Арніка гірська — Arnka montana L.
Родина айстрові (складноцвіті) —Asteraceae (Compositae). Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 60 см, з коротким циліндричним кореневищем, від якого відходять численні тонкі придаткові корені. Стебло пряме або малогілчасте у верхній частині, опушене короткими волосками. При корені стебла є 4—6 супротивних корот-кочерешкових яйцевидних цілокраїх листків, зібраних у розетку.
Листки на стеблі супротивні, сидячі, напівстеблообгортні, обернено-яййе-видні, цілокраї. Суцвіття — пряме або похилий квітковий кошик, який охоплює яечно-жовті крайові язичкові і оранжево-жовті трубчасті квітки. Крайові квітки з тризубчастим, а трубчасті — з п'ятизубчастим відгином. Плід — сім'янка з чубком.
Цвіте у червні-липні.Росте на схилах гір, у чагарниках, на лісистих луках.Райони поширення — Карпати, Чернівецька область (Вижницький район), Закарпаття (Березнянський, Рахівський райони); дуже рідко зустрічається у Білорусії, Латвії, Литві.
Для виготовлення ліків використовують кошики цілком, квітки з квітколожем і обгорткою.Збирають під час цвітіння (зрізуючи їх біля самої основи) погожими, ясними днями, після того, як спаде роса, і негайно сушать.
Квітки арніки гірської містять барвник арніцин, жир (до 40%), віск, смолу, жовтий пігмент, фумарову, яблучну і молочну кислоти, білок, камедь, дубильні речовини, мінеральні солі, невелику кількість ефірної олії (0,04—0,4%) та інші речовини.
Застосовують: 1) при забитих місцях, порізах, саднах, дрібних пораненнях і кровотечах — тампони, змочені водною настойкою або відваром 2 чайних ложок квіток арніки гірської в 1 склянці води або ж готовою (аптечного) настойкою 2 чайних ложок арніки, розведеною в 1 склянці охололого окропу, прикладають до ураженої ділянки; 2) як засіб, що заспокоює нервову систему і серце,— відвар і столової ложки арніки в 1 склянці води п'ють по і столовій ложці 3—4 рази на день; 3) як жовчогінний засіб.
Оман високий – InulaheleniumL.
Для лікунання використовують кореневище з корінням другого року життя рослини
Хімічний склад: ефірна олія (1—3%), до складу якої входить геленін, алантол. проазулен, інулін (44%), псевдо-інулін, інуленін; оцтова і бензойна кислоти, гіркоти.
Фармакологічні властивості. Оман високий застосовують як відхаркувальний, легкий потогінний, жовчогінний, проти-проносний, глистогінний, сечогінний і бактерицидний засіб. Він поліпшує травлення; нормалізує діяльність травного каналу, регулює обмін речовин.
Показання до призначення: катар верхніх дихальних шляхів, бронхіт, трахеїт (з великою кількістю харкотиння), астма бронхіальна, туберкульоз легень, гастрит з пониженою кислотністю, метеоризм, спазм гладеньких м'язів шлунка і кишок, понос, глистяна інвазія, жовтяниця, гіпертонічна хвороба, артрит, радикуліт, хлороз, тромбофлебіт, маткові кровотечі, білі, цинга, парша, екзема, лишай, нейродерміт, гнійні рани на шкірі, цукровий діабет (замість цукру і крохмалю).
Способи застосування. Внутрішньо — відвар (20 г подрібненого кореневища на 200 тил окропу) по 1 .столовій ложці, екстракт рідкий або спиртову настойку — по 20— 30 крапель 3 рази на день.
Зовнішньо —відвар використовують для компресів, промивань, примочок, ванн.
Конвалія звичайна – Convallaria majalis L.
Для лікування використовують квіти і листя або всю надземну частину.
Хімічний склад: глікозиди конвалятоксин (0,3—0,4%) і конвалямарин, ефірна олія, конваляринова кислота, сапоніни, аспарагін, цукор, крохмаль, органічні кислоти (лимонна, яблучна).
Фармакологічні властивості. Конвалія регулює діяльність серця, підвищує його працездатність, збільшує діурез.
Показання до призначення: аритмія, невроз серця, екстрасистолія, біль у ділянці серця, хронічний ендокардит, значне фізичне навантаження, нервові потрясіння, епілепсія, безсоння, тіреотоксикоз, хвороби очей, використовується як сечогінний, заспокійливий й легкий проносний засіб.
Способи застосування. Внутрішньо — настій (6 г квітів на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці або спиртову настойку— по 10—15 крапель на прийом 3 рази на день.
Для промиванря очей застосовують настій (15 г квітів на 200 мл окропу).