При здійсненні кримінально-процесуальної діяльності часто трапляються випадки, коли засоби масової інформації, незважаючи на встановлені законодавством обмеження на розголошення певної інформації, що становить в тому числі і таємницю досудового слідства, висвітлюють кримінально-процесуальну діяльність на свій розсуд.
Задля справедливості треба зазначити, що не лише засоби масової інформації своїм “розслідуванням” і своїми публікаціями сприяють розголошенню інформації, що становить таємницю досудового слідства, але й окремі співробітники органів внутрішніх справ, незважаючи на вимоги закону, розголошують в засобах масової інформації дані про розслідування окремих справ, чим створюють штучні перешкоди досудовому слідству, дозволяють обвинуваченим уникнути відповідальності.
“Сучасна злочинність, — зазначає Г. А. Зорін, — складне багатогранне явище з тисячею облич, масок, характерів, спеціалізацій, цілей, причин і наслідків, зв’язків і систем захисту” [9]. Система забезпечення безпеки злочинного угруповання містить у собі використання корумпованих зв’язків. Нажаль, такі зв’язки підтримують і співробітники органів внутрішніх справ. Загроза, що виходить не ззовні, а зсередини, має особливо небезпечний характер для процесу розслідування по кримінальній справі.
Основне призначення корумпованих співробітників — забезпечення безпеки існування та діяльності організованих злочинних угруповань, тому що саме шляхом використання корумпованих співробітників правоохоронних органів досягається найбільший ефект забезпечення їх безпеки. Дані дослідження показують, що 20 % із виявлених організаторів злочинних угруповань мали радників з числа працівників правоохоронних органів.
Аналіз інформації стосовно притягнутих протягом 1993–1994 рр. за хабарництво співробітників правоохоронних органів дозволив установити, що для органів слідства та співробітників, які виконують функції дізнавачів, характерною дією був продаж інформації по кримінальних справах і по справах оперативних розробок. Серед співробітників оперативних апаратів ВКР, ВБЕЗ корупційна поведінка полягала в основному у постачанні окремим злочинним угрупованням інформації щодо заходів ОВС з їх викриття.
Проведеним Д.І. Бєдняковим дослідженням було встановлено, що джерела отримання інформації злочинцями розподілилися так: колишні оперативні працівники — 53 %; засоби масової інформації — 43 %; раніше судимі особи — 35 %; оперативні працівники — 15 %; слідчі — 14 %; адвокати — 30 %; колишні слідчі — 22 %; інші працівники правоохоронних органів — 38 %; злочинці, які самостійно розкрили методи ОРД, — 11 %; товариші по службі, знайомі, родичі — 6 %; неуміле проведення оперативних заходів — 12 % [10].
Для ефективного здійснення діяльності з розкриття та розслідування злочинів у практичних підрозділах на початку робочого дня або по його закінченні проводяться “оперативки”, на яких той чи інший співробітник доповідає начальникові стосовно запланованих заходів або звітує щодо їх виконання. Тобто, з певною інформацією, яка у більшості випадків є обмеженою до розголошення, а часом секретною, знайомляться особи, які присутні на “оперативці”, і бувають випадки, коли “колеги” передають почуту інформацію злочинцям.
На цю проблему звертає увагу А. Ф. Оперчук, який зазначає, що напочатку, коли резонансний злочин ще не розкритий, проводяться бездумні наради членів слідчо-оперативних груп, куди запрошується хто завгодно з числа працівників місцевих правоохоронних органів. Не знаючи, хто з таких працівників на яке злочинне угруповання може працювати за гроші, на таких нарадах повністю видають інформацію стосовно слідства, ймовірних підозрюваних, показань свідків і потерпілих [11].
Ще наприкінці 80-х років кримінологи та криміналісти звертали увагу на те, що злочинний світ цілеспрямовано займається розробкою заходів, спрямованих на захист від викриття та притягнення винних до кримінальної відповідальності, що здійснюються за допомогою розвідки, контррозвідки, з використанням сучасних технічних засобів. Найбільш могутні угруповання мають у своєму складі підрозділи розвідки та контррозвідки.
Перш за все, дії злочинців спрямовано на отримання якомога повної інформації стосовно заходів, що проводяться органами внутрішніх справ з попередження злочинів, розслідування конкретних кримінальних справ, отриманих доказів, встановлених свідків, потерпілих, місця, часу, строків проведення тієї чи іншої слідчої дії або операції, сил та засобів, які при цьому застосовуються і т.ін. “Слідча практика, — зазначає А. М. Кустов, — розкрила різноманітні прийоми та методи зацікавленого втручання в хід слідства з боку злочинців та інших осіб. Ці прийоми та методи, як правило, реалізуються після виявлення правоохоронними органами будь-якого епізоду злочинної діяльності або всього злочину у процесі оперативно-розшукових, слідчих (по іншим кримінальним справам) або інших заходів в ході розпочатого попереднього слідства” [12].
