За результатами опитування експертів в країнах СНД поза реєстрацією залишається від 40% (загальнокримінальні) до 95% (економічні, посадові) злочинів. Вибіркові дослідження свідчать про те, що кількість направлених правоохоронними органами на судово-медичну експертизу та освідування осіб, в яких були встановлені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, в 5-6 разів перевищує кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних з заподіянням тілесних ушкоджень.
В ході опитувань учнівської молоді м.Києва, проведених НДІ НАВСУ в 1999 і 2001 рр., було заявлено про скоєння щодо респондентів протягом останнього року відповідно 400 та 473 злочинів з єдиного переліку. Якщо ж врахувати обман покупців та автовандалізм, додані до переліку в 2001 р., то загальна кількість злочинів, скоєних щодо учасників опитування, зросте до 720.
В 1999 р. постраждало від злочинних посягань 64,5% опитаних, причому 48,6% з них - більше одного разу. В 2001 р. відсоток осіб, що стали потерпілими від злочинів аналогічного переліку, склав 51,7%. З них 77,2% постраждали більше одного разу.
Таблиця 22
Ступінь віктимізації учнівської молоді м.Києва
по окремих видах злочинів
| Види злочинів | Від яких злочинів Ви постраждали протягом останнього року? (% від загальної кількості опитаних) | |
| 1999 | 2001 | |
| Обман покупців | немає даних | 51,5 |
| Кишенькова крадіжка | 31,3 | 24,9 |
| Хуліганство | 15,9 | 14,7 |
| Хабарництво | 12,5 | 15,7 |
| Крадіжка з квартири приватного будинку, дачі | 9,8 | 9,5 |
| Обман або зловживання довірою з метою заволодіння майном (шахрайство) | 9,3 | 8,6 |
| Крадіжка деталей та майна з автомобіля | 6,6 | 8,8 |
| Вимагательство грошей або послуг шляхом погроз | 6,6 | 5,0 |
| Автовандалізм | немає даних | 4,5 |
| Знищення або пошкодження майна | 5,3 | 2,7 |
| Порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило серйозну шкоду | 4,5 | 3,2 |
| Умисне спричинення тілесних ушкоджень, побиття | 4,5 | 3,6 |
| Напад з метою заволодіння майном (грабіж або розбій) | 4,2 | 5,2 |
| Крадіжка або угон автомобіля | 1,6 | 2,0 |
| Згвалтування, замах на згвалтування | 0,5 | 3,2 |
Наведені дані свідчать про те, що ступінь віктимізації населення є дуже високим. Ця констатація є справедливою навіть з урахуванням обмеженого характеру опитувань, можливих помилок при оцінці протиправних дій. Необхідно зазначити, що структура віктимізації населення є досить усталеною, що відбиває закономірності даного процесу. Характерно, що і в 1999, і в 2001 р. понад 60% осіб, що постраждали від злочинів, не звертались із заявою в міліцію, тобто ці злочини залишились поза реєстрацією.
Узагальнення наведених статистичних та дослідницьких даних дають підстави констатувати наступне:
- рівень зареєстрованої злочинності не в повній мірі відбиває криміногенну ситуацію, що склалась в суспільстві, значна частина злочинів залишається поза реєстрацією.
- головними причинами збільшення рівня латентності злочинності є: збільшення випадків неповідомлення громадянами в ОВС про скоєні щодо них злочини середньої тяжкості та такі, що не становлять великої суспільної небезпеки; трансформація форм та видів злочинної поведінки, збільшення кількості корисливих злочинів, що вчиняються з застосуванням спеціальних засобів прикриття та маскування, знищення доказів (розкрадання, шахрайства, контрабанда, незаконне підприємництво, злочини в фінансово-кредитній та податковій сферах); обмеження ОВС рівня реєстрації злочинів, в тому числі, шляхом відмови в порушенні кримінальних справ щодо діянь, які об’єктивно є злочинними.
Серйозність проблеми латентності злочинів визнається керівництвом держави, про що свідчить затвердження Кабінетом Міністрів України спеціальної Програми вивчення причин латентності злочинів та розробки засобів забезпечення боротьби з латентною злочинністю.
7. Стан злочинності в Україні та інших країнах світу
7.1. Порівняння криміногенної ситуації в Україні та в країнах, що межують з нею, за коефіцієнтом злочинності в розрахунку на 100 тис. всього населення дає підстави для позитивної оцінки (див. таблицю 23)
Таблиця 23
Коефіцієнти злочинності в Україні та в країнах, що межують з нею
за даними Інтерполу (1992-1996 рр.)
