Тактичні прийоми не повинні провокувати вчинення нових злочинів. Так, по кримінальній справі про розтління вітчимом малолітньої слідчий викликав на допит її мати в момент виписки дочки з лікарні після аборту. Через кілька годин вітчим і дівчинка були доставлені з будинку для огляду, що зафіксував у них ознаки полових зносин, що дозволило одержати показання визнання провини. У сучасній практиці розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними групами, були випадки фактичного шантажу обвинувачуваних рішенням про звільнення їх з під арешту, коли таке рішення створювало для них погрозу розправи з боку співучасників. По одній з кримінальних справ слідчий, формально закінчивши допит обвинувачуваного, викликав його на відверту бесіду "без протоколу", у якій обвинувачуваний досить повно розповів про всі обставини вчинення злочину. Слідчий таємно записав цю розмову на диктофон. Суд не прийняв такий "доказ". Однак, коли обвинувачуваний заявляє під час допиту про те, що про певні обставини він розповість "без запису до протоколу" слідчий не пов'язаний цими вимогами і може, навіть зобов'язаний внести дану частину показань до протоколу допиту.
Можливість багатьох із зазначених порушень при застосуванні тактичних прийомів зараз виключаються внаслідок участі захисників з моменту затримки. Проте цілком усунути можливість рецидивів таких порушень у даний час неможливо унаслідок утрати в даний час професійного ядра слідчого апарата. Важливо розуміти ущербність даних, отриманих таким шляхом, і небезпека компрометації і правоохоронних органів у цілому, і системи доказів, зібраних при розслідуванні.
Хоча допити підозрюваного, обвинувачуваного, свідка, потерпілого, експерта є самостійними слідчими діями, у тактиці їхнього проведення є багато загального. Це в першу чергу стосується особливостей рішення цілого ряду тактичних задач у процесі допиту. Такі задачі, як правило, зважуються не в результаті застосування окремого тактичного прийому, а в результаті проведення тактичної комбінації як комплексу взаємозалежних тактичних прийомів, охоплюваних єдиним задумом у рамках тактичного рішення слідчого.
Найважливішою умовою досягнення поставлених тактичних цілей допиту є попередня підготовка до нього. При розслідуванні злочинів, вчинених організованими злочинними групами, далеко не завжди слідча ситуація дозволяє слідчому чи працівникам дізнання досить ретельно готуватися до допиту. Це в першу чергу пов'язано з факторами часу:
-необхідністю відповідно до вимог кримінально-процесуального закону допитати підозрюваного після ухвалення рішення про затримку;
-необхідністю проведення тактичної операції по захвату особи, що вчинила злочин, «на гарячому»;
-виявленням очевидців відразу після виїзду на місце події;
-виявленням під час обшуку викрадених предметів, цінностей, зброї, наркотиків, інших об'єктів, що розшукуються;
-ситуацією, коли допитувана особа знаходиться в хворобливому стані, що представляє реальну небезпеку для її життя;
-необхідністю для потерпілого чи свідка термінового виїзду з населеного пункту, у якому здійснюється розслідування.
У багатьох із зазначених ситуацій доводиться говорити про поняття попереднього допиту з обмеженими тактичними цілями, досягнення яких можливо в першу чергу з використанням фактора раптовості.
У тих випадках, коли слідча ситуація дозволяє здійснювати підготовку до допиту, вона може складатися з наступних заходів.
Складання плану допиту, у якому відображаються:
-зведення про подію злочину (дати, місце, прізвища учасників, складні терміни, які необхідно використовувати при допиті) і механізм здійснення;
-дані про особистість допитуваного;
-перелік питань, які необхідно задати допитуваному, у тій послідовності, у якій вони повинні бути задані;
-перелік тактичних прийомів, які необхідно застосувати при допиті;
-перелік доказів, які необхідно пред'явити допитуваному (якщо вони містяться в кримінальній справі - із вказівкою аркушів кримінальної справи).
Криміналістичний аналіз матеріалів кримінальної справи і даних оперативно-розшукової діяльності:
-угруповання інформації, що відноситься до предмету допиту, по епізодах, датам чи особам;
-виявлення протиріч між різними джерелами доказової і орієнтаційної інформації;
-вивчення даних про особу допитуваного, родичів і знайомих;
-аналіз попередніх показань, пояснень, інформації, отриманої оперативним шляхом.
Якщо предметом допиту є складна чи незнайома для слідчого діяльність допитуваного, він повинний звернутися за консультацією до фахівця.
