n (обсяг) = 1/ d2+1:N
Де d – припустима помилка вибірки, N – обсяг генеральної сукупності, n – обсяг вибіркової сукупності.
Основні різновиди вибірки:
1)Випадковий добір – коли кожна одиниця сукупності має однакову або майже однакову імовірність потрапити до вибірки. Помилку можна завдати тільки для випадкової вибірки. Випадковий добір може бути повторним, безповторним, випадковим механічним або за допомогою таблиці випадкових чисел.
2)Невипадковий – квотна вибірка, це відбір респондентів для кожної з підгруп, передбачений чисельністю цих підгруп, тобто розраховується за формулою: p = N/n.
3)Стихійна вибірка – пресові опитування, добір собі подібних, допитування першого зустрічного тощо.
4)Опукла вибірка.
Вимірювання соціальних установок.
Останнім часом у зв'язку з бурхливим вибухом соціальної, в тому числі й політичної, активності населення особливої актуальності набули дослідження взаємин різних груп суспільства (національних, політичних тощо), а також відносин між цими групами та соціальними інститутами (органами влади, асоціаціями, засобами масової інформації тощо).
Часто в основі таких деколи конфліктних взаємин лежить розбіжність в інтересах, ціннісних орієнтаціях або світоглядних уявленнях, що виступають спонукальним мотивом масової поведінки, яка не завжди набуває соціально сприятливої форми. Враховуючи назрілу актуальність використання точних та ефективним методик для вивчення нових соціальних явищ та процесів, рохзкажемо про правила конструювання найефективніших шкал для виміру установок.
Шкала самооцінок – це найпростіший вид шкали виміру установок. Вона може бути сконструйована в вигляді простого запитання або в вигляді числової осі з позитивними та негативними градаціями. При конструюванні шкали самооцінки в формі традиційного запитання її позиції обов'язково розміщуються симетрично і складаються з рівного числа позитивних та негативних оцінок, розділених нейтральною позицією.
Шкала ранжування – відрізняється тією особливістю , що результати вимірення установок за її допомогою аналізуються відповідно до правил, що застосовують для рангових шкал. Найпростіший прийом вимірення установок за правилами такої шкали – ранжування респондентами тих об'єктів, ставлення до яких з їхнього боку цікавить респондента. Так, для з'ясування шансів на успіх того чи іншого кандидта при багатомандатних виборах респондентам пропонують розмістити картки з прізвищами кандидатів у порядку переваги, наданої їм респондентами. В цьому разі всі об'єкти є значущими з точки зору предмету дослідження. Підсумок ранжування дасть інформацію про шанси кандидатів бути обраними.
Більш складний варіант вимірення установок за допомогою рангової шкали – метод парних порівнянь. Сутність його полягає в тому, що позначені на картках об'єкти (їхні найменування) для оцінки парами почергово показують респондентам, пропонуючи вказати той, якому вони віддають перевагу. При цьму такій порівняльній оцінці піддаються всі можливі сполучення пар об'єетів. Кількість парних сполучень (Q), утворюваних за вивчення установок респондентів відносно певного числа об'єктів (n) обчислюється за формулою:
Складність застосування метода парних порівнянь полягає в тому, що зі зростанням числа об'єктів, що підлягають оцінці респондентом, різко зростає число пар.
Шкала Богардуса має основне призначення – вимірення національних та расових установок. Особливість цієї шкали полягає в тому, що кожна оцінка (думка, позиція) автоматично включає в себе всі наступні та виключає всі попередні. Запитання для неї має наступне формулювання: “Які взаємнити з представником такої-то національності для вас прийнятні?”:
1)Шлюбні відноснин;
2)Особиста дружба;
3)Бути сусідами;
4)Бути колегами по роботі;
5)Бути мешканцями одного міста, селища, села;
6)Бути громадянами однієї області;
7)Бути громадянами однієї країни;
8)Не заперечую, якщо вони виїдуть з країни.
Досвід свідчить про те, що подібні шкали можуть бути побудовані і успішно використоуватися доя виміру установок відносно явищ в різних сферах суспільних відносин.
Метод семантичного диференціала розроблений Осгудом. Він заснований на принципі асоціації між поняттям, що позначає об'єкт оцінки, та тими чи іншими вербальними антонімами, що характеризують спрямованість та інтенсивність оцінки. Приклади подібних сполучень: приємний – дратуючий, чистий – брудний. Добрий – жорстокий. Для підвищення точності вимірення установки за допомогою семантичного диференціалла між антонімами розміщують числову вісь, в результаті чого для кожної пари антонімів отримують 5 чи 7-бальну шкалу.
Статистичний метод аналізу даних.
При аналізі даних в соціологічних дослідженнях застосовують як математико-статистичні методи, розроблені на інших галузях знання (факторний, дисперсійний, регресивний та кореляційні аналізи, методи класифікації), так і сторені для потреб соціології (приміром, детермінаційний аналіз). Розглянемо деякі з них.
