Міністерство освіти та науки України
Національний Університет “Львівська політехніка”
Інститут економіки та менеджменту
Кафедра теоретичної
та прикладної економіки
з дисципліни
«Макроекономіка»
на тему:
Вимірювання обсягу ВВП. Динаміка ВВП в Україні
Виконав:
ст. гр. МЕ-16
Шпак О.І.
Прийняв:
ас. каф.ТПЕ
Ілличок Б.І.
Львів-2005
ЗМІСТ
Вступ
Розділ1. Основні характеристики ВВ та ВВП
1.1Сутність поняття «валовий випуск»
1.2Склад валового внутрішнього продукту
Розділ 2. Методи обчислення ВВП
2.1Виробничий метод
2.2.Метод кінцевого використанн
2.3Розподільчий метод
Розділ 3. Похідні показники, що розраховуються на основі ВВП
Розділ 4. Номінальний та реальний валовий внутрішній продукт
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Ці можливості дають всі наявні в країні ресурси - виробничі, матеріальні, трудові, природні, фінансові, науково-технічні, інформаційні та ін. Відповідно економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудоресурсний, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.
Роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Найбільш універсальними показниками, що характеризують економічну могутність країни, є її валовий внутрішній продукт (ВВП) і валовий національний продукт (ВНП).
Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни. Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.
Розділ1. Основні характеристики ВВ та ВВП
1.1Сутність поняття «валовий випуск»
Система національних рахунків передбачає обчислення багатьох макроекономічних показників. Первинним із них є валовий випуск. Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених за рік резидентами країни в базових цінах. При цьому під базовими цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку і не включають в себе продуктові податки (акцизний збір, податок на додану вартість, мито та ін.).
Відповідно до прийнятої в СНР (1993 p.) трактовки меж виробничої діяльності, ВВ включає:
1) усі товари, незалежно від місця їх використання;
2) послуги, що надаються іншим інституційним одиницям, та ін.
Розрізняють два типи валового випуску: ринковий і неринковий.
Ринковий ВВ включає:
1) товари і послуги, що реалізуються шляхом продажу або бартеру;
2) товари і послуги, що надаються працівникам як оплата праці в натуральній формі;
3) товари і послуги, що виробляються одним підрозділом даного підприємства, який знаходиться на самостійному балансі, і надаються іншим підрозділам цього ж підприємства для використання у виробництві;
4) готову продукцію і незавершене виробництво, які надходять у запаси матеріальних оборотних засобів у виробника і призначені для ринкового використання.
Неринковий ВВ включає [5, С. 113]:
1) товари і послуги, що вироблені економічними одиницями для їх власного кінцевого споживання і нагромадження;
2) товари і послуги, що надаються безкоштовно іншим інституційним одиницям і суспільству в цілому;
3) продукцію і незавершене виробництво, що призначені для неринкового використання і надходять до запасів матеріальних оборотних коштів у виробника.
Нова СНР (1993 p.) з метою визначення ВВ передбачає використання такої формули:
ВВ = РП + З1 – З2
де РП — вартість реалізованої продукції;
З1 — вартість продукції, що спрямована у запаси, включаючи і незавершене виробництво, за цінами на момент спрямування її у запаси;
З2 — вартість продукції, що була використана із запасів, за цінами на момент її використання [8, С. 276].
Відповідно до такого підходу щодо визначення ВВ до вартості виробленої продукції як і до величини створених доходів не повинен включатися так званий «холдинговий прибуток», обумовлений інфляцією та іншими випадковими факторами за час знаходження товарів на складі підприємства. Ця вимога пов'язана з тим, що нова СНР (1993 p.) передбачає урахування основних положень концепції доходу Дж. Хікса.
Валовий випуск неринкових послуг, що надаються секторами органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства, визначається як сума витрат на виробництво. Такі розрахунки здійснюються за формулою:
ВВ = МВ + ОП + А + (П - С),
де MB — витрати на придбання товарів та послуг для проміжного споживання;
ОП — оплата праці працівників;
А — споживання основного капіталу (амортизація);
(П - С) — чисті інші податки на виробництво, тобто інші валові податки за мінусом субсидій.
Валовий випуск організацій банківської системи від їхньої посередницької діяльності визначають за формулою:
ВВ = В1 – В2
де В1 — відсотки, отримані банками від розміщення залучених ресурсів;
В2 — відсотки, сплачені банками за залучені вільні фінансові ресурси.
Валовий випуск страхових компаній визначають за формулою:
ВВ = СП – СВ + В - ТСР,
де СП — страхові премії, що надійшли до страхових компаній;
СВ — страхові відшкодування, що сплачені страховими компаніями;
В — відсотки, отримані страховими компаніями від інвестованих страхових технічних резервів у цінні папери або інші ліквідні фінансові інструменти;
TCP — приріст технічних страхових резервів.
1.2. Валовий внутрішній продукт
Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП).
Валовий внутрішній продукт — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції та послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче споживання, інвестування (нагромадження) та експорт. Це означає, що при обчисленні ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг [12, С. 54].
Проміжне споживання включає:
1) витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування, медикаментів, спецодягу та ін.;
2) оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв'язку, обчислювальних центрів, комунальні послуги, послуги реклами, юристів, страхування тощо);
3) витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів та ін.
До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими фінансовими посередниками, і відноситься до усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резидентів і неризидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину[2, С. 215].
Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВ не тільки проміжну продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору є також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов'язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відновною. Крім того. амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації, які є неприйнятними в СНР.
Отже, якщо можна було б отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об'єктивний показник результату економічної діяльності — чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП.
Для обчислення ВВП використовують три методи: виробничий, метод кінцевого використання (за витратами) і розподільчий метод (за доходами).
Рис. 1. Структура ВВП за витратами