Проблеми зі статевими органами можуть бути пов'язані з іншими хворобами. Якщо основні скарги — на захворювання сечостатевих органів, то відомості про статеве життя включаються у розділ "Історія даного захворювання". Наявність у хворого хронічного захворювання або серйозних симптомів (наприклад, болю або задишки) може викликати розлади статевої функції. Послідовне опитування хворого має на меті з'ясування такого впливу не тільки на статеву, але й на інші сфери життя хворого. Найчастіше відомості про статеве життя беруться із "Історії хвороби", опису органів та систем. Запис, зроблений майже в кінці історії хвороби, дає можливість започаткувати з хворим довірливі стосунки.
Часто можуть навести хворого на розмову про те, що їх турбує, одна-дві такі пропозиції: "Отже, для того щоб з'ясувати причину виділень і допомогти вам, мені треба поставити вам декілька запитань про ваше статеве життя". Якщо хворий не пред'являє скарг, які мають пряме відношення до статевого життя, розмову можна починати інакше: "Я хотів би задати вам декілька запитань про вашу статеву систему й статеве життя. Ці відомості допоможуть мені (нам) вилікувати вас. Якщо хочете, я не буду записувати ваші відповіді в історію хвороби. Я можу починати?". Якщо хворий не бажає продовжувати розмову, прийміть відмову і скажіть йому, що ви завжди готові з ним обговорити це в майбутньому. За згоди хворого поставте йому такі запитання:
1. "Ви живете статевим життям, тобто вступали ви у статевий зв'язок з ким-небудь за останні декілька місяців?". У випадку позитивної відповіді перейдіть зразу до запитання 3.
2. "Ви жили у минулому статевим життям?". У випадку негативної відповіді поставте запитання 8. Якщо відповідь буде позитивною, то послідовно поставте запитання 3, 4, 8 і 7 (поставте запитання 3, 4 і 7 у минулому часі). Потім продовжуйте, ставлячи запитання 8.
3. "Ваші статеві партнери — чоловіки, жінки або ті та ті".
4. "У вас декілька статевих партнерів?" або "Скільки статевих партнерів у вас було протягом останніх 2 міс?".
5. Жінок у дітородному віці, які живуть статевим життям, запитують: "Чи хотіли б ви завагітніти? Користувалися ви протизаплідними засобами? Якими?".
6. "Ви боїтесь заразитися СНІДом? Чи припускаєте ви, що ваш партнер міг вступати у статевій зв'язок з ким-небудь, хто робить внутрішньовенні ін'єкції, хворіє на СНІД або венеричну хворобу?".
7. Ви робили що-небудь, щоб уникнути інфікування?".
8. "У вас є які-небудь порушення статевої функції?".
Зауважте, що в цих запитаннях не зачіпається сімейний стан, сексуальні переваги або відношення до вагітності або протизаплідних засобів, Вислухайте відповідь хворого і задайте додаткові запитання у разі необхідності.
Зміна теми в розмові. Коли лікар переходить від однієї теми хвороби до іншої, йому бажано використовувати короткі фрази на зразок: "Тепер я б хотів запитати вас про ваше здоров'я у минулому" або "... про функціонування інших органів".
Опис органів по системах. Основна мета цього розділу — не залишити поза увагою які-небудь важливі симптоми, що випливають з тих аспектів життя, які лікар ще не зачіпає у розмові з хворим про його недугу. Лікарю треба починати зі з'ясування стану тієї або тієї системи або органа з узагальнюючого запитання. Це допоможе хворому сконцентрувати увагу на предметі розмови, а лікарю під час обговорення кожної системи вести опитування від загального до конкретного. Інколи лікар може обмежитись одним запитанням, наприклад: "Як у вас зі слухом, чи не скаржитеся ви на вуха? А як у вас з легенями, з диханням? Вас турбує серце? Як у вас із травленням? Як функціонує кишечник?". Додаткові запитання, деталі залежать від віку хворого, його загального стану і мети відвідування. Хворому похилого віку з підвищеним ризиком серцевої патології, раку і зниженням слуху, необхідно поставити більше додаткових питань, аніж здоровому на вигляд 20-річиому пацієнту. Деякі лікарі надають перевагу поєднанню опитування про стан органів та систем з обстеженням (наприклад, оглядаючи вуха, запитують про слух). Коли симптомів небагато, таке поєднання може виявитись ефективним. Однак, якщо їх багато, воно незручне і утруднює дослідження. Якщо лікар хоче спробувати поєднане опитування, то йому необхідно спочатку оволодіти методикою обстеження хворого.