Навчальна співпраця в групах як форма роботи
Це така форма роботи (її іноді перекладають як „кооперативне навчання"), яка грунтується на спільній роботі учнів і сприяє гуманізації відносин між учителями й учнями.
Навчальна співпраця буде результативнішою, коли вчитель підготує учнів до роботи в групі. Для цього необхідно:
1. Пояснити учням роль та значення колективної співпраці. При цьому важливим є створення такого середовища, де:
> учні усвідомлять творчу взаємозалежність членів колективу;
> будуть інтенсивно спілкуватися між собою;
> зрозуміють особисту участь і відповідальність за успіх спільної роботи;
> прагнутимуть навчитися працювати з напарником чи кількома у складі невеликої групи;
> обговорюватимуть всією групою хід роботи з метою підвищення її ефективності.
2. Визначити мету заняття.
3. Провести підготовку до заняття:
> сформувати навчальні групи;
> розподілити ролі між учнями усередині групи;
> підготувати класне приміщення;
> підготувати навчальні матеріали.
4. Роздати завдання, пояснити учням, який очікується результат.
5. Допомогти учням почати роботу в групі, стежити за тим, щоб заняття протікало ефективно, втручатися в хід заняття при необхідності.
6. Оцінити роботу учнів, організувати обговорення членами групи того, наскільки добре вони взаємодіяли між собою.
Звертаємо увагу на кілька ключових моментів організації групової роботи учнів:
1. Визначення кількості учнів у групі залежить від складності навчального завдання. Досвід роботи з групами показує, що оптимальною для робот є група з 4-5 осіб. Більша кількість членів у групі означає більше можливостей для колективної роботи, але вимагає від учасників наявності навичок і вмінь групової роботи.
2. Об'єднання учнів у групи. При створенні груп учитель повинен враховувати:
> індивідуальні особливості учнів (здібності, комунікабельність, активність тощо);
> педагогічні вимоги щодо залучення максимальної кількості учнів у процес навчання. Слід пам'ятати, що створення груп учнів з різними здібностями дає більшу активність під час обговорення поставленого завдання і різноманітніші пояснення проблеми, оскільки учні з низьким рівнем знань зазвичай краще працюють у групах, де більшість членів із зацікавленням підходять до поставленого завдання;
> необхідність такої співпраці учнів у групі, при якій кожен учень повинен набути досвіду спільної роботи з усіма учнями свого класу.
Прийоми утворення малих груп можуть бути різні:
> словесний розподіл за назвами квітів, нот, овочів, фруктів, героїв казок тощо;
> за кольоровими листочками;
> за видами монет (1, 2, 5, 10 копійок);
> за пропозиціями, які висловлюватимуть самі учні, набувши досвіду співпраці в групах.
3. Підготовка класної кімнати. Те, як підготовлене приміщення, в якому проходять заняття, впливає на ефективність роботи учнів. Пам'ятаймо, що розширення, зміна простору в діяльності груп лише додає позитивний імпульс у роботі, покращує емоційне сприйняття навчального змісту, не дає можливості втомлюватися від інтенсивності роботи. У членів групи повинна бути можливість, сидячи разом, віч-на-віч, обмінюватися думками, передавати один одному матеріали з досліджуваної теми, не заважаючи роботі інших груп, вести обговорення. У вчителя повинна бути можливість легко підійти до кожної з працюючих груп.
4. Розподіл ролей між учнями усередині групи. Для підвищення результативності навчальної співпраці необхідно доручити кожному членові групи певну „роль". Педагогічний досвід засвідчує, що пропоноване в навчальній літературі „надання" ролей є достатньо продуманим і ефективним.
Нагадаємо цей розподіл:
Спікер, головуючий (керівник групи):
> зачитує завдання;
> відповідальний за те, щоб усі члени групи розуміли зміст завдання і свої дії, необхідні для виконання завдань;
> пропонує учасникам висловлюватися по черзі;
> заохочує всіх до роботи;
> підбиває підсумки роботи.
Секретар:
> веде записи результатів роботи групи;
> нарівні з іншими членами групи висловлюється щодо поставленого завдання.
Доповідач:
> чітко висловлює, узагальнює думки, ідеї членів груди;
> доповідає про результати роботи.
Посередник:
> стежить за часом, шукає додаткові інформаційні матеріали, заохочує групу до роботи.
У цьому переліку ролей особливе місце займає головуючий (спікер), який відповідає за те, щоб усі члени групи розуміли зміст завдання і проведені у групі дії.
5. Роз'яснення учням критеріїв оцінки якості виконаної ними роботи. До початку заняття учням повинні бути відомі критерії оцінки їхньої праці.
