III етап — хірург, не зменшуючи тракції по осі плеча, спрямовує плечову кістку у напрямку середньої лінії до тулуба так, щоб вона на рівні нижньої і середньої третин уперлася у грудну клітку. Таким чином плече стає ніби двоплечовим важелем. Довгим плечем важеля стає верхня і середня третини, а коротким — нижня третина плеча. Після чого хірург, зберігаючи тракцію по осі, тисне на зовнішню поверхню ліктьового суглоба (короткий важіль) згори вниз, розвиваючи на кінці довгого важеля таку силу, що дозволяє вивести головку плечової кістки нарівень суглобової западини лопатки;
4 етап — відчувши, що головка плечової кістки змістилася, і побачивши, що контур плечового суглоба виповнився, хірург робить енергійну внутрішню ротацію плеча і в положенні пронації кладе кисть та передпліччя на грудну клітку під гострим кутом. У цей час головка плечової кістки стає на місце, що супроводжується характерним звуком. Як тільки головка вправилася, зразу ж контур плечового суглоба стає овальним. Іммобілізацію проводять пов'язкою Дезо, яку додатково фіксують гіпсовими бинтами (не менш як на 3 тиж — доки не зростеться капсула суглоба). Лікування без іммобілізації або раннє її зняття зумовлює тяжке ускладнення — звичний вивих плеча.
Вправлення вивиху за методом Гіппократа (мал.36) ще називають військово-польовим методом. Потерпілий лежить на спині. Хірург сідає з боку вивиху обличчям до хворого і бере травмовану руку обома руками за передпліччя вище від променезап'ясткового суглоба. Після чого середній відділ од-ноіменної з вивихнутою рукою стопи (а не п'яту) максимально вставляєу пахвинну ямку так, щоб згин стопи закривав її. При цьому зовнішній край середнього відділу стопи упирається у бічну поверхню грудної клітки, а внутрішній — у медіальну поверхню верхньої третини плеча. Утворюється дво-плечий важіль, коротшим плечем якого стають головка і верхня третина плеча, а довшим — середня і нижня третини плеча. Хірург починає поступово, без ривків нарощувати силу тяги по осі руки з приведенням її до тулуба. У цей час за принципом дії важеля головка поступово виводиться до рівня суглобової западини лопатки і стає на місце. Плечовий суглоб набуває звичної (рорми, пасивні рухи стають вільними, не обмеженими. Все це свідчить про те, що вивих вправлений. Проводять іммобілізацію пов'язкою Дезо.
Ефективним методом вправлення вивихів плеча є метод Джанелідзе. Потерпілого кладуть на стіл на травмований бік так, щоб лопатка не заходила за край стола, а була фіксована до нього. Голову потерпілого підтримує помічник або її кладуть на додатковий столик. Рука повинна вільно звисати між столом і столиком. Обов'язковою умовою є фіксація лопатки до стола. Тільки за цієї умови через 10—15 хв можливо досягти розслаблення м'язів плечового пояса. Упевнившись, що м'язи розслабилися, хірург згинає передпліччя у ліктьовому суглобі до кута 90° і поступово, з наростаючою силою тисне на верхню третину передпліччя донизу, роблячи невеликі ротаційні рухи. У цей час і настає вправлення головки.
Вправлення заднього вивиху передпліччя. Задній вивих передпліччя вправляють двома методами: перероз-тягнення і згинання. Обов'язкові зне-болення і релаксація м'язів.
Метод перерозгинання. Асистент охоплює плече потерпілого у нижній третині, фіксує його, а хірург у цей час перерозгинає передпліччя у ліктьовому суглобі. Цим прийомом досягають виведення вінцевого відростка з ліктьової ямки епіфіза плеча. Після чого нарощують тягу по осі руки доти, доки ліктьовий відросток не наблизиться до рівня ліктьової ямки. Не зменшуючи силу тяги, згинають передпліччя до утворення гострого кута. Зникнення пружної рухомості та вільні пасивні рухи у ліктьовому суглобі свідчать про те, що вивих передпліччя вправлений.
Метод вправлення шляхом згинання. Асистент бере передпліччя за нижню третину і плавно з наростаючою силою тягне його по довжині. Хірург захоплює нижню третину плеча так, щоб обидва І пальці вперлися у ліктьовий відросток. Асистент, не зменшуючи сили, поступово згинає передпліччя, а хірург у цей час спрямовує ліктьовий відросток уперед, дистальний кінець плечової кістки відтягує назад. Відбувається вправлення вивиху, яке супроводжується голосним звуком. Іммобілізацію ліктьового суглоба проводять задньою гіпсовою шиною від верхньої третини плеча до головок п'ясних кісток у положенні згинання передпліччя під гострим кутом (до 70—75°) протягом 3 тиж.