| № | Країна | Роки | ||||
| п/п | 1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | |
| 1. | Угорщина | 4253 | 4326 | 3889 | 3789 | 4885 |
| Приріст у % до 1992 р. | 1,7 | - 8,6 | -10,9 | 14,9 | ||
| 2. | Словакія | 2474 | даних | 2743 | 2571 | 2134 |
| Приріст у % до 1992 р. | немає | 10,9 | 3,9 | -13,7 | ||
| 3. | Польща | 2047 | 2020 | 2217 | даних | 2527 |
| Приріст у % до 1992 р. | -1,3 | 8,3 | немає | 23,4 | ||
| 4. | Болгарія | 1781 | 2255 | 2912 | 2522 | даних |
| Приріст у % до 1992 р. | 26,6 | 63,5 | 41,6 | немає | ||
| 5. | Україна | 781 | 921 | 1033 | 1096 | 1234 |
| Приріст у % до 1992 р. | 18 | 32,3 | 40,4 | 58,0 | ||
| 6 | Румунія | 612 | 636 | 964 | 1039 | 1305 |
| Приріст у % до 1992 р. | 3,9 | 57,6 | 69,8 | 113,2 | ||
| 7. | Туреччина | 191 | 210 | 339 | даних | даних |
| Приріст у % до 1992 р. | 9,7 | 77,6 | немає | немає |
Як бачимо, тільки Туреччина має значно нижчий показник ніж Україна. Туреччина належить зовсім до іншого світу: по-перше, це ісламська країна, а, як відомо, в таких країнах рівень злочинності значно нижчий; по-друге, ця країна, на відміну від країн бувшого соціалістичного табору, має досить стабільну економіку.
Найближчою до України за рівнем коефіцієнту злочинності є Румунія, що зумовлено схожістю соціально-економічної та криміногенної ситуації в зазначених країнах.
7.2. Якщо порівняти коефіцієнти злочинності країн бувшого СРСР в 1997-1999 рр., то видно, що найвищим цей показник є в Литві (2096 в 1999 р.) та Росії (1755). В Білорусі коефіцієнт злочинності складав в 1999 р. 1199. Україна за рівнем злочинності посідає четверту сходинку (1141). Далі ідуть Казахстан і Молдова, в яких спостерігається досить суттєве зниження рівня злочинності. В інших країнах, які розташовані на Кавказі та в Середній Азії, коефіцієнт злочинності в 4-4,5 рази менший. Така розбіжність пояснюється великою різницею між Україною та вказаними країнами в ступені та характері економічного розвитку, соціальних відносинах, ментальності суспільства.
Таблиця 24
Коефіцієнти злочинності в Україні та країнах
бувшого СРСР в 1997-1999 рр.
| Країна | Роки | ||
| 1997 | 1998 | 1999 | |
| Литва | 1825,6 | 2033,7 | 2096,3 |
| +/- у % до попереднього року | 11,4 | 3,1 | |
| Росія | 1784,6 | 1629,7 | 1755,2 |
| +/- у % до попереднього року | -4,7 | -8,7 | 7,7 |
| Білорусь | 1241,3 | 1252,9 | 1198,6 |
| +/- у % до попереднього року | -3,4 | 0,9 | -4,3 |
| Україна | 1222,3 | 1166,7 | 1140,6 |
| +/- у % до попереднього року | -3,8 | -4,5 | -2,2 |
| Казахстан | 1164,1 | 1028,2 | 870,1 |
| +/- у % до попереднього року | 0 | -11,7 | -15,4 |
| Молдова | 808,9 | 927,2 | 838,7 |
| +/- у % до попереднього року | -9,3 | 14,6 | -9,5 |
| Вірменія | 328,9 | 325,6 | 283,6 |
| +/- у % до попереднього року | 23,1 | -1 | -12,9 |
| Туркменістан | 315,4 | ||
| +/- у % до попереднього року | -0,2 | ||
| Узбекистан | 276,4 | ||
| +/- у % до попереднього року | -1,6 | ||
| Грузія | 266,7 | 255,5 | 273,9 |
| +/- у % до попереднього року | -7,9 | -4,2 | 7,2 |
| Таджикистан | 220,7 | 217,8 | 217,0 |
| +/- у % до попереднього року | -7,9 | -1,3 | -0,4 |
| Азербайджан | 229,9 | 215,1 | 195,9 |
| +/- у % до попереднього року | -12,2 | -6,4 | -8,9 |
7.3. Як бачимо, в економічно розвинутих країнах рівень злочинності в декілька разів вищий ніж в Україні. Особливо високий він в країнах, що вважаються благополучними за станом криміногенної ситуації. Пояснити цей парадоксальний, на перший погляд, факт можна таким чином. По-перше, в розвинутих країнах в порівнянні з країнами, які розвиваються, виникає набагато більше правовідносин (між громадянами, між громадянами та організаціями, між організаціями і т.інш.), що ускладнює їх регулювання і призводить до збільшення кількості правопорушень. По-друге, в країнах, де рівень злочинності оцінюється як характеристика благополуччя суспільних відносин, а не результат діяльності правоохоронних органів, реєстрація правопорушень в державних установах більш повна, так як не обтяжена ідеологічними ланцюгами типу: "міліція несе відповідальність за стан злочинності". На фоні такого підходу більшість потерпілих не вагається - подавати заяву про правопорушення чи не подавати. Як відомо, найбільшу латентність складають саме факти, коли потерпілі з різних мотивів не подають заяву про порушення своїх прав. По-третє, дається взнаки істотна різниця в кримінальному законодавстві різних країн, зокрема, в плані віднесення певних видів діянь до злочинів.