Для криміналістів найбільш складною проблемою є визначення шляхів доведення провини цієї категорії членів злочинної структури. Першим етапом у вирішенні зазначеної наукової задачі повинна бути конкретизація цілей розслідування. Це неможливо без функціонального аналізу злочинних структур, без виявлення на його основі рольових функцій їхніх учасників. Можна припустити, що головним тут буде дослідження функцій злочинного управління. Саме в наявності таких функцій і в їх реалізації в злочинній діяльності й міститься ключова особливість феномена організованої злочинності. Другий етап - це пошук рішень тактичних задач, пов'язаних з виявленням ролей учасників злочинних структур. У таких рішеннях реалізуються методи розслідування діяльності злочинних структур як системи науково обґрунтованих прийомів, правил і рекомендацій з виявлення, дослідженню, використанню й оцінці доказів, застосовуваних з метою встановлення істини по кримінальній справі.
Методи розслідування орієнтовані на вирішення визначеної задачі і реалізується шляхом проведення тактичної операції.
Для розуміння функцій учасників організованих злочинних структур можна скористатися науковим апаратом теорії управління, де поняття функції розроблене досить добре. У зв'язку з проблемою організованої злочинності нас будуть цікавити наступні дві групи функцій: процесу управління і забезпечення. Саме такий підхід дозволяє правильно сформулювати тактичні задачі розслідування стосовно до вивчення діяльності злочинних структур. Постановка таких задач - хоча і перший, але надзвичайно важливий етап діяльності як слідчих, так і оперативних працівників.
У числі функцій процесу кримінального управління можна виділити наступні :
1) функція інформаційного забезпечення злочинної діяльності: вивчення кон'юнктури, вибір об'єктів і предметів злочинного зазіхання, збирання інформації про них, вивчення системи охорони і забезпечення безпеки, пошук осіб, які могли б сприяти вчиненню злочину, пошук технічних засобів вчинення злочинів, зброї і транспорту і т.д.;
2) функція ухвалення кримінального рішення про вчинення злочину: визначення об'єкту і предмету злочинного зазіхання, місця і часу вчинення злочину, способів його вчинення, місця збуту викраденого, способу приховування злочину, способів забезпечення безпеки злочинної діяльності, визначення виконавців, ролі кожного з них і т.д.;
3) функція організації виконання кримінального рішення: доведення злочинного задуму до виконавців, їх інструктаж, створення мотивації на вчинення злочину (залякування, апелювання до групових злочинних установок і кримінальних традицій, визначення частки кожного в розподілі коштів, добутих злочинним шляхом, координація злочинної групової діяльності, особливо при її здійсненні в різних регіонах, установлення контактів з іншими злочинними структурами і т.д.);
4) функція контролю і регулювання також може бути виділена в діяльності злочинних структур, вона може здійснюватися як безпосередньо організаторами злочинного співтовариства, так і іншими членами ядра злочинного угруповання. У будь-якому випадку і на ці аспекти діяльності злочинних структур повинне бути звернена увага слідчих і оперативних працівників.
Установлення фактів, що відносяться до реалізації різних функцій злочинного управління, у комплексі дозволяє довести головний факт - наявність злочинного управління і коло його суб'єктів. У діяльності злочинних структур повинна виявлятися і доводитися наявність ще однієї групи функцій злочинного управління - забезпечувальної. І тут можна побачити можливість використання функціонального підходу для аналізу організованої злочинної діяльності:
1) функція кадрового забезпечення ( залучення осіб у діяльність злочинної структури, навчання членів злочинних структур володінню зброєю, прийомами боротьби і т.д.). Стосовно до розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними структурами, не можна обмежуватися встановленням самого факту причетності до вчинення конкретних злочинів; необхідно виявляти і доводити, хто і як утягував конкретну особу, у тому числі неповнолітніх, у діяльність співтовариства;
2) функція матеріально-технічного забезпечення виражається в створенні фондів коштів злочинного співтовариства, у їх схоронності, у визначенні порядку їхнього використання, у придбанні транспортних засобів, приміщень, зброї й інших знарядь вчинення злочину;
3) функція формування мотивацій в учасників злочинних структур.
