З селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від якості і місця положення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Розмір орендної плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Порядок оподаткування і середні ставки земельного податку та граничні розміри орендної плати за землю встановлюється Верховною Радою України.
Новостворені селянські (фермерські) господарства звільнюються від сплати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у їх власність або надання у користування. На них поширюються і інші пільги, встановлені чинним законодавством.
Верховна Рада республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські Ради народних депутатів за клопотанням районних і міських Рад можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на повний термін, відстрочення сплати, зниження ставки земельного податку.[18]
2.ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Громадяни, які ведуть селянське (фермерське) господарство мають право зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди на відведеній їм у власність, у користування земельній ділянці за погодженням з сільською, селищною, міською Радою народних депутатів. Зведення на орендній земельній ділянці, приміщень виробничого і не виробничого призначення, у тому числі житла, орендарі також погоджують з орендодавцем.[19]
Громадянин, який веде селянське (фермерське) господарство на земельній ділянці, наданій йому в постійне користування, може у разі втрати працездатності, або досягнення пенсійного віку, за рішенням Ради народних депутатів яка надала цю земельну ділянку, надати її в тимчасове користування одному із членів сім’ї, який веде спільно з ним селянське (фермерське) господарство. В разі відсутності таких осіб громадянин може передати у тимчасове користування земельну ділянку іншим членам сім’ї, які не ведуть спільно з ним селянське (фермерське) господарство, але мають необхідну кваліфікацію, досвід роботи в сільському господарстві і бажають вести селянське (фермерське) господарство, а також іншим особам, які беруть участь у веденні цього селянського (фермерського) господарства. У разі тимчасової втрати працездатності або наявності інших поважних причин, громадянин може надати земельну ділянку в тимчасове користування на підставі договору, особам зазначеним вище, а у разі призову на строкову військову службу, вступу до навчального закладу – на термін до п’яти років. При успадкуванні земельної ділянки неповнолітнім допускається надання її в оренду під контролем місцевої Ради народних депутатів на період до досягнення спадкоємцем повноліття.[20]
У разі продажу майна селянського (фермерського) господарства і передачі земельної ділянки, що перебуває у користуванні, в тому числі на умовах оренди, іншому громадянину, підприємству або організації за рішенням Ради народних депутатів селянське (фермерське) господарство має право на одержання від них повної компенсації всіх затрат на вирощення і збирання врожаю, а також затрат на поліпшення якості землі за час користування земельною ділянкою відповідно до підвищення кадастрової оцінки.[21]
Селянське (фермерське) господарство має право використовувати для потреб господарства загальнопоширені корисні копалини (пісок, глина, гравій,торф тощо), лісові угіддя, водні об’єкти та прісні підземні води, які є на земельній ділянці, а також інші корисні властивості землі відповідно до законодавства України.[22]
Селянське (фермерське) господарство зобов’язане:
1).забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та відповідно до умов її надання;
2).ефективно використовувати землю відповідно до проекту внутрігосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності;
3).здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, а саме:
а).раціональну організацію території;
б).збереження і підвищення родючості грунтів, а також поліпшення інших корисних властивостей землі;
в).захист земель від водної і вітрової ерозії, зсуву, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висихання, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами і від інших процесів руйнації;
г).захист від заростання сільськогосподарських угідь кущами і рідким лісом, інших процесів погіршення культурно-технічного стану земель;
д).рекультивацію нарушених земель, міроприємства по підвищенню їх родючості і покращення інших корисних властивостей землі;
е).зняття, використання і збереження родючого шару грунту при проведенні робіт, пов’язаних з нарушенням землі;
є).тимчасову консервацію деградованих сільськогосподарських угідь, якщо іншими способами неможливо відновити родючість грунтів;[23]
5). Не порушувати права власників інших земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів;
6).зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем;
7).дотримувати режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються;
8).дотримувати правил добросусідства:
дозволяти власникам і користувачам земельних ділянок прохід, проїзд до загального користування, а також для спорудження або ремонту межових знаків і споруд;
не чинити перешкод у проведенні робіт для державних потреб, а також для спорудження необхідних комунікацій до суміжних ділянок;
вживати заходів до недопущення можливості стану дощових і стічних вод, проникнення отрутохімікатів і мінеральних добрив на суміжну земельну ділянку.[24]
3.МАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Суб’єктом майнових правовідносин відповідно до Закону України “Про селянське (фермерське) господарство” є це господарство як юридична особа. А якщо господарство складається з однієї особи, таким суб’єктом може бути і власник (користувач) ділянки одноособово.[25]
У власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство можуть бути земля, жилі будинки, квартира, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім’ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами.
Майно цих осіб належить їм праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Майно селянського (фермерського) господарства перебуває під захистом держави на рівні з іншими формами власності.
Прохід на землях селянського (фермерського) господарства, проїзд на тракторах, автомобільному і гужовому транспорті, пересування на човнах, купання і рибальство у водоймах господарства, розміщення на цих землях палаток і проживання в них, розведення багаття та інші подібні дії дозволяються лише за згодою власника господарства і за умови збереження природних компонентів в екологічно чистому вигляді.[26]
Селянське (фермерське) господарство як юридична особа і суб’єкт права власності користується всіма правилами власника майна, передбаченим Цивільним Кодексом України.[27]
Володіння, користування і розпорядження майном здійснюється членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленостю. Селянське (фермерське) господарство має право продавати і передавати підприємствам, установам, організаціям і громадянам, обмінювати, здавати в оренду, надавати у тимчасове користування належне йому на праві власності майно.
Селянське (фермерське) господарство має право придбати, брати у тимчасове користування в тому числі і на умовах оренди майно підприємств, установ, та організацій, інших селянських (фермерських) господарств і громадян. Майнові відносини селянського (фермерського) господарства регулюється цивільним законодавством. Майнові спори між членами селянського (фермерського) господарства вирішуються судом.[28] При цьому суд керується правилами цивільного законодавства про спільну сумісну часткову власність, а також правилами, передбаченими Кодексом про шлюб та сім’ю України, що стосується відносин між подружжям.[29]
За порушення договірних зобов’язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, санітарних і ветеринарних правил, вимог щодо якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності селянське (фермерське) господарство – несе відповідальність, передбачену законодавством України.
У разі систематичного невнесення земельного податку в термін, встановлені законодавством України, а також орендної плати в термін, визначені договором оренди, право власності і користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється.[30]
Успадкування землі та майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до Закону “Про селянське (фермерське) господарство” і заповіту в порядку, встановленому цивільним законодавством. Що ж до земельних ділянок, то при їх успадкуванні суд виходить з вимог Земельного Кодексу України, згідно з яким земельні ділянки громадян, котрі ведуть селянське (фермерське) господарство, поділові не підлягають. За таких обставин у разі смерті громадянина, який вів селянське (фермерське) господарство право власності на земельну ділянку передбачається одному з його спадкоємців-дієздатному громадянинові України, який досяг 18-річного віку і виявив бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. При цьому перевага надається членові господарства одному з подружжя, дітям, батькам, родичам, які проживали і вели господарство разом з громадянином, що помер. Спори між спадкоємцями, а також між ними та іншими громадянинами з питань переважного права на подальше ведення селянського (фермерського) господарства вирішується судом.