При задньобічному вивихові передпліччя передусім треба усунути б^чне зміщення. Для цього (при фіксованому плечі) хірург зміщує передпліччя до осі кінцівки, чим перетворює задньо-бічний вивих на задній, і вправляє його за описаною вище методикою.
При передньому вивиху передпліччя асистент обома руками фіксує плече, обхопивши його за нижню третину. Хірург, не розгинаючи передпліччя, відтягує його по осі руки (донизу) і, не ослаблюючи тяги, ще більше згинає і плавно відсуває передпліччя назад. Асистент у цей час дистальну третину плеча відсуває уперед. За таких умов відбувається вправлення вивиху.
Вправлення вивихів стегна. Враховуючи той факт, що до стегна прикріплюються міцні м'язи, вправлення треба проводити за умови повної релаксації їх.
Досягти повної релаксації м'язів можна за допомогою наркозу або спинномозкової анестезії. Найчастіше використовують методи Джанелідзе і Кохера.
Метод Кохера.. Потерпілий лежить на спині. Асистент, натискаючи на ості, фіксує таз до стола.
Хірург згинає гомілку і стегно до кута 90°. Після чого з наростаючою силою витягує стегно вгору, дещо відводячи його і ротуючи назовні. Наблизивши головку стегна до рівня вертлюжної западини, енергійними ротаційними рухами з відведенням вправляє вивих, що супроводжується характерним звуком. Як тільки вивих вправлений, пасивні рухи у кульшовому суглобі відновлюються у повному обсязі, верхівка великого вертлюга міститься на лінії Розера— Нелатона. Після вправлення кінцівку розгинають, забезпечують її іммобілізацію (кокситною гіпсовою пов'язкою) або на нижню третину стегна накладають скелетне витягання на 3 тиж.
Потерпілі з травматичним вивихом стегна повинні до 2 років бути під наглядом фахівця, бо у понад 80 % випадків спостерігається тяжке ускладнення — асептичний некроз головки стегнової кістки, що призводить до інвалідності.
Метод Джанелідзе. Потерпілого кладуть на столі на живіт так, щоб травмована кінцівка вільно звисала. При цьому таз не повинен заходити за край стола. У такому положенні потерпілий лежить 15—20 хв. Під дією маси кінцівки м'язи розслаблюються в ділянці кульшового суглоба.
Переконавшись у тому, що м'язи розслабилися, асистент руками тисне на таз у напрямку до стола, фіксує його. Хірург стає між столом і кінцівкою потерпілого, що звисає, згинає її'у колінному суглобі до прямого кута, дещо відводить і ротує стегно назовні. Після чого своїм коліном упирається у задню поверхню верхньої третини гомілки і по осі стегна тягне його донизу доти, поки головка стегнової кістки досягне рівня вертлюжної западини. Потім хірург робить, не ослаблюючи сили, ротаційні рухи стегном, і в цей час головка стає на місце. Пасивні рухи стають вільними, верхівка великого вертлюга розташовується по лінії Розера—Нелатона.
Вивихи гомілки, надколінка, якщо вони свіжі, вправити не складно. У стані глибокого наркозу, за повного розслаблення м'язів асистент фіксує руками стегно у нижній третині, а хірург витягує гомілку по осі. Коли суглобовий кінець гомілки досягне рівня суглобової щілини, у разі переднього вивиху суглобовий кінець гомілки зміщують назад, у разі заднього — вперед. Суглобові поверхні легко зіставляються. Іммобілізацію здійснюють гонітною гіпсовою пов'язкою протягом З тиж.
Вивихи хребців, якщо вони незадав-нені, вправляють закритим способом одномоментно. Асистент фіксує плече до стола. Хірург плавно з наростаючою силою тягне за голову потерпілого, одночасно здійснюючи незначні ротаційні рухи головою, і відхиляє голову назад. Вправлення хребця супроводжується характерним звуком. У разі застарілого вивиху ефективний метод скелетного витягання за череп скобами Кречфіль-да. Через 2 тиж після вправлення, не знімаючи скелетного витягання, накладають торакокраніальну гіпсову пов'язку або використовують пластмасові ор-тези протягом 1,5—2 міс.
Лікування застарілих вивихів хірургічне, тобто виконують відкрите вправлення вивиха або артропластику суглоба.