Для результативної роботи групи рекомендуємо ознайомити учнів з пам'яткою щодо роботи в групі:
> надавати можливість кожному висловитися, як, на його думку, потрібно виконувати завдання;
> переконатися, що кожен член групи засвоїв матеріал заняття, який потрібен для подальшої роботи;
> упевнитися в тому, що всі познайомилися з досліджуваним матеріалом і прийшли до спільної думки щодо очікуваних висновків;
> залучити до роботи всіх членів групи;
> уважно вислуховувати думку кожного члена групи;
> не змінювати своєї думки, крім тих випадків, коли будуть представлені переконливі докази (правило підпорядкування думці більшості не сприяє одержанню знань);
> критикувати погляди, а не людей, які їх викладають. Наприкінці уроку учні спільно з учителем узагальнюють результати групової роботи.
Ігри при вивченні географії
У нашій мові звичними стали вирази: «він навчається із цікавістю», «зацікавити», «виховання зацікавленості знаннями»,
Для формування і розвитку пізнавального інтересу школярів у процесі навчання існує багато різноманітних засобів, серед яких не останнє місце займає захоплення. Цікаві захоплення та завдання, різноманітні вікторини та вечори, розвиваючі та пізнавальні ігри і багато Інших способів допомагають вчителю географії зробити свій предмет цікавим для учнів.
Відомо, що під час гри діти проявляють фантазію, спостережливість, винахідливість, навчаються швидко і логічно мислити. У груповій грі майже завжди є елемент змагання (хто швидше, правильніше відповість, хто більше знає), а значить присутні й сила волі, наполегливість, увага. У кожній парній грі є перш за все робоча ситуація і робота думки.
(А.С. Макаренко)
У пізнавальній географічній грі вміння застосовувати отримані раніше знання, навики користування додатковою та словниковими літературами. А головне — у ході гри учні отримують задоволення. Позитивні емоції проявляються на кращому засвоєнні навчального матеріалу, впливають на розвиток особистості дитини в цілому. От чому гра може стати засобом різнобічного розвитку учня, його здібностей.
Але при цьому не слід забувати, що гра завжди «вільна». Відповідно, учителю знадобляться весь його такт, терпимість, вміння та знання в організації та керівництві грою. Інакше результати її будуть прямо протилежні до тих, які чекають. Конкретніше, не допустимо вводити одразу ж важкі ігри, потрібно починати з більш легких.
Грати в пізнавальні ігри треба навчитись. Наприклад, якщо запропонувати учням пограти в лото (топографічне, метеорологічне, картографічне), то для першого знайомства з цією грою необхідно мати декілька карточок з умовними знаками, які зустрічаються найчастіше, і лише після того, як діти звикнуть користуватися ними і з'ясовують для себе правила гри, можна використовувати карточки, на яких є маловідомі та невідомі умовні знаки. Тільки тоді й виникне в учнів бажання подолати незнання, знайти і запам'ятати те, що невідомо. Якщо в наявності є лото і доміно з однієї теми, наприклад «топографічне доміно», то потрібно спочатку навчити дітей гри в лото, тому що гра в доміно складніша. Мета географічної гри перш за все — навчальна: закріпити вміння читати карти, вміння використовувати отримані знання, різноманітну додаткову інформацію, викликати бажання навчатися, зацікавити предметом географії.
Ігри можна включати в урок, використовувати на заняттях гуртка, на географічних вечорах.
Застосування гри на уроці може бути дуже різноманітним, її можна організовувати як на початку уроку для активізації уваги, так і в кінці його, для закріплення матеріалу та зняття напруги після важкої роботи протягом уроку. Інколи важко визначити, де закінчується гра, а де розпочинається навчальне заняття. Вчителі знають, що однією із найважчих для пояснення є тема «Клімат». Міцно засвоїти особливості клімату допомагають багаторазові вправи, які найзручніше проводити у формі захоплюючих завдань. Наприклад, завдання «Де випадає стільки-то опадів?» — по середньорічній кількості опадів і часу їх найбільшого випадання потрібно визначити тип клімату.
«Де така зима?» («Де таке літо?») — кружечки з цифрами зимової температури потрібно закріпити за допомогою галочки на одній із декількох місць на карті, вказане учителем. При цьому учні спочатку грають, використовуючи кліматичну карту, а потім фізичну. Або таке завдання: на класній дошці навпроти даних про літні та зимові температури та різну кількість опадів написати тип клімату.
Поступово читання кліматограм в підручнику 7 кл. та опис клімату по комплексних кліматичних таблицях поступово зацікавлює учнів.
Один і той самий набір для гри можна використати декілька разів (під час пояснювання нового матеріалу на підсумкових уроках, при опитуванні та при закріпленні нового матеріалу). Тепер декілька слів про сам процес створення ігор. Виготовлення їх, як і зміст, має велике виховне значення, тому що в процесі роботи над ними від учнів вимагається терпіння, винахідливість, вміння доводити розпочату справу до кінця. Матеріал самий різноманітний: картон, цупкий папір, фотопапір, ілюстрації із старих журналів, списаних підручників та атласів, контурні карти та інше. Таким чином можна виготовити різноманітні географічні ігри. Ось деякі з них: