План.
Вступ.
1. Суть банків і їх об’єктивна необхідність.
2. Функції банків.
3. Формування банківської системи України.
Список використаної літератури.
Вступ.
Банки є однією із важливих структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво підвищує еффективність суспільного виробництва, сприяє росту продуктивності суспільної праці.
Україна переходить до нової економічної системи, яка буде засновуватись не на командно-адміністративних, а на ринкових відносинах. Ринковій системі необхідна відповідна банківська система, яка поступово починає створюватись.
Більшість наших людей не знало і не знає, в якому стані ми маємо на Україні банківську систему. А ділові кола не знають якою повинна бути цивілізована банківська система. Чудо, яке придумало людство і назвало банком і банківською системою, може створити еффект, коли одна грошова одиниця, яка лежить у когось в кишені, три або навіть чотири рази робить на якусь корисну справу. Інститут, який акумулює капітали кожного, і який називаться банком – це дійсно чудо. Головним у суті банку, його основою, можна вважати організацію грошово-кредитного процессу і емітування грошових знаків. Але діяльність банків настільки різноманітна, що їх дійсна суть здаеться невизначеною. Комерційні банки – основна ланка кредитної системи країни, в яку входять кредитні установи. Вони здійснюють різноманітні банківські операції для своїх кліентів на основах комерційного розрахунку. Для цього банки використовують не тільки свій власний капітал, але і залучений фінансовий капітал у вигляді вкладів, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому залучені кошти, як правило, значно перевищують об’єм власного капіталу комерційних банків.
У сучасному суспільстві банки займаються найрізноманітнішими видами операцій. Вони не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини; через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках посередницькі операції і управління майном. Сучасний банк – це універсальне підприемство. Банки здійснюють “пакетне” обслуговування і намагаються розвивати як можна більше видів послуг. В галузі кредитної політики це не тільки короткострокове, але і довгострокове кредитування, кредитування кліента незалежно від характеру його власності і галузевої належності, кредитування і населення і підприемств. Банки прагнуть розвивати валютні операції, брати участь у роботі бірж, управляти портфелем цінних паперів клієнта, здійснювати консультаційні послуги. Сучасний банк може запропонувати своєму клієнту близько ста послуг.
Разом з тим закономірність розвитку банківської справи така, що універсальність банку може існувати поряд з його спеціалізацією. Фактично у світовій практиці універсальність банківської справи розвивається паралельно з його спеціалізацією.
В даній курсовій роботі я спробую висвітлити ті питання, які вважаю основними в діяльності банків на Україні в даний період.
1. СУТЬ БАНКІВ І ЇХ ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХОДІМІСТЬ.
Щоб в повній мірі оцінити важливість банків, як складової частини економіки, необхідно розглянути функції грошей і визначити, яку роль відіграють гроші в сучасному суспільстві. Об’єм грошової маси, що знаходиться в обігу, і методи його контролю - надзвичайно важливі фактори економічної політики будь-якого уряду. Для ефективного управління грошовою масою країна створює центральний банк. Всі державні банки несуть приблизно однакову функціональну нагрузку. Це зв’язано з тим, що у всіх країнах державні інтереси однакові. Спробуємо перерахувати основні завдання Національного банку України:
Національний банк разом з Міністерством фінансів несе відповідальність за емісію грошей. Він визначає об’єм випуску готівки, котрий доводиться збільшувати виходячи з сезонних потреб.
Державні цінні папери (облігації) складають основну частину державного боргу. Покупка і продаж цих облігацій є важливим механизмом, за допомогою якого НБУ впливає на суму грошових засобів і рівень процентних ставок на грошовому ринку.
Керуючи цим резервом НБУ може впливати на обмінний курс гривні.
Якщо комерційним банкам не вистачає грошових коштів і вони не можуть залучити кошти з інших джерел, то їм повинен допомогти НБУ.
Якщо НБУ встановлює правила обігу грошової маси, то комерційні банки мають їх виконувати. Грошова маса та інші платіжні засоби складають основу фінансового ринку. Комерційні банки виступають на цьому ринку посередниками, оскільки вони з’єднують позичальників і кредиторів. Кредитори, що мають вільні кошти, розміщують їх в банках або якимось іншим чином інвестують у фінансовий ринок. Ці кошти надаються тим, хто хоче отримати позику. Кредитори, що володіють вільною грошовою масою, не позичають їх безпосередньо позичальникам, здійснюють це через фінансових посередників (банки).
