За винятком випадків, коли допускається використання твору без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди, винагорода має виплачуватися за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у вигляді одноразового платежу (одноразова винагорода), у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або складатися із змішаних платежів.
5.Виникнення, розвиток та значення міжнародної торгівлі ліцензіями. Характерні особливості та тенденції розвитку ринку ліцензій. Ринок ліцензій в Україні: його характерні особливості та тенденції розвитку
У перекладі з латини слово «ліцензія» (licentia) означає «право», «дозвіл», «свобода». Стосовно об'єктів інтелектуальної власності термін «ліцензія» має самостійне значення й свою специфіку. Під ліцензією розуміється дозвіл, відповідно до якого власник виключного права на певний об'єкт інтелектуальної власності (ліцензіар) надає іншій зацікавленій особі (ліцензіатові) право користування вказаним об'єктом за обумовлену виснаго-роду й на певних умовах. Передача прав на використання об'єктів інтелектуальної власності у сучасному суспільстві відбувається винятково у вигляді оформлення ліцензійних договорів. Це двосторонні угоди, що забезпечують охорону інтересів договірних сторін, укладаються в письмовій формі і мають відповідати ряду вимог, які детально розглянуті нижче.
Відповідно до Цивільного Кодексу України будь-яке позадоговірне використання об'єкта інтелектуальної власності визнається неправомірним і кваліфікується як порушення прав на цей об'єкт. В основі виникнення і прогресивного розвитку міжнародної торгівлі ліцензіями лежить суспільний поділ праці. Якщо на визначеній стадії розвитку продуктивних сил суспільства виник суспільний поділ праці в області промислового виробництва, що породило внутрішню і зовнішню торгівлю матеріальними товарами, то виниклий згодом суспільний поділ праці в області науково-дослідних і конструкторських робіт призвів до внутрішньої, а потім до міжнародної торгівлі нематеріальними ідеями - результатами досліджень і розробок, що містять винаходи, промислові зразки і ноу-хау. Вони стали передаватися за ліцензійними договорами для їхньої матеріалізації у конкретні об'єкти техніки, технології з наступним застосуванням чи продажем .Для забезпечення захисту винаходів і промислових зразків по країнах світу вводилося патентне законодавство, яке забезпечило патентну монополію на їх використання, а для захисту ноу-хау - монополію таємності. Використання нової техніки і технології стало неможливим без придбання ліцензій у патентовласників та без передачі ноу-хау, що зберігається в таємниці. Об’єкти права інтелектуальної власності мають значні відмінності щодо їх правової охорони. Проте, всі вони мають і певні загальні риси, зокрема щодо легального режиму їх використання. Легальне використання прав на всі ці об’єкти можливе лише за умови їх ліцензування. У світовій практиці обміну науково-технічними досягненнями застосовується така опосередкована форма правовідносин, як ліцензійний договір. Зважаючи на це, в останні 50 років торгівля ліцензіями набула широкого поширення. Це пов’язано з декількома питаннями. Наприклад, з тим, що науково-технічні дослідження потребують багато часу і дуже часто, коли технічна розробка об’єкту техніки підходить до свого логічного завершення виявляється, що вона морально застаріла.
Ліцензійний договір є життєздатним засобом стратегії, спрямованої на оптимальне економічне використання патентованого винаходу не тільки в інтересах сторін договору, але й в інтересах широкої громадськості. Таким чином, ліцензійна діяльність є невід’ємною складовою частиною цивільно-правових відносин суб’єктів підприємницької діяльності в ринкових умовах.
Україна має значні досягнення в галузі науки і техніки, які можуть бути успішно реалізовані. В той же час розробники науково-технічної продукції і автори створених об’єктів промислової власності в більшості випадків не можуть ефективно розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності. Великий науково-технічний потенціал не знаходить собі застосування, в першу чергу із-за відсутності інформації про створені об’єкти у потенційних споживачів, а також тому, що власники об’єктів не можуть правильно визначити сферу застосування створеного нововведення, вірно обрати коло потенційних споживачів, розрахувати попит і визначити канали розповсюдження товару на ринку.
Передумовою виникнення ліцензійного договору був поділ юристами Стародавнього Риму речей на тілесні і безтілесні, коли під останніми розумілися різного роду права. Безумовно, що у ті часи не існувало інституту права інтелектуальної власності, але базові положення римських юристів щодо поділу речей стали основою для його виникнення в майбутньому.
