- на вибір місця свого проживання;
- на припинення шлюбних відносин;
- на вжиття заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральнимзасадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.Право подружжя на вибір місця проживання законом віднесено доособистих немайнових прав кожного із подружжя. Хоча за звичайних умовсімейного життя подружжя проживає сумісно. Саме сумісне проживаннястворює необхідні передумови для розвитку сім'ї та здійснення її функцій(ведення спільного господарства, виховання дітей, вирішення іншихнемайнових та майнових питань, що виникають під час шлюбу). Виходячи зцього, закон України не передбачає інституту роздільного проживанняподружжя, хоча кожному з них надає право вибору місця свого проживання.Цим самим законодавець заперечує будь-яку можливість примусу подружжя досумісного проживання і підкреслює, що шлюб не звужує кола особистих правгромадян і не обмежує їх правоздатності.
У житті зустрічаються випадки, коли за тих чи інших обставин подружжясумісно не проживає. Це можуть бути професійні інтереси чоловіка чи жінки,інтереси їхніх дітей (необхідність лікування, догляд і нагляд за ними).Роздільне проживання може зумовлюватись також іншими обставинами.Необхідно врахувати й те, що роздільне проживання подружжя можесвідчити про фактичне припинення шлюбних відносин між ними. Якщо це будевстановлено, то на підставі п. 6 ст. 57 СК суд має визнати особистоюприватною власністю дружини чи чоловіка майно, набуте кожним з них за частакого роздільного проживання.
Право на припинення шлюбних відносин хоч і належить до особистихнемайнових прав подружжя, але має свою специфіку.По-перше, волевиявлення подружжя чи одного з них недостатньо дляприпинення шлюбних відносин. Необхідно ще й рішення компетентногодержавного органу про розірвання шлюбу.По-друге, не завжди волевиявлення подружжя чи одного з них єпідставою для винесення такого рішення. Суд може відмовити в задоволенніпозову.По-третє, волевиявлення подружжя може ставитись під сумнів шляхомвжиття судом заходів щодо примирення учасників спору, якщо це несуперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 СК).По-четверте, при розірванні шлюбу мають враховуватись інтереси й інших осіб, насамперед малолітніх дітей і дітей-сиріт (п. 1 ст. 112 СК). По-п'яте,закон передбачає випадки, коли один із подружжя протягом певного проміжкучасу взагалі не може здійснити особистого немайнового права про припиненняшлюбних відносин. Так, позов про розірвання шлюбу не може бутипред'явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року післянародження дитини (п. 2 ст. 110 СК).По-шосте, розірвання шлюбу допускається і без врахування волі одного зподружжя. Наприклад, розірвання шлюбу з особою, засудженою за вчиненнязлочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки, допускається лишеза заявою того із подружжя, хто знаходиться на волі (ст. 107 СК).Зазначені особливості здійснення особистого немайнового права подружжя на припинення шлюбних відносин зумовлені насамперед тим, що при розірванні шлюбу необхідно вирішувати два діаметрально протилежних завдання - забезпечити особисту свободу кожного із подружжя і зміцнити сім'ю. Крім того, встановлений законом порядок розірвання шлюбу є одним ізпублічно-правових засобів профілактики правопорушень. Особа, яка замислиласкоєння злочину, має знати, що може втратити не тільки волю, але й сім'ю.Кожен із подружжя має також особисте право вживати не забороненихзаконом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, заходівщодо підтримки шлюбних відносин. Для визначення природи цього особистогонемайнового права подружжя великого значення набувають зазначені вищеособливості права кожного із подружжя на припинення шлюбних відносин.
Встановлені законодавством обмеження для розірвання шлюбу можутьвикористовуватись кожним із подружжя як засоби, спрямовані на збереженнясім'ї.До особистих немайнових прав можуть бути віднесені також інші праваподружжя, передбачені законодавством про шлюб та сім'ю, а саме: право напоновлення шлюбу після його розірвання (ст. 117 СК), права, пов'язані звизначенням походження дитини (ст. ст. 123, 124 СК), усиновленням (ст. 207СК) тощо.Поряд з особистими немайновими правами кожний із подружжя має йособисті обов'язки. Перш за все, ці обов'язки пов'язані з турботою про сім'ю.
Так, згідно зі ст. 55 СК дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися пропобудову сімейних стосунків між собою та іншими членами сім'ї на почуттяхвзаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.Кожен із подружжя зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері табатька.
Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншимичленами сім'ї за свою поведінку в ній, зобов'язані спільно дбати проматеріальне забезпечення сім'ї.Загальним обов'язком кожного з подружжя є утримання від дій,спрямованих на примушування до припинення шлюбних відносин, їхзбереження, в тому числі - примушування до статевого зв'язку за допомогоюфізичного або психічного насильства (п. 4 ст. 56 СК).
Висновки
Таким чином підбиваючи підсумки загальної характеристики особистих немайнових прав та обов'язків подружжя, необхідно підкреслити, що ці права виникають у зв'язку з укладанням шлюбу. Більшість з них діє у вигляді законодавчих принципів побудови сім'ї. Захист цих прав не завжди має реально-правовийхарактер. Невиконання будь-ким із подружжя обов'язку не порушуватиособистих немайнових прав іншого з подружжя може бути підставоюрозірвання шлюбних відносин. Посадові особи правоохоронних органів мусятьзнати правову природу особистих немайнових прав подружжя івикористовувати їх в діяльності, пов'язаній з профілактикою правопорушень.Слід зазначити, що санкцій за невиконання подружжям особистих немайнових обов’язків Сімейним кодексом прямо не передбачено. Однак зловживання одним із подружжя особистимиправами чи обов’язками, очевидне нехтування інтересами сім’ї,а також ігнорування чи перешкоджання здійсненню іншим з подружжя його особистих немайнових прав може бути підставоюдля розірвання шлюбу, а в ряді випадків тягне для одного з подружжя — правопорушника негативні наслідки в майновій сфері.Наприклад, зменшення його частки у спільному майні при йогоподілі (ч. 2 с. 70 СК).
Список використаної літератури
1. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, - 2002. - № 21-22, ст.135.
2. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С. Червоного. — К. : Істина, 2003. - 215 с.
3. Науково-практичний коментар Сімейного Кодексу України, Жилінкова, 2008р.
4. Сімейне право України: Підручник. за ред. Ю. С. Червоного, - К:, "Істина", 2004.
5. Сімейне право України: Підручник / Л. М. Баранова, В. І. Борисова, І. В. Жилінкова та ін.; За заг. ред. В. І. Борисової та І. В. Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер, 2004. —200 с.
6. Гопанчук В.С. Сімейне право України: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2004.