Якщо слідчий збирається використовувати при допиті дані, отримані в результаті оперативно-розшукової діяльності, чи коли по даній кримінальній справі продовжується проведення оперативно-розшукових заходів, він зобов'язаний проконсультуватися з оперативними працівниками з питань:
-можливості і форми використання оперативних даних;
-можливостей оперативного працівника в частині попереднього забезпечення допиту і планованих тактичних прийомів і тактичних комбінацій;
-оцінки інформованості допитуваного про стан розслідування, можливої позиції особи при допиті;
-можливих наслідків допиту для зміни слідчої ситуації в той чи інший бік, оцінки тактичного ризику.
Визначення місця і часу проведення допиту (при цьому необхідно пам'ятати про обмеження, пов'язані з допитом у нічний час). Визначення способу виклику допитуваного (далеко не завжди він повинен викликатися повісткою).
Визначення кола учасників допиту:
-у залежності від особи допитуваного, віку, національності, громадянства, дипломатичного статусу, стану здоров'я - запрошення педагога, законного представника, перекладача, представника дипломатичної місії;
-фахівця чи експерта;
-посадових осіб правоохоронних органів, участь яких у допиті пов'язана зі здійсненням прокурорського нагляду чи відомчого процесуального контролю (начальник слідчого відділу), чи осіб, участь яких обумовлена виконанням визначених функцій у зв'язку з розслідуванням даної кримінальної справи чи іншої пов'язаного з нею кримінальної справи (керівник групи слідчих, інший член групи слідчих, старший групи оперативних працівників);
-захисника для участі в допиті обвинувачуваного чи підозрюваного;
-працівників міліції для забезпечення безпеки проведення допиту у випадках можливих провокацій, спроб утечі, нападу на учасників допиту, конвоювання допитуваного - обвинувачуваного чи підозрюваного, виключення можливих контактів допитуваного зі співучасниками й іншими особами. Попри все те, що найчастіше участь зазначених осіб визначено карно-процесуальним законом, необхідно уникати надмірного розширення кола учасників допиту.
Підготовка технічних засобів, використання яких передбачається під час допиту (засоби магнітного і відеозапису, телевізор і т.д.).
Вибір і підготовка приміщення для допиту. При цьому у визначених ситуаціях необхідно враховувати наступні фактори:
-безпека з погляду можливого нападу на слідчого з боку допитуваного;
-суїцидних спроб;
-спостереження за ходом допиту сторонніх осіб і підслуховування, у тому числі з використанням спеціальної апаратури;
-можливість застосування технічних засобів при допиті;
-ізоляція в необхідних випадках допитуваного від інших осіб, що можуть знаходитися в приміщенні слідчого підрозділу;
-забезпечення відповідних умов для роботи всіх осіб, що беруть участь у допиті, (необхідна кількість меблів, можливість робити записи, переглядати відео і звуко запису і т.д.);
-необхідність створити інтер'єр допиту, пов'язаний з передбачуваним застосуванням тих чи інших тактичних прийомів (розміщення предметів, які передбачається пред'являти в процесі допиту, - приховане чи "недостатньо приховане", розміщення документів таким чином, щоб допитуваний не мав можливості їх знищити чи, навпаки, мав можливість "підглядіти" їхній зміст і т.д.)
Легалізація оперативних матеріалів, що передбачається використовувати при допиті. Цей момент найчастіше не враховується слідчими. Використання даних, отриманих оперативним шляхом без відповідного оформлення, знижує доказове значення всієї слідчої дії. В даний час це особливо стосується фотознімків, магнітного і відеозапису, отриманих у результаті проведення оперативно-розшукових матеріалів. У кримінальний процес такі матеріали вводяться в такий спосіб:
а) оперативний працівник представляє керівнику органа дізнання віддруковані матеріали (фотознімки, відео- чи аудіо- касети) і рапорт, у якому вказує без розшифровки джерел :
-до якої кримінальної справи відносяться дані матеріали;
-у процесі яких із зазначених у Законі про оперативно-розшукову діяльність оперативно-розшукових дій вони отримані;
б) керівник органа дізнання зі своєю резолюцією направляє ці матеріали слідчому;
в) слідчий у присутності понятих робить огляд (відтворення) залучених до рапорту матеріалів і складає протокол про це.
Проведення необхідних слідчих дій у тих випадках, коли передбачуваний допит відповідно до тактичного рішення провадиться як частина тактичної операції у визначеному зв'язку і послідовності з іншими слідчими діями, оперативно-розшуковими й організаційно-технічними заходами. При явці чи доставленні допитуваних й інших учасників допиту в підготовчій стадії слідчий здійснює:
-інформування особи про те, у якості кого вона допитується, а також про те, що в процесі допиту будуть застосовуватися засоби магнітного і відеозапису;
-встановлення особи допитуваного;
-представлення всіх осіб, що беруть участь у допиті;
-виконання вимог кримінально-процесуального закону в частині інформування допитуваного про суть виклику на допит;
-роз'яснення допитуваного в залежності від його процесуального положення його прав і обов'язків;