У процесуальній діяльності теоретично протидіяти процесу розслідування можуть будь-які його учасники, а також свідки, експерти, спеціалісти, прокурор, який здійснює нагляд за справою. Але основними суб’єктами протидії є підозрювані, обвинувачені та їх захисники. Небезпечним суб’єктом протидії в діяльності слідчого є недобросовісний та користолюбний адвокат з колишніх працівників правоохоронних органів.
Суб’єктами протидії у службовій діяльності слідчого можуть бути передусім корумповані особи. Протидія з їх боку становить особливу небезпеку для розслідування конкретної кримінальної справи. В. М. Мєшков зазначає, що, як правило, кримінальні справи, якими цікавляться корумповані особи (КО) — співробітники ОВС, знаходяться у провадженні в одного слідчого. Він на первинному етапі прояву “інтересу” до кримінальної справи, що знаходиться в його провадженні, фактично залишається “один на один” з корупціонером, тому йому необхідно знати та розрізняти способи прояву діяльності корумпованої особи, а також способи протидії їм. Він називає такі способи прояву діяльності корумпованої особи: 1) постійний витік інформації при розслідуванні злочину; 2) залучення до малозначних злочинів висококваліфікованих адвокатів; 3) виявлення “жучків” на телефонному апараті; 4) виявлення пропажі чернеток, що залишилися; 5) нав’язування КО дорогих подарунків; 6) вчинення КО посередництва у знайомстві з особами, зацікавленими у закінченні справи; 7) перешкоджання зустрічам зі свідками по справі; 8) постійний інтерес КО до руху кримінальної справи, в тому числі й через аналітичний відділ; 9) дискредитація слідчого в очах колег; 10) відсторонення слідчого від розслідування по справі; 11) виявлення в ділових записах КО відомостей про справу, що розслідується [13].
Можна стверджувати, що одна система (протидія) впливає на іншу (попереднє слідство). Методи впливу можуть бути психічними, фізичними, адміністративними та комплексними. Але універсальним засобом впливу як на організаційно-управлінську, так і на доказову діяльність слідчого є організація витоку секретної інформації.
Складна криміногенна обстановка, збільшення обсягів інформації, що надходить та обробляється, розвиток технічних засобів обробки інформації зумовили необхідність використання сучасних засобів комп’ютерної техніки та новітніх інформаційних технологій у правоохоронних органах і, зокрема, органах слідства з метою підвищення ефективності їх роботи. Виразно проявляється тенденція до використання персональних комп’ютерів, поширюється сфера їх застосування, створюються комп’ютерні мережі обміну інформацією. При цьому необхідно пам’ятати, що у своїй діяльності підрозділи ОВС використовують відомості, які містять службову, державну таємницю, іншу конфіденційну інформацію, доступ до якої повинен бути дозволений лише для обмеженої кількості співробітників. Виходячи з вищевикладеного, постає питання щодо необхідності захисту інформації від неправомірного заволодіння та її використання. Захисту комп’ютерів і комп’ютерних мереж необхідно приділяти особливу увагу, оскільки відомо багато випадків несанкціонованого доступу до інформації, що зберігається у комп’ютерах, що стосується як окремих користувачів, так і користувачів, об’єднаних у мережу.
Здійснюючи заходи, спрямовані на нерозголошення інформації, яка становить таємницю досудового слідства, необхідно пам’ятати, що злочинці діють все більш витончено, активно використовуючи у своїй діяльності новітні досягнення науки і техніки. Рівень розвитку технічних засобів дозволяє злочинцям з їх допомогою отримувати зазначену інформацію. Широкого розповсюдження набули технічні пристрої, що дозволяють знімати інформацію з каналів зв’язку, прослуховувати розмови в кабінетах, квартирах, автомобілях, на вулиці, по телефону і т.ін.
На цю проблему звертають увагу як учені, так і співробітники практичних органів. Так, В. Ю. Шепітько зазначає, що організована злочинність пристосовується до нових соціально-економічних умов. Злочинці широко використовують різноманітний сучасний радіозв’язок, технічні засоби, найновітню вогнепальну зброю. Відсутність чіткої правової регламентації відносно ввезення на територію України та застосування “спеціальних технічних засобів” (підслуховуючих пристроїв, пеленгаторів, радіостанцій) призвело до озброєння ними злочинних формувань. Сучасна організована злочинна діяльність не може обійтись без міцної організаційно-технічної бази, яка робить організовані злочинні угруповання менш уразливими для правоохоронних органів і кримінальних конкурентів, більш мобільними в отриманні необхідної для організованої злочинної діяльності інформації, переміщенні, опорі викриттю [14].
Л. В. Деркач звертає увагу на те, що відомо чимало випадків, коли засоби прослуховування використовуються кримінальними елементами у корисливих, а інколи й злочинних цілях [15].