Газета “Монд” повідомляє, що СНІД – це не лише трагедія, пов’язана зі здоров’ям населення, СНІД – це щораз більша економічна катастрофа для Африки. Там живе біля 23 мільйонів ВІЛ-позитивних осіб, а щороку від цього вірусу помирає 2 мільйони, отже “епідемія СНІДу невдовзі задушить розвиток Африки”. Африканські компанії боряться з проблемою щораз більшої кількості прогулів або смертей своїх працівників через СНІД. Одна державна залізнична компанія втрутила понад 10 відсотків персоналу. В іншій великій фірмі 3400 працівників з 11500 є ВІЛ-позитивними. Від СНІДу вмирають фермери, і через це западає сільське господарство. Крім того страждає система освіти і зростає неписьменність, бо від СНІДу померли сотні вчителів, а родини не мають ні грошей, ні часу на те, щоб діти вчились у школі.
По всьому світі Від/СНІДом заражено майже 22 мільйони людей і більше 90 відсотків з них живуть в країнах, що розвиваються. “У країнах, що розвиваються. ДО 10 відсотків заражень ВІЛ-інфекцією спричинено переливанням крові” – повідомляє “Панос”, інформаційна організація з центром в Лондоні. В багатьох країнах кров, що призначена для переливання, небезпечна, оскільки лабораторні тести на ВІЛ-інфекцію не зовсім надійні.
Наприклад у Пакистані обладнанням для перевірки на ВІЛ-інфекцію устатковано менше половини станцій переливання крові. В наслідок цього 12 відсотків заражень ВІЛ-інфекцію устатковано менше половини станцій переливання крові. Відтоді як більше 15 років тому стало відомо про перший випадок СНІДу, близько 30 мільйонів чоловік по всьому світі заразилися ВІЛ-інфекцією, вірусом, що спричиняє цю хворобу.
У 80-х роках з’ясувалося, що кров може бути заражена ВІЛ-інфекцією, яка спричинює СНІД. Спочатку працівники сховищ крові та плазми не хотіли й припускати, що їхні кров’яні запаси можуть бут заражені. Багато з них до загрози ВІЛ-інфекції на перших порах ставилися скептично. За словами доктора Брюса Еветта, “це нагадувало ситуацію, ніби хтось прийшов з пустелі й сказав, що бачив інопланетянина. Вони слухали, але просто, не вірили”.
Однак тоді в країні за країною почали вибухати скандали, причиною яких була заражена ВІЛ-інфекцією кров. Згідно з підрахунками, у Франції внаслідок переливань крові за 1982-1985 рр. ВІЛ-інфекцією заразилося 6-8 тисяч чоловік. Крім того, вважається, що 10% ВІЛ-інфікованих в Африці та 40 відсотків хворих на СНІД в Пакистані заразилося цим смертоносним вірусом саме через переливання крові. Сьогодні в розвинених країнах завдяки вдосконаленим методам перевірки передача ВІЛ-інфекції через кров рідко трапляється. Але ситуація все ще залишається небезпечною в країнах, що розвиваються, оскільки вони не мають необхідної для перевірки техніки.
В ООЗ стверджує, що протягом останніх 20 років виникло принаймні 30 хвороб, які загрожують здоров’ю сотень мільйонів людей. Багато з цих захворювань не виліковні, проти них немає ані медикаментів, ані вакцин, а можливість запобігати їм або примати їхнє поширення під контролем обмежена.
СНІД – це одне із цих захворювань, і він завдає страждань людям на всіх континентах. Тепер вірусом імунодефіциту людини заражено біля 20 мільйонів дорослих, а п понад 4,5 мільйона чоловік розвивається СНІД. Згідно зі “Звітом про розвиток людства за 1996 р. в Європі та Північній Америці СНІД сьогодні є головною причиною смерті серед дорослих віком до 45 років. По цілому світі цією хворобою щодня заражається приблизно 6000 чоловік – кожних 15 секунд нова людина.
