Київський міжнародний університет
Кафедра цивільного та господарського права
Курсова робота
з дисципліни «Цивільне право України»
на тему: Особливості правового регулювання договору ренти
Виконав: студент
302ю групи
Юридичного інституту
Гончарук Валентин
Науковий керівник:
Малярчук Н.В.
Київ-2008
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………….…3
Розділ 1. Характеристика та розвиток рентних правовідносин………………..5
1.1 Виникнення та розвиток договору ренти…………………………....……5
1.2 Поняття та юридична характеристика договору ренти…….……………6
1.3 Види договору ренти…………………………………………….…………9
1.4 Сторони договору ренти………………………………………………….11
Розділ 2. Сутність договору ренти……………………………………………...14
2.1 Зміст договору ренти……………………………………………………..14
2.2 Укладення договору ренти…………………………………….…………16
2.3 Виконання договору ренти………………………………………….……17
2.4 Припинення договору ренти……………………………….…………….20
Висновок…………………………………………………………………………24
Список використаної літератури………………………………………………..25
Вступ
Перехід України до ринкових відносин дав поштовх до оновлення приватноправового законодавства та виявив необхідність приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Україна стала на шлях своєї інтеграції у світове законодавство. Зокрема, його уніфікація з міжнародним призвела до включення в нове цивільне законодавство України вивірених на багатовіковому досвіді й узгоджених з особистими потребами учасників майнового обороту договірних рентних правовідносин. Рецепція договору ренти в приватне законодавство України відбулася під тиском економічних реформ.
Вибір мною цієї теми був викликаний потребою аналізу механізму правового регулювання правовідносин, які виникали при укладенні договору ренти, а також наявністю проблем пов’язаних з укладенням договору ренти, його виконанням та забезпеченням.
Актуальність. Актуальність темивипливає, насамперед, з ринкових перетворень що відбулись останнім часом в житті нашої держави, значно зросли можливості учасників майнового обороту щодо свободи укладення різного роду цивільно-правових договорів. Україна зблизилась з світовою економікою, що спричинило поширення в її майновий обіг найбільш розповсюджених договірних конструкцій притаманних розвинутій ринковій економіці.
Мета і завдання дослідження. Метаполягає у з’ясуванні виникнення договору ренти, і причин, що сприяли його розвитку, особливостей його правового регулювання, юридичної характеристики, розробці й обґрунтуванні пропозицій та рекомендацій щодо його вдосконалення. Завданням дослідження є: 1) з’ясування передумов походження договору ренти; 2) з’ясування поняття договору ренти, а також поняття й терміну рента; 3) визначення місця договору ренти в системі цивільно-правових договорів; 4) встановлення суб’єктів договору ренти; 5) з’ясування його мети; 6) визначення предмету договору ренти та його юридичного змісту, способів забезпечення його належного виконання; 7) з’ясування характеру і специфіки цивільно-правової відповідальності сторін за порушення умов договору ренти.
Об’єктом дослідження виступають цивільно-правові рентні правовідносини.
Предметом дослідження є договір ренти, цивільне законодавство, яким регулюється порядок його укладення, виконання, зміни та припинення, вітчизняна та зарубіжна наукова література.
Методи дослідження договору ренти був проведений за допомогою загальнонаукових методів: - діалектичного, системног-структурного, аналітичного, формально-логічного та спеціально-юридичних методів: - історико-юридичного, порівняльно-правового та інших засобів наукового пізнання.
За допомогою системно-структурного методу об’єкт дослідження вивчається у «чистому виді». У процесі застосування діалектичного методу узагальнюються й синтезуються нові наукові уявлення в їх взаємозв’язку. На підставі аналітичного методу проводиться виявлення динаміки розвитку об’єкту й формулюються певні теоретичні положення. За допомогою порівняльно-правового методу аналізуються наукові позиції та погляди зарубіжних і українських вчених.
Розділ 1. Характеристика та розвиток рентних правовідносин
1.1 Виникнення та розвиток договору ренти
Договір ренти походить із середньовічної Західної Європи. Причиною його зародження була потреба кредитування. З формального боку позикові відносини сторін кваліфікувалися тоді як купівлю-продаж, через те що: а) предмет позики переходив у власність позичальника після його передачі; б) позика здійснювалась назавжди (ad perpetuum); в) позика супроводжувалася безумовною відмовою позикодавця від права вимоги сплаченого; г) предмет позики міг бути повернутий у будь-який час позичальником. Рента в них заступала місце ціни під, яку відчужувався предмет позики[3;7].
