Для запобігання зараженню ВІЛ у більшості країн уся донорська кров проходить рутинний тест на виявлення антитіл проти вірусу. Паралельно проводять інші заходи, спрямовані на вилучення донорів, котрі входять у групу ризику щодо СНІДу. Вірус особливо чутливий до високих температур. Його вбиває також процес фракціонування плазми для вироблення препаратів імуноглобуліну.
Клінічна картина специфічних інфекційних захворювань і методи їх лікування мало чим відрізняються від таких при інших шляхах зараження.
Поряд із проникненням у кров реципієнта специфічної інфекції під час переливання крові може відбути
ся бактеріальне забруднення його крові банальними мікробами (стрептококи, стафілококи, протей та ін.), що може спричинити сепсис. Це спостерігається у разі порушення правил асептики під час заготівлі крові. Особливо небезпечні грамнегативні мікроби. Для лікування таких ускладнень, крім протишокових засобів, треба призначати великі дози антибіотиків (внутрішньовенне). Ризик передачі інфекції збільшують латентні, гострі і хронічні захворювання донора. У зв'язку з цим велике значення для профілактики інфекційних ускладнень має ретельне обстеження донорів перед взяттям крові.
Під час збереження крові з еритроцитів просочується калій, що за швидкого введення великої кількості крові може призвести до калієвої інтоксикації. Це шкідливо впливає на м'яз серця. Ускладнення це частіше буває у хворих з патологією нирок, при травматичному токсикозі.
Аналіз ускладнень, зумовленим переливанням крові, свідчить про те, що більшість із них виникає через ті чи інші порушення під час переливання крові і у разі недотримання діючих інструкцій щодо заготівлі і переливання трансфузійних засобів. Через це з метою їх профілактики потрібне суворе дотримання правил заготівлі і переливання крові.
ДОНОРСТВО
У всьому світі щороку з лікувальною метою переливають велику кількість крові. Через це виникає питання про її джерело. Сьогодні основним постачальником крові є донор (від лат. donore, що означає "дарувати"). Донорство — це не лише біологічне, але й соціальне явище.
У більшості західних країн цільну кров беруть у неоплачуваних донорів. Проте більша частина плазми береться за допомогою плазмаферезу від оплачуваних донорів. У них щотижня або двічі на тиждень одержують по 500—600 мл плазми. Сировину для більшої частини препаратів плазми, що їх постачають на ринок (альбумін, імуноглобулін, фактори згортання крові та ін.), одержують у цей спосіб.
Хто може бути донором? Ним може стати кожна здорова людина віком від 18 до 60 років, яка усвідомлює важливість свого патріотичного обов'язку перед суспільством. Особи, що бажають стати донорами, дають розписку, що вони знають про відповідальність за приховування захворювання на сифіліс.
Перед тим, як стати донором, людина проходить ретельне обстеження: вимірювання температури тіла (за температури 37 °С здача крові забороняється), AT, огляд терапевтом, огляд дерматовенерологом, визначення рівнів гемоглобіну і лейкоцитів у крові, групи крові за системами АВО і резус, серологічної реакції Вассерманна на сифіліс, дослідження крові на наявність білірубіну, аналіз сечі і флюорографічне дослідження грудної клітки.
За повторної здачі крові процедура спрощується: огляд терапевтом, вимірювання температури тіла, визначення рівнів гемоглобіну і білірубіну в крові, проведення серологічної реакції Вассерманна.
У донорів-жінок рівень гемоглобіну повинен бути не нижчий за 120 г/л, у чоловіків — 124 г/л. Кількість еритроцитів у жінок повинна дорівнювати не менше 4 • 1012 /л, а у чоловіків — 4,2 • 1012 /л. Кількість лейкоцитів — від 4000 до 9000 в 1 мм3. ШОЕ у жінок не повинна перевищувати Ібмм/год, у чоловіків — 12 мм/год.
Донорами не можуть бути люди з такими захворюваннями: 1) природжений і набутий сифіліс; 2) всі форми туберкульозу; 3) бруцельоз; 4) туляремія, токсоплазмоз; 5) малярія у разі наявності за останні 3 роки приступів; 6) інфекційний гепатит (хвороба Боткіна); 7) сироватковий гепатит; 8) виснаження, авітаміноз;
9) серцево-судинні захворювання (гіпертонічна хвороба III стадії, порушення мозкового кровообігу, атеросклероз, ендартеріїт, ендокардит, міокардит, вади серця в стадії субком-пенсації або декомпенсації); 10) злоякісні пухлини; 11) бронхіальна астма та інші алергічні захворювання;
12) інфекційні захворювання;
13) психічні хвороби; 14) період вагітності і лактації; 15) наркоманія, алкоголізм; 16) зараження ВІЛ.
У деяких державах більшість організацій, які займаються заготівлею крові, дотримують жорстких стандартів під час набору донорів. Велика увага приділяється захисту від інфекцій.
Без будь-якої шкоди для здоров'я у донора перший раз можна взяти 450 мл крові. Взята у нього кров відновлюється протягом 30—35 діб.