Демографічні і економічні наслідки СНІДу вже зараз створюють проблеми в багатьох країнах світу. Базуючись на досвіді минулих років вчені вважають, що на протязі найближчих 5-10 років можливість захворювання СНІДом людей в яких виявлено позитивна реакція н ВІЛ, ставить від 30 до 50%. Боротьба з СНІДом лягає нелегко на державний бюджет. В 1985 р. в США було затрачено близько 60 млн. доларів на перевірку банків донорської крові. У1991 р. загальні затрати в США на утримання хворих СНІДом становлять від 8 до 16 млрд. доларів. Епідемія СНІДу вже носить замітний моральний і економічний ущерб багатьом країнам “третього світу”. До травня 1988 року 18 країн ввели в практику перевірки іноземців на ВІЛ. Це в Бельгії, Болгарії, Китаї, Індії, африканський студентів. В разі виявлення вірусу вони повертаються на батьківщину. В міжнародному масштабі боротьба про СНІДу координується Всесвітньою організацією здравохорони. В січні 1987 р. вона розробила свою спеціальну програму боротьби з СНІДом, що проіснувала рівно 1 рік. В січні 1988 року ця програма була об’єднана з Програмою ООН по розвитку і отримала назву Глобальна програма по СНІДу. В 1988 р. національні комісії боротьби з СНІДом були утворені більше чим в 150 країнах. Близько 40 країн отримали технічну і фінансову допомогу від ВОЗ для розробки національних планів боротьби з СНІДом, розрахованих на термін від 3 до 5 років Глобальна програма по СНІДу проводиться в країнах Африки. Одна із труднощів пов’язаних з реалізацією національних програм в країнах Африки, - це відсутність недорогого, надійного і нескладного обладнання для проведення лабораторних досліджень. Пробірка крові на ВІЛ обходиться близько в 20 доларів, а це набагато більше, чим щорічні душові затрати на здравохорону в багатьох африканських країнах. Відсутність недорогих тест-систем для аналізу крові ведуть до того, що в сільських місцевостях хворим переливають неперевірену на СНІД кров.
В країнах СНД розроблена в впроваджена Державна програма по попередженню поширення захворювань СНІДом на 1987-1995 роки. Вона включає широкий комплекс міроприємств: діагностику, лікування, профілактику захворювань і пропаганду здорового образу життя. В 1989 р. було відкрито 242 нові лабораторії, а їх загальне число становило 600.
На кінець 1989 року в країнах СНД було обстежено на ВІЛ 45 148 тис. людей, включаючи 13600 тисяч донорів. Виявлено інфікованих 896 людей із них іноземців – 469, і 427 – жителів. Із цих жителів інфікованих донорів – 10 чоловік, хворих СНІДом – 19, 12 – закінчили смертю. В першу чергу обстежують донорів, а потім – вагітних жінок, щоб попередити передачу вірусу народженим дітям. Вся донорська кров в обов’язковому порядку проходить обстеження на СНІД. При виявленні антитіл до ВІЛ кров бракується. Даними ВОЗ відомо, що в теперішній час на планеті заражено ВІЛ 5-6 млн. людей. Із них близько 2.% млн. – в Африці, 2,0 млн. в Америці 500 тис. в Європі і 100 тис. в Азії і Оксанії.
Генеральний директор ВОЗ заявив в 1986 році: “Ми стоїмо беззбройними перед обличчям серйозної пандемії, що є смертельно небезпечною, як і будь-яка минувши пандемія. Всі ми недооцінюємо її”.
СНІД порівнюють з “чорною смертю”, що пронеслась по торговим шляхам Європи від Італії до Швеції в 1347-1350 рр. і за 4 роки знищила 30 млн. людей. Якщо прийняти за істину сьогоднішній прогноз до 1991 р. на земній кулі буде 100 млн. заражених вірусом, та загальне число померших в 90-х роках становитиме 50 млн. людей.
В квітні 1987 р. Болгарія заявила в ВОЗ що в країні немає хворих СНІДом або вірусоносіїв. З тих часів тестуванню на ВІЛ піддалося більше 2 млн. людей (включаючи гомосексуалістів, проституток). На січень 1989 р. в країні зареєстровано інфікованих 77 болгарських жителів і 72 іноземці – студенти із країни Африки. Всі іноземці вислані на батьківщину.
В КНР до травня 1989 року не було зареєстровано ні одного випадку захворювання СНІДом, хоча виявлено 19 вірусоносій, із яких 15 – іноземці і 4 – хворих гемофілією, що отримали інфекцію через імпортні кровозамінники.
Пора легко мислячого відношення до СНІДу пройшла.
Якщо хочете, бажаєте жити – дійте!