1998 р. найбільшого у столиці конвертаційного центру. До його послуг вдавалися понад 3 тис. комерційних організацій і державних установ.
Через злочинну діяльність у фінансово-кредитній і банківській сферах економіка України втратила значну суму коштів, які знаходяться зараз за межами держави. Валютні цінності, котрі незаконно переведені за межі України, обчислюються мільярдами доларів; спроби повернути їх в Україну залишаються малоефективними. Валютні цінності на суму 529,5 млн грн через строк давності вже не можна буде повернути.
Широкого розповсюдження набули шахрайства з фінансовими ресурсами. Кількість викритих шахрайств з фінансовими ресурсами залишається майже на одному рівні. За період з 1997 по 1999 рр. було викрито понад 1,7 тис. фактів щороку, за 2000 р. викрито 1 393 злочини.
Такий високий рівень злочинності в банківській системі країни та її негативну динаміку обумовлено багатьма факторами, але деякі з них стали визначальними.
Основним з них є “тінізація” економіки в цілому та її головної складової — грошового обігу. За даними НБУ, сьогодні в Україні поза банківською системою, в “тіньовому” обігу, знаходиться близько 10 млрд дол. США.
Проте глибокого аналізу цього явища та основних його чинників, оцінки масштабів “тіньової” економіки і розробки єдиної цілісної концепції щодо її локалізації до цього часу не проведено. Ця обставина фактично виключає можливість розробки науково обгрунтованих заходів протидії цьому антисуспільному феномену. Науковий аналіз часто підміняється популістськими, публіцистичними міркуваннями, газетними сенсаціями, називаються різні, нічим не обгрунтовані цифри, які залежно від поглядів використовуються як один із засобів політичної боротьби.
Поширенню злочинності у банківській сфері сприяє спрощений порядок створення банківських структур (тільки в Автономній Республіці Крим їх діє більше 100). За даними Головного управління МВС України в Криму, злочинні угруповання, користуючись недосконалістю банківського законодавства, створили свої банки. Навколо банків утворилися цілі групи “фіктивних” фірм, що були зареєстровані на загублені паспорти і померлих осіб. Ці фірми через банки займались “відмиванням” “тіньового” капіталу.
Серйозну загрозу для економіки утворюють так звані конвертаційні центри, що створюються навколо комерційних банків з метою “відмивання брудних” грошей.
Слід погодитися з пропозиціями фахівців і вчених-економістів щодо максимального обмеження кола небанківських організацій, які можуть укладати з банками агентські угоди стосовно обміну валюти, віддаючи перевагу спеціалізованим банківським установам.
Не сприяла покращанню криміногенної ситуації у банківській сфері помилкова позиція Правління Національного банку України, яке ще у 1997 році стверджувало, що НБУ не має права здійснювати ревізії фінансово-господарської діяльності комерційних банків і таким чином попереджувати вчинення злочинів у банківській системі, що працівники НБУ ніби-то не є державними службовцями, тому не несуть відповідальності за корупційні діяння.
Нагальною залишається проблема посилення контролю за наданням кредитів юридичним і фізичним особам. Триває і досі надання комерційними банками значних сум кредитів без належного оформлення угод і забезпечення гарантій повернення коштів, у зв’язку з чим порушується Закон України “Про заставу” і Положення про кредитування.
Загостренню криміногенної ситуації сприяє недостатня взаємодія та координація роботи окремих служб НБУ з правоохоронними органами з узгодження можливостей НБУ, що випливають з його статусу, завдань та функцій відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”.