на тему:
Характеристика рослин:
АЛТЕЯ ЛІКАРСЬКА, АНЕМОНА ДІБРОВНА, АНЕМОНА ЛІСОВА
Багаторiчна повстисто-опушена, з мiцним розгалуженим кореневищем i м'ясистими довгими коренями рослина родини мальвових. Стебел багато, вони прямостоячi, простi. Листки чер-говi, черешковi, яйцеподібнi, по краю зарубчастi. Квiтки двоста-тевi, правильнi в китице-волотоподіних суцвiттях. Вiночок блiдо-рожевий. Цвiте у серпнi - вереснi. Плід - багатосiм'янка.
Росте на вологих луках, берегах рiчок, озер i ставкiв, по чагарниках.
Для лiкарських потреб восени заготовляють коренi дворічного i старшого вiку пiсля вiдмирання надземної частини рослини. Коренi миють, знiмають кору, розрiзають на шматки i вису-шують.
У корiннi алтеї лiкарської мiстяться: слиз, цукор, крохмаль, аспарагiн, бетаїн, пектини, жирна олiя. У листі та квiтках є незначна кiлькiсть слизу й ефiрної олiї. У плодах - жирна олiя.
Препарати алтеi лiкарської мають протизапальну, відхаркувальну, та захисну обволікувальну дiю на слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.
Застосовують при гастритах, виразковiй хворобi шлунка та дванадцятипалої кишки, поносах, плевритi, при пухлинах.
У народній і науковій медицині препарати алтеї приймають всередину у вигляді холодного настою коріння при захворюваннях органів дихання та шлунково-кишкового тракту.
Внутрiшньо - настiй корiння алтеї 1:30, або (6,0 на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки 4 рази на день. Вiдвар корiння алтеї на молоцi (1:30) застосовують при туберкульозi легень. Вiдвар корiння, листя i насiння (3:3:0,05 на 200 мл окропу, варити 10 хв), пити по 2 ст ложки тричі на день при плевритi, каменях у сечовому мiхурi та пухлинах.
Сироп кореня алтеї використовують для полiпшення смаку мiкстур для дiтей.
АНЕМОНА ДІБРОВНА
Anemone nemorosa
Багаторiчна кореневищна трав'яниста рослина родини жов-тецевих. Стебло прямостояче, розсiяне притиснутоопушене. Стебловi листки короткочерешковi. Квiтки бiлi, блiдо-рожевi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - сiм'янка.
Росте в широколистяних лiсах, на галявинах, узлiссях.
Для виготовлення галенових форм збирають траву анемони пiд час цвiтiння.
Трава анемони дiбровної мiстить сапонiни, протоанемонiн, хелiдонову та аскорбiнову кислоти, мiнеральнi речовини.
Препарати анемони дiбровної болетамувальнi, антиспастичнi, протимiкробнi.
Використовують при захворюваннях шлунково-кишкового тракту (болi в череві, проноси), злоякiсних пухлинах, аритмiях, пневмонiї.
Мiсцево - при захворюваннях шкiри (дерматити, сверблячка, фурункули), ревматичнi болi в суглобах.
Внутрiшньо - настiй трави анемони дiбровної (1:30) приймати по 1 ст ложцi тричі на день.
Зовнiшньо - настоєм трави анемони дiбровної (1:10), лiкувати дерматози, нариви, накладати на суглоби при болях.
Слiд пам'ятати, що безконтрольне лiкування може спричинити небажанi наслiдки - нудоту, блювоту. Не призначати вагiтним, бо анемона дiє абортивно.
АНЕМОНА ЛІСОВА
Anemone sylvestris
Багаторiчна кореневищна трав'яниста рослина родини жов-тецевих. Стебло прямостояче, до 30 см заввишки. Листки довгочерешковi, густоопушенi. Квiтки великi, одиничнi, бiлi. Цвiте у травнi - червнi. Плід - сiм'янка.
Росте у мiшаних лiсах, на узлiссях, лiсових луках, по чагарниках.
Для лiкарських потреб збирають траву анемони лiсової пiд час цвiтiння.
Трава анемони лiсової мiстить сапонiни, флавоноїди, про-тоанемонiн, aлкалоїди, органiчнi кислоти, вiтамiни.
Препаратам анемони лiсової властива болетамувальна, про-тизапальна, антисептична, сечогiнна активнiсть. У літературі є данi про те, що препарати анемони здатнi пригнiчувати рiст зло-якiсних пухлин.
Використовують при болях у череві, коклюшi, пневмонiї, хворобах горла, iмпотенцiї, затримцi менструацiй. У народнiй медицині широко застосовують при зубному болю, захворюван-нях шлунково-кишкового тракту, паралiчi.
Внутрiшньо - настiй трави анемони лiсової (1:30) по 1 ст ложцi тричі на день.
Зовнiшньо - настiй трави (1:10) при захворюваннях шкiри (сверблячка, дерматити), при ревматизмi на суглоби. Квiтки прикладають до наривiв для прискорення дозрiвання.
Слiд пам'ятати, що безконтрольне лiкування може спричинити побiчнi ефекти - нудоту, блювоту, пронос, пiдвищення тонусу гладкої мускулатури внутрішніх органів.