Тут мова повинна йти про виявлення проявів "злочинного виховання", вплив на психологію членів угруповання. Безумовно, при відсутності спеціальної кримінально-правової норми, що установлює відповідальність організаторів злочинних структур, більшості слідчих важко прищепити думку про необхідність заглибленого дослідження цих питань. Однак і при чинному законодавстві ці фактори, взагалі ж далекі від події злочину, важливі з погляду встановлення провини керівників злочинних структур. Виявлення рольових функцій учасників злочинних структур у повному обсязі в процесі розслідування представляється задачею важкою. Однак встановлення участі конкретної особи в діяльності організованої злочинної структури хоча б у рамках реалізації в якійсь частині однієї з функцій уже дозволяє судити і про наявність злочинної організації, і про провину її членів. Рішення цієї задачі полегшується тим, що далеко не завжди обвинувачувані і їхні захисники, а також свідки чітко уявляють собі значення тієї чи іншої інформації, що може бути використана слідчим для доведення наявності злочинної організації й індивідуалізації провини кожного її учасника.
3.2. Тактичні прийоми і тактичні комбінації при допиті
Тактичний прийом - це найбільш раціональний і ефективний спосіб дії чи найбільш доцільна лінія поведінки слідчого при збиранні, дослідженні, оцінці і використанні доказів. Тактична комбінація - це комплекс тактичних прийомів, охоплюваних єдиним задумом, спрямованим на досягнення конкретної тактичної цілі в умовах даної слідчої ситуації. Карний процес і криміналістика сформулювали цілий ряд вимог до допустимості тактичних прийомів, особливо прийомів допиту. Досягнення тактичної цілі для слідчих і оперативних працівників пов'язане не тільки з одержанням конкретного результату, але і з допустимістю засобів його досягнення.
Тактичні прийоми і тактичні комбінації:
1) не повинні порушувати норми карного процесу і норми моралі;
2) не повинні виправдувати злочинця;
3) не повинні сприяти самообмові;
4) не повинні бути засновані на фізичному чи психічному насильстві, обмані, шантажу;
5) повинні діяти вибірково;
6) прийоми не повинні бути засновані на використанні неуцтва допитуваного чи його слабоумства, дефектів зору, мови, слуху;
7) повинні враховувати вікові особливості.
Слідча практика знає чимало прикладів усіляких порушень при використанні недозволених тактичних прийомів. Так, для того, щоб одержати від дружини правдиві показання про злочинну діяльність чоловіка, оперативні працівники вирішили його скомпрометувати в її очах. Коли вона принесла передачу для чоловіка, що перебуває в слідчому ізоляторі, перед нею красива молода дівчина також "передала" передачу на ім'я її чоловіка. Після цього дружина обвинувачуваного дала показання, що викривають чоловіка.
Раніше досить часто застосовувався прийом з використанням фотомонтажу знімка ока, у яке вмонтоване зображення допитуваного. Тим самим слідчий використовував у своїх цілях неузнання обвинувачуваного. Для одержання правдивих показань від бабусі-жительки віддаленого села слідчий використовував "прилад для визначення правди" - фотозбільшувач. І тут упор був зроблений на використанні незнання допитуваної. Одному з допитуваних слідчий показав рапорт на ім'я колишнього міністра внутрішніх справ СРСР Н.Щолокова: "Прошу дозволити допитати по першому розряду " - з "резолюцією" - "Згоден" і підписом.
Приклад грубого психічного насильства: у своєму кабінеті на четвертому поверсі слідчий відкрив вікно, запропонував обвинувачуваному зняти взуття і поставив його на стілець, що стояв у вікна. На питання обвинувачуваного - "Навіщо ?" - відповів: "Звідси вже двоє втекли, ти будеш третім."
Під час допиту обвинувачуваним, проведеним слідчим прокуратури, у сусідньому кабінеті його колега шмагав паском по дивану. "Сподіваюся, до цього не дійде"- сказав слідчий.
Приклад обману: для одержання правдивих показань слідчий "домовився" з обвинувачуваним про залучення його в якості обвинувачуваного за необережне убивство і пред'явив відповідну постанову. Наступного дня пред'явив нову постанову з кваліфікацією тих же діянь як навмисного убивства.
Завжди досить широко застосовувався обман слідчими обвинувачуваних і підозрюваних, пов'язаний з обіцянками обрати запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі; а також зі складанням підроблених процесуальних документів ("протоколів" допитів співучасників, постанов про притгнення в якості обвинувачуваного по більш тяжкому складі злочину і т.д.).