Якщо у 1996 році було виявлено 210 таких комерційних структур, що діяли від 3 до 6 місяців, то тільки за 7 місяців 1998 р. їх викрито 280, а за 10 місяців 2000 р. – 3,3 тис. фіктивних фірм [3].
За матеріалами перевірок, проведених обласними управліннями НБУ у 1998 р., із загального обсягу зарахувань на лоро-рахунки лише 45 % (з обсягу списань – лише 25 %) було пов’язане з реальними експортно-імпортними операціями. Решта оборотів виникла внаслідок конвертаційних фінансових операцій, що фактично маскували розкрадання безготівкових грошових коштів чи ухилення від оподаткування.
З метою перерахування грошових коштів за кордон злочинні угруповання найбільш активно використовували кореспондентські рахунки, відкриті у таких українських банках, як “Україна”, “Приватбанк”, “Градобанк”, “Інко” та ін. [3].
У м. Донецьку було порушено кримінальну справу стосовно злочинної групи, яка в 1996–1997 рр. створила 11 фіктивних підприємств. Використовуючи систему кореспондентських рахунків у Донецькому регіональному управлінні комерційного банку “Приватбанк” і комерційних банках Білорусі, Прибалтики, Німеччини, ця група активно займалася незаконною конвертацією (обміном) безготівкової національної валюти у долари США. За час з серпня 1996 по березень 1997 рр. зазначена група проконвертувала і зняла з рахунків 1 млн 700 тис. дол. США.
Подібні злочини було виявлено у Дніпропетровську, Миколаєві, Севастополі, Києві, Харківській і Рівненській областях.
Узагальнюючи вищевикладене, необхідно нагадати, що, за оперативними даними, виявлені організовані злочинні угруповання, що створюють фіктивні комерційні структури (“фірми-фантоми”), практично існують протягом міжзвітного податкового періоду і тільки у 1998 р. перерахували за кордон понад 250 млн грн. Але це лише “крапля в морі” “тіньового” капіталообороту, що здійснюється з використанням легітимних фінансово-господарських інституцій і фінансових розрахункових інструментів. В Україні досі не виявлено фактів, коли власники незаконно здобутих готівкових грошей здавали б їх до банківських установ. Принаймні, такі відомості в опублікованих звітах Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та Державного комітету статистики на сьогодні відсутні [4], незважаючи на те, що Кримінальним кодексом України ст. 22912 передбачено відповідальність за використання коштів, здобутих від незаконного обороту наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів. Водночас у вищезгаданій звітності зазначених відомств (Міністерство внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Держкомстат України) результатів боротьби з таким явищем не відображено, перш за все тому, що здобуті від реалізації наркотиків, як і будь-які інші незаконно отримані кошти, можуть вільно рухатися у глобалізованому “тіньовому” підприємницькому обороті. Відповідно, проблеми боротьби з “відмиванням” доходів, здобутих незаконним шляхом, є близькими до проблем боротьби з “тіньовою” економікою. Тому створення організаційно-правових передумов “детінізації” економіки є фундаментом ефективної боротьби з “відмиванням” доходів незаконного походження.
У контексті наведеної причинно-мотиваційної структури існування феномена “відмивання” ДЗП та специфіки скоєння зазначених діянь в Україні виникає потреба у законодавчому та оперативно-пошуковому забезпеченні перекриття каналів “відмивання” коштів, отриманих незаконним шляхом, не стільки при їх введенні до банківського платіжного обороту, скільки при вилученні з нього і впровадженні до готівкового “тіньового” платіжного обігу чи використанні у роздрібній торгівлі, придбанні нерухомості, автомашин та ін.
Наведений класифікаційний поділ доходів на три категорії дозволяє методологічно більш точно відобразити різні (готівкові, безготівкові, натурообмінні і комбіновані) форми “відмивання” коштів незаконного походження, більш чітко представляти притаманну їм організаційно-правову інфраструктуру, що є необхідним для превенції цього негативного явища.
Але теоретичний і практичний потенціал класифікації незаконних доходів у формі готівкових, безготівкових коштів чи змішаних доходів незаконного походження не вичерпується різноманітністю форм і способів їх “відмивання”.