Фінансові посередники беруть на себе задачу залучення коштів від тих, хто має вільні грошові засоби ( в деяких випадках дуже невеликі суми) і об’єднують їх в більш великі, такі, які потрібні позичальникам. Намагаючись отримати прибуток банки беруть на себе, замість інвестора, ризик втрат і можуть підтримувати баланс (рівновагу ) між вимогами інвестора по швидкому погашеню займу і, можливо, довгостроковою потребою в коштах позичальника. Наприклад, інвестор не хоче вкладати кошти на строк більше трьох місяців. Посередник неможе виконувати його умови і при цьому позичити комусь гроші на певний строк, наприклад, на рік.
2.ФУНКЦІЇ БАНКІВ.
Банки на сьогоднішній день виконують три основні функції:
а) залучення коштів;
б) розміщення залучених коштів;
в) проведення розрахунків;
Залучення коштів комерційними банками проводиться шляхом прийому вкладів. Вклад – це грошові кошти (в готівковій або безготівковій формі, в національній або іноземній валюті ), передані в банк їх власником, або третьою особою за дорученням і за рахунок власника, для збереження їх на певних умовах. Операції, пов’язані з залученням грошових коштів у вклади, називають депозитними.
Тому в практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів представляють собою депозити і являються основним джерелом формування банківських ресурсів.
Депозитними може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в комерційному банку рахунок, на якому зберегаються його грошові кошти.
Існують різні ознаки класифікації депозитів. Необхідно враховувати, що межа між окремими видами депозитів розмивається. Виникають гібридні, які включають у себе властивості різних видів депозитів. Причиною такого процесу є підсилення конкуренції між самими комерційними банками, а також між комерційними банками і небанківськими установами за залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб. В залежності від вкладника депозити прийнято розділяти на: депозити юридичних і депозити фізичних осіб.
За словами голови правління НБУ Віктора Ющенко, на сьогоднішній день на руках у населення знаходиться від 7 до 10 млрд. доларів США ( за оцінками НБУ ). Тому в грошах рядових громадян, сьогодні зацікавлені майже всі фінансові інститути. В середині березня 1996 року Міністерство статистики України опублікувало дані одноразового вибіркового опиту 16 тис. сімей. Результати аналізу свідчать, що збереження населення у порівнянні з 1987 роком зменшились в 1.9 рази. Щоб зрозуміти ситуацію, яка склалася, необхідно оглянутись назад, в історію розвитку вкладів населення.
В 30 – 60-ті роки держава фактично вилучала у населення вільні кошти. Це називалося довгостроковими позиками. Відсутнисть конкуренції на ринку банківських послуг не залишала вибору для громадян куди вкласти гроші. Крім того про банківські рахунки для приватних осіб мови не було.
В 60 – 70-ті роки люди стали жити краще. Мати вклади в ощадній касі, ошадні книжки, намагалась кожна сім’я. Адже по вкладах нараховувались проценти. Держава також не залишалась у збитку, бо кошти на рахунках можна було запустити в обіг.
В вісімдесятих роках інтерес до депозитів у населення суттєво зменшився. Для вкладника головний стимул – дивіденти, а процентна ставка по кладах явно відставала від темпів інфляції. Тому, на момент появи комерційних банків, у населення складалася думка про невигідність зберіганя грошей у банківських установах.
Правда, за даними вищезгаданого опиту є і позитивні показники. Серед опитуваних 98% самими надійними фінансовими інститутами назвали банки. Спочатку наш народ жахався епітета “комерційний”, вважаючи, що довіри заслуговують тільки держструктури. І раптом – епідемія наївності. Фінансові і страхові компанії, трасти, фонди, які обіцяючи золоті гори, лопалися як мильні бульбашки, або просто зникали разом з грошами вкладників. Про зростання довіри до банків свідчать і дані Національного банку України: на початок 1996 року вклади населення в Ощадбанк склали 36118 млрд. крб., в комерційні банки – 14310 млрд. крб.
У середині лютого НБУ прийняв рішення, яке суттєво зміцнить довіру населення до банківських депозитних вкладів. Це рішення про формування міжбанківського фонду обов’язкового страхування вкладів фізичних осіб.
За українським чинним законодавством у разі банкрутства банку, в першу чергу, належні йому гроші, одержує бюджет, потім юридичні особи і аж на останньому місці, стоять фізичні особи. Тому положенням про формування страхового фонду передбачається, що після початкового внеску ( 1% від статутного фонду ) банки будуть робити щоквартальні відрахування в размірі 0.5% від залишків вкладів фізичних осіб. У разі досягнення сумою страхових внесків, гарантованого для відшкодування розміру вкладів перерахування страхових внесків банком до страхового фонду припиняється, і поновлюєтья у випадку збільшення загального разміру залишків кладів.