Дисперсійний аналіз – це метод, призначений для виявлення впливу окремих незалежних один від одного ознак, які називаються факторами (А, В, С. . . ) на певну досліджувану ознаку У.
Сутність: виділення та порівняння між собою різних компонентів дисперсії ознаки У. Порівняння компонентів дозволяє робити висновки про значущість або незначущість впливу окремого фактора на мінливість У.
Наприклад: фактор А – освіта, фактор В – стать. Розглянемо вплив А та В на задоволеність працею (ознака У). Фактор А має три градації (1 – середня, 2 – спеціальна, 3 – вища), В – дві (1 – чоловік, 2 – жінка), а ознака У – певний індекс задоволеності працею. Складається таблиця подібного вигляду:
А В 1 2 3 1 у(1,1) у(1,2) у(1,3) 2 у(2,1) у(2,2) у(2,3)
Затим за формулами обчислюється оцінка дисперсії. За допомогою критерія Фішера порівнюється отримана величина з табличною Fт ; якщо Fт>Fа (для ознаки А), то вплив фактора А статистично є значущим.
Методи класифікації – сукупність методів статистичного багатомірного аналізу. Методи класифікації дозволяють здійснити розбивання досліджуваної сукупності об'єетів на окремі групи (класи). Розбивання відбувається так, що об'єкти, віднесені до одного класу, вважаються схожими, а віднесені до різних класів – несхожими, різнотипними.
Об'єкти, що підлягають класифікації, описують сукупністю вихідних ознак, на підставі яких формуються класифікаційні ознаки. Методи класифікації застосовуються для побудови типологій соціальних явищ (об'єктів) та для перевірки гіпотез про існування таких типологій. Методи класифікації застосовують для стиснення інформації та для реалізації методів типологічного аналізу соціальних явищ.
При інтерпретації результатів застосування методів класифікації важливим є вибір способів описання отриманих класів. В якості таких можуть розглядатися, наприклад, розподілення як класифікаційних, так і вихідних ознак, основна мета інтерпретації – перехід від формальної класифікації до змістовної типології.
Кореляційний аналіз – сукупність методів оцінки коефіціентів, що характеризують кореляцію між випадковими величинами. Кореляція розглядається тоді, коли принаймні одна з величин залежить не тільки від даної іншої, але й від ряду випадкових факторів. Залежність між двома випадковими подіями в тому, що умовна імовірність однієї з них при настанні іншої відрізняється від безумовної. Частіше використовується коефіціент кореляції, що дозволяє виявити взаємозв'язок двох випадкових величин. Якщо величини Х1 та Х2 незалежні, то К, розрахований за спеціальною формулою, дорівнює нулю. Про величини, для яких р=0, кажуть, що вони некорельовані, р=1 – якщо величини пов'язані лінійною функціональною залежністю.
Регресійний аналіз – дослідження залежності між залежною ознакою У та незалежними Х1......Хn; служить двом цілям – передбачення та пояснення. Методи регресійного аналізу використовуються в соціально-економічних дослідженнях для оцінок відношення попиту, при вивченні бюджету родини.
Факторний аналіз дозволяє уявити в компактній формі узагальнену інформацію про структуру зв'язків між спостережуваними ознаками досліджуваного об'єкта на основі виділення певних прихованих, не спостережуваних безпосередньо чинників.
Автоматизовані банки соціологічних даних (АБСД).
АБСД – це сукупність бази даних з відповідною системою управління базами даних. База даних – це централізоване сховище в ЕОМ певним чином організованої інформації.
Починаючи з 70-х років ЕОМ почали широко застосовуватися для накопичення та обробки великих обсягів інформації. Доцільно зберігати масив загальних даних, які можна одразу використати для деяких задач.
Якщо ми створюємо банк даних по конкретній задачі, то буде багато надлишкової інформації (тобто різні задачі можуть вимагати однакових даних). У разі змін можна внести їх у загальний масив, а не переробляти окремі.
Для вирішення цих та інших питань була створена концепція управління даними. Сутність її – вся інформація, з якою ми маємо справу, накопичується централізовано.
АБСД – це не просто зібраний в одному місці великий обсяг даних, а також об'єднання даних, в якому виділена структура взаємозв'язку для кожного окремого елемента. Розробка загального банку соціологічної інформації ведеться поетапно. На цей час існують розробки окремих його підсистем. Ще одна сфера застосування нових інформаційни технологій в соціології – створення конкретних комп'ютерних методик. Деякі види прикладних досліджень – це стндартні типові анкети. Такі типові методики легко реалізуються в комп'ютерному варіанті, наприклад система автоматизованої атестації керівників та спеціалістів. Розробка таких програм дозволяє навіть не спеціалістам проводити типові дослідження на високому рівні. Можливо з допомогою комп'ютера провести безпаперове опитування респондентів, одразу отримуючи дані в готовому для обробки вигляді.