Договору ренти надавався вигляду договору купівлі-продажу. Цє сприяло забезпечення вимог позикодавця. Оскільки надання безповоротної позики під виплату ренти обтяжувало рентним боргом не позичальника, а його нерухомість, що слугувала речовим забезпеченням вимог кредитора.
Приблизно в XIII ст. у майновому побуті виділився договір позики з виплатою відсотків, що укладався між сторонами шляхом відчуження капіталу із правом на викуп. У середньовічній Франції лихварська діяльність була заборонили. Тоді договір ренти почали використовувати для обходу законів. Під виглядом ренти в даному випадку періодично сплачувалися проценти, а рентою виступала певна грошова сума.
Для того, щоб зберегти (типову, родову) спорідненість договору ренти з позикою в ст. 1909 ФЦК закріпили правило, за яким у договорі дозволяється вимовляти проценти з тим, що позикодавець відмовляється від повернення капіталу. У такому разі позика дістає назву “встановлення ренти”[3;7].
Російських (дореволюційні) вчені, зазначали: “Несомненно, что договор пожизненной ренты обладает общими признаками как с продажею, так и с займом но не походит ни на один из них вполне, существенно отличаясь от займа тем, что рентный капитал не может быть потребован обратно, а от продажи тем, что право на ренту не всегда приобретается за деньги и вообще возмездно”.Ця думка вплинула на те, що дозволело передбачити договору ренти в главі ХХІ книги V проекту Цивільного Уложення Царської Росії, що був внесений на розгляд до Державної думи Росії в 1914 році.х [16;218].
1.2 Поняття та юридична характеристика договору ренти
Цивільний кодекс України (далі ЦК) дає визначення договору ренти в ст. 731. Де зазначається, що одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов’язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Як зазначає Апанасюк М.П.договір -це домовленість про вчинення обумовлених юридичних дій (а не домовленість про встановлення, зміну та припинення цивільних прав і обов’язків - загальновідоме визначення договору як різновиду правочину). З цим я повністю згоден, оскільки довічні й постійні рентні правовідносини вимагають від сторін довіри.
Договором ренти є домовленість, за умовами якої одна сторона (одержувач ренти) з метою одержання рентного доходу передає своє майно у власність (платнику ренти).
Мета договору ренти полягає у встановленні між одержувачем і платником ренти рентного правовідношення заради чого, власне, вже на стадії укладення договору відбувається передача права власності на майно. Саме з метою одержування ренти одержувачем ренти здійснюється передача майна у власність платнику ренти, який приймає це майно тільки тому, що замість його ціни він зобов’язується виплачувати ренту.
Специфічними ознаками даного договору є: відсутність еквівалентної ціни, відплатність, взаємність, довірчий характер відносин, довготривалість, строковий або безстроковий характер відносин, алеаторність[3;8].
Я вважаю, що відсутність еквівалентної ціни повинна стосуватися лише безстрокового договору, оскільки саме в безстроковому договорі сторона передає майно яке вона не має інтересу використовувати.
Рентні відносини - це майнові відносини, які є об’єктивними (економічними) за змістом і вольовими за формою, у наслідок чого робиться висновок, що термін “рента” може вживатися в двох взаємообумовлених значеннях: як форма виплати ренти і як зобов’язання ренти.
Рента - це різновид прибутку. Прибутковий характер ренти пов’язується з тим, що встановлення розмірів виплат ренти не прив’язується до вартості майна відчуженого під її виплату. Вона може бути як більшою так і меншою за ціну майна.
Ренті властиві такі ознаки: періодичність, безперервність, невизначеність, довготривалість. [3;9].
Але я хочу зазначити, оскільки причиною виникнення строкової ренти була неспроможність одразу придбати майно у власність, одержувач ренти розтягував суму оплати в часі(певний, визначений строк). З цього випливає, що раціональніше встановити реальну суму майна. Отже ренті також притаманна визначеність.
За своєю юридичною характеристикою договір ренти наближається до реальних договорів, оскільки для його укладення згідно зі ст. 731 ЦК обов’язковою є передача майна. Передання під виплату ренти нерухомого майна потребує державної реєстрації п. 2 ст. 732 ЦК України. Волевиявлення сторін договору ренти має бути викладено в письмовій формі з наступним нотаріальним посвідченням договору ст. 732 ЦК України. Внаслідок того, що правами в ньому переважно наділений одержувач ренти, а обов’язками платник ренти, з яких основним є обов’язок виплати ренти, даний договір слід віднести до односторонніх. Він також є відплатним, оскільки за його правовою моделлю, передбаченою ЦК України, взамін передачі майна виплачується рента ст. 731 ЦК України[1].