6) Розширений фонд структурної перебудови; з грудня 1987 р. надає кредити за рахунок як невикористаних ресурсів фонду структурної перебудови, так і спеціальних позик і пожертв (6 млрд. СДР). По своїх цілях і механізмі функціонування цей фонд є наступником фонду структурної перебудови. Крім 61 країни право отримання кредитів від цього фонду в квітні 1992 р. було надане ще 11 країнам, включаючи Албанію і Монголію. 29 країн використали це право до вересня 1993 р. на суму 3,2 млрд. СДР (фактично - 2,4 млрд. СДР). Країна-член має можливість отримувати ці кредити терміном на 3 роки до 190% квоти, іноді при виняткових обставинах до 255% квоти. Спочатку термін для висновку угод про позики був встановлений по листопад 1990 р., надалі він неодноразово продовжувався (до 28 лютого 1994 р.).
У кінці 1993 р. утворений новий розширений фонд структурної перебудови - правонаступник попереднього. Об'єм нового фонду - 5 млрд. СДР (біля 7 млрд. долл.) для надання пільгових позик терміном три роки і 2 млрд. СДР (біля 3 млрд. долл.) для субсидування процентних ставок по цих позиках. До травня 1994 р. 43 країни погодилися брати участь в формуванні цього фонду. У програмах структурної перебудови економіки, які стануть здійснюватися при сприянні нового фонду, буде приділятися більше уваги соціальному захисту населення і вдосконаленню структури державних витрат. Термін дії нового розширеного фонду структурної перебудови - до кінця 1996 р., а кошти по укладених угодах будуть надаватися країнам-позичальникам до кінця 1999 р.
Утворення додаткових спеціальних фондів в рамках МВФ шляхом запозичення ресурсів у інших країн-членів - це один з виявів процесу адаптації системи міждержавного кредитування і валютного регулювання до умов світової економіки, що міняються. МВФ виконує роль посередника при перерозподілі позикового капіталу від більш благополучних країн-кредиторів до країн, що випробовують потребу в кредитах. Одночасно, надаючи силовий вплив на економічну політику країн-кредиторів, він виступає як гарант повернення цих коштів.
МВФ здійснює спостереження і контроль над дотриманням країнами-членами свого Статуту, який фіксує основні структурні принципи світової валютної системи.
За час свого існування МВФ перетворився в достовірно універсальну організацію, добився широкого визнання як головний наднаціональний орган регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин, авторитетного центра міжнародного кредитування, координатора міждержавних кредитних потоків і гаранта платоспроможності країн-кредиторів. Одночасно він починає грати важливу роль в реалізації рішень «сімки» ведучих держав Заходу, стає ключовою ланкою системи регулювання світової економіки, що формується, міжнародної координації, узгодження національних макроекономічних політик. Фонд зарекомендував себе активно функціонуючим світовим валютним інститутом, нагромадив великий і корисний досвід.
1. Барановский А. Внешний долг государства: закономерности и особенности // Финансовая Украина. –1996 -№20
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент.- К.: МП ИТЕМ лтд, 1995
3. Бей О. В обійми вільного ринку// Політика і час. – 1996 - №2
4. Луцишин З.О. Міжнародні валютно-фінансові відносини.- Тернопіль: Збруч, 1997
5. Мережа Інтернет – результат пошуку пошукової машини AltaVista.