Практичне значення поділу фактів “відмивання” на три групи за такими ознаками, як готівкові, безготівкові і змішані доходи незаконного походження, полягає в тому, що відповідні правоохоронні органи отримують можливість визначити сферу аналітично-розвідувального пошуку фактів відмивання ДЗП; технології способів “відмивання” ДЗП; встановлення суб’єктів протиправних діянь, притаманних тому чи іншому виду капіталооборотних відносин, пов’язаних із “відмиванням” ДЗП.
Теоретичне значення поділу ДЗП на три категорії (готівка, безготівкові кошти, натурдоходи) полягає в тому, що ми отримуємо певну систему знань або певну конкретно-наукову методологію, яка закладає основи економіко-кримінологічного моніторингу тієї чи іншої групи криміногенних фінансово-господарських відносин і допомагає відповідним правоохоронним органам та іншим зацікавленим державним структурам (залежно від наведених вище ознак доходів) визначити конкретно-наукові методи і методики виявлення та локалізації тих чи інших доходів, а також встановити засади створення організаційно-правової інфраструктури з питань превентивної протидії “відмиванню” доходів незаконного походження – матеріальної бази організованої злочинності.
Сферу пошуку і відповідні розвідувальні методи необхідно спрямовувати на злочини, притаманні першому виду доходів незаконного походження, тобто готівковим коштам. Такі кошти найчастіше отримують від наркобізнесу, торгівлі людьми або їх органами для трансплантації, крадіжок творів мистецтва і предметів культури чи відкритих насильницьких злочинів, таких як рекет (вимагання), розбійний напад, захоплення літальних апаратів, наземних транспортних засобів та інших видів і способів загальнокримінальної організованої злочинності. Доходи, що отримують злочинці від вчинення зазначених загальнокримінальних діянь, передбачають, як правило, отримання доходів у сфері готівкових грошей, тобто банкнотами, які злочинці та їх співучасники у світовій практиці “відмивання” та акумуляції прагнуть ввести до банківського платіжного обігу або вкласти у легальні бізнес-проекти. Тобто, відмінність “відмивання” готівкових і безготівкових доходів полягає в тому, що перші – отримуються шляхом контактної передачі у вигляді банкнот за рахунок вчинення різних, як правило насильницьких, організованих злочинів. Відповідно, і методи реалізації оперативних матеріалів стосовно затримання учасників “відмивання” необхідно планувати в момент передачі цих коштів до банку. Друга група коштів – безготівкові – проходять через банківські мережі шляхом застосування псевдолегітимних банківських розрахункових технологій у вигляді переказних трансакцій документальних сум коштів на банківських і міжбанківських рахунках чи рахунках різних фірм-клієнтів банків. Тому реалізація оперативних матеріалів стосовно затримання злочинців потрібно планувати під час конвертації безготівкових коштів у готівку і вилучення останньої з безготівкового банківського обороту.
Друга відмінність готівкових і безготівкових доходів полягає у тому, що безготівкові кошти вже безпосередньо знаходяться у банківському і міжбанківському платіжному обороті та їх можна без перешкод використовувати у легітимному бізнесі. Стосовно готівкових незаконних коштів, отриманих у вигляді банкнот, слід зазначити, що з метою “відмивання” та акумуляції власники лише передбачають впровадити їх у банки чи інший легітимний платіжний оборот.
Враховуючи поділ організованих злочинних проявів на підставі такої ознаки, як отримання платіжного еквівалента у вигляді готівкових, безготівкових коштів або речей, прав, послуг, ми встановлюємо об’єктивну інформацію, на підставі якої фахівець може прогнозувати версії про сфери аналітичного та розвідувального пошуку для встановлення способів, форм і суб’єктів отримання протизаконних коштів залежно від вчинення предикативних злочинів, спрямованих на їх отримання. Визначена через аналіз природи і технології вчинення предикативного злочину аналітична чи оперативно-розшукова інформація вкаже не тільки на можливі способи, а й на потенційних учасників “відмивання” незаконно отриманих коштів, а також – на географію “відмивання” коштів, що часто залежить саме від способу вчинення предикативних злочинів.