Наша країна більше 30 років є активним учасником міжнародного технологічного обміну, основу якого складає ліцензійна торгівля. Традиційно поняття «ліцензійний договір», «ліцензія» асоціювалися у нас з експортом технологій і не відносились до їх реалізації на внутрішньому ринку. Практично, внутрішнього ринку ліцензій в колишньому СРСР не існувало. Це пояснюється специфікою правової охорони об’єктів промислової власності в період з 1919 по 1991 р. (за виключенням так званого патентного періоду з 1924 по 1931рр., коли діяв Патентний закон, який надавав виключні права винахіднику, а не державі). Винаходи і промислові зразки в більшості випадків були загальнодержавною власністю і охоронялися авторськими свідоцтвами. Об’єкти промислової власності могли без перешкод використовуватись всіма державними підприємствами на території СРСР за умови виплати авторам винагороди в розмірі, передбаченому чинним на той час законодавством. Тільки наприкінці існування СРСР був прийнятий законодавчий акт, який поновлював патентну систему охорони винаходів в державі. Після розпаду СРСР перед незалежною Україною стало питання створення власного національного законодавства. Закони України про охорону об’єктів промислової власності від 15 грудня 1993 року не тільки забезпечили інтереси суспільства, але й права авторів, надаючи їм перевагу при одержанні охорони на об’єкти промислової власності. За цими законодавчими актами використання третіми особами виключних прав можливо лише на законних підставах. Однією з цих підстав є укладення ліцензійного договору, який, по-перше, розширює коло юридичних і фізичних осіб, яким на законних підставах дозволено користуватися об’єктами промислової власності, що охороняються, та, по-друге, обмежує обсяг виключних прав власника охоронного документа, отриманих ним на підставі патенту (свідоцтва). Торгівля науково-технічними досягненнями на базі ліцензій бере свій початок у XVIII ст., коли були зареєстровані перші ліцензійні угоди. У другій половині XIX ст. ліцензійна торгівля охоплювала переважно внутрішній оборот країн з єдиним внутрішнім ринком, а з кінця XIX - початку XX ст., вона починає швидко розвиватися і між окремими країнами. Розвиток світової ліцензійної торгівлі відбувалося нерівномірно. На неї значно впливали не тільки рівень розвитку продуктивних сил і монополізація промислового виробництва, але й економічні кризи, світові війни й інші причини. Після Другої світової війни ліцензійна торгівля значно активізувалася, що було зв'язано головним чином зі зростанням цивільного виробництва і подальшим поділом праці в області наукових досліджень і конструкторських робіт. Географічні напрямки міжнародної торгівлі ліцензіями після Другої світової війни також перетерпіли значних змін. По-перше, учасниками міжнародної торгівлі ліцензіями стали соціалістичні країни і, по-друге, країни Азії, Африки і Латинської Америки, що звільнилися від колоніальної залежності, стали активно використовувати закордонну технологію на базі ліцензій для розвитку національної промисловості і проведення індустріалізації. Сучасний період міжнародної торгівлі ліцензіями характеризується тим, що вона переважно здійснюється в рамках транснаціональних корпорацій із закордонними філіями, дочірніми і внучатими компаніями (фірмами). Лідерами в цій торгівлі виступають транснаціональні корпорації США. Для утримання позицій і успішної конкурентної боротьби на зовнішніх ринках материнські компанії не обмежуються вкладанням капіталів у родинні закордонні фірми. Як правило, вкладенню капіталів супроводжує передача новітніх досягнень світової науки і техніки по супутнім ліцензіях і в такий спосіб забезпечується лідируюче положення закордонних філій дочірніх і внучатих фірм в області застосування, розробки і виробництва новітньої техніки і технології. При цьому капітал, що вивозиться, і новітні технології, що супроводжують його, забезпечують створення високоефективних виробництв, що приносять надприбутки транснаціональним корпораціям.
Становлення ринку ліцензій в Україні, його характерні особливості та тенденції розвитку. Останнє десятиріччя століття, що минає, було відзначено надзвичайним прогресом у науці та техніці, розширенням світової торгівлі. Так, обсяг продажів у сфері товарів та послуг складав 6000 млрд. доларів за рік; прямі інвестиції в економіку досягли 3000 млрд. доларів; чверть світової продукції експортується. Але фінансова криза, що охопила більшість країн світу, помітно впливає на економіку і найбільш розвинутих з них. В умовах кризи важливу роль повинна відіграти торгівля, яка не вирішить всіх проблем, проте зможе внести свій вклад в припинення поглиблення кризи. Виживання держав буде залежати від їх здібності конкурувати в межах економічної інтеграції на основі більш високої продуктивності, винахідництва, інтелектуальних ресурсів. Створення нових технологій та їх передача разом з послугами в галузі інформаційних технологій стануть домінуючими в майбутньому.