Смекни!
smekni.com

Показання і протипоказання до гемотрансфузії (стр. 3 из 3)

Для запобігання зараженню ВІЛ у більшості країн уся донорська кров проходить рутинний тест на виявлен­ня антитіл проти вірусу. Паралельно проводять інші заходи, спрямовані на вилучення донорів, котрі входять у групу ризику щодо СНІДу. Вірус особливо чутливий до високих темпе­ратур. Його вбиває також процес фракціонування плазми для вироблен­ня препаратів імуноглобуліну.

Клінічна картина специфічних інфекційних захворювань і методи їх лікування мало чим відрізняють­ся від таких при інших шляхах зара­ження.

Поряд із проникненням у кров ре­ципієнта специфічної інфекції під час переливання крові може відбути­

ся бактеріальне забруднення його крові банальними мікробами (стреп­тококи, стафілококи, протей та ін.), що може спричинити сепсис. Це спо­стерігається у разі порушення правил асептики під час заготівлі крові. Особ­ливо небезпечні грамнегативні мікро­би. Для лікування таких ускладнень, крім протишокових засобів, треба призначати великі дози антибіотиків (внутрішньовенне). Ризик передачі інфекції збільшують латентні, гострі і хронічні захворювання донора. У зв'язку з цим велике значення для профілактики інфекційних ускладнень має ретельне обстеження донорів пе­ред взяттям крові.

Під час збереження крові з ерит­роцитів просочується калій, що за швидкого введення великої кількості крові може призвести до калієвої інтоксикації. Це шкідливо впливає на м'яз серця. Ускладнення це частіше буває у хворих з патологією нирок, при травматичному токсикозі.

Аналіз ускладнень, зумовленим переливанням крові, свідчить про те, що більшість із них виникає через ті чи інші порушення під час перели­вання крові і у разі недотримання діючих інструкцій щодо заготівлі і переливання трансфузійних засобів. Через це з метою їх профілактики по­трібне суворе дотримання правил заготівлі і переливання крові.

ДОНОРСТВО

У всьому світі щороку з лікуваль­ною метою переливають велику кількість крові. Через це виникає пи­тання про її джерело. Сьогодні основ­ним постачальником крові є донор (від лат. donore, що означає "дарувати"). Донорство — це не лише біологічне, але й соціальне явище.

У більшості західних країн цільну кров беруть у неоплачуваних донорів. Проте більша частина плазми береть­ся за допомогою плазмаферезу від оплачуваних донорів. У них щотижня або двічі на тиждень одержують по 500—600 мл плазми. Сировину для більшої частини препаратів плазми, що їх постачають на ринок (альбумін, імуноглобулін, фактори згортання крові та ін.), одержують у цей спосіб.

Хто може бути донором? Ним може стати кожна здорова людина віком від 18 до 60 років, яка усвідомлює важ­ливість свого патріотичного обов'язку перед суспільством. Особи, що ба­жають стати донорами, дають розпис­ку, що вони знають про відпові­дальність за приховування захворюван­ня на сифіліс.

Перед тим, як стати донором, людина проходить ретельне обстеження: вимірювання температури тіла (за температури 37 °С здача крові заборо­няється), AT, огляд терапевтом, огляд дерматовенерологом, визначення рів­нів гемоглобіну і лейкоцитів у крові, групи крові за системами АВО і резус, серологічної реакції Вассерманна на сифіліс, дослідження крові на наяв­ність білірубіну, аналіз сечі і флюоро­графічне дослідження грудної клітки.

За повторної здачі крові процедура спрощується: огляд терапевтом, ви­мірювання температури тіла, визна­чення рівнів гемоглобіну і білірубіну в крові, проведення серологічної реак­ції Вассерманна.

У донорів-жінок рівень гемоглобіну повинен бути не нижчий за 120 г/л, у чоловіків — 124 г/л. Кількість ерит­роцитів у жінок повинна дорівнювати не менше 4 • 1012 /л, а у чоловіків — 4,2 • 1012 /л. Кількість лейкоцитів — від 4000 до 9000 в 1 мм3. ШОЕ у жінок не повинна перевищувати Ібмм/год, у чоловіків — 12 мм/год.

Донорами не можуть бути люди з такими захворюваннями: 1) природ­жений і набутий сифіліс; 2) всі фор­ми туберкульозу; 3) бруцельоз; 4) ту­ляремія, токсоплазмоз; 5) малярія у разі наявності за останні 3 роки при­ступів; 6) інфекційний гепатит (хво­роба Боткіна); 7) сироватковий гепа­тит; 8) виснаження, авітаміноз;

9) серцево-судинні захворювання (гіпертонічна хвороба III стадії, по­рушення мозкового кровообігу, ате­росклероз, ендартеріїт, ендокардит, міокардит, вади серця в стадії субком-пенсації або декомпенсації); 10) зло­якісні пухлини; 11) бронхіальна аст­ма та інші алергічні захворювання;

12) інфекційні захворювання;

13) психічні хвороби; 14) період вагіт­ності і лактації; 15) наркоманія, ал­коголізм; 16) зараження ВІЛ.

У деяких державах більшість орга­нізацій, які займаються заготівлею крові, дотримують жорстких стан­дартів під час набору донорів. Вели­ка увага приділяється захисту від інфекцій.

Без будь-якої шкоди для здоров'я у донора перший раз можна взяти 450 мл крові. Взята у нього кров відновлюється протягом 30—35 діб.