Щоб учні усвідомили і запам’ятали порядок лічби проводила гру “Скільки?”. Знаючи, що дітям з особливими потребами важко підтримувати інтерес до одного виду діяльності, то дидактичну гру “Скільки?” видозмінювала, застосовувала різні варіанти все більш складнішої конструкції.
Проводячи цю гру, використовувала дидактичний матеріал: трафарети яблук, груш, картки зі цифрами, картки із зображенням різної кількості предметів, іграшки, набірне налотко.
Зміст гри. Варіант 1. Виставляю на набірному полотні трафарети яблук, показуючи кожний з них указкою, пропоную полічити хором. Потім указкою показую трафарети яблук, починаючи з останнього, а учні лічать від останнього до першого. Звертаю увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи трафарети яблук по одній (не по порядку), пропоную знову полічити. З'ясовується, що і в цьому роді дістали те саме число. Після цього замінюю два трафаретні яблук двома трафаретами груш і знову лічимо. Виявляється, що і цього разу кількість трафаретів та сама.
Варіант 2. Виставляю іграшки на столі і пропоную учням, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати – цифру, яку вони називають.
Варіант 3. Плескаю в долоні, учні також плескають і лічать оплески.
Варіант 4. Плескаю в долоні кілька разів, а учні полічивши кількість оплесків мовчки, піднімають картку з відповідною цифрою.
Варіант 5. Показую цифру, а учні відповідно роблять стільки ж оплесків.
Таким чином, учні поступово усвідомлюють суть гри, запам’ятовують порядок лічби, співвідношення між числами і предметами. В третьому класі, при вивченні нумерації в межах 100, проводила ігри:
а) “Смужка”. Суть гри полягає в роздачі учнями смужок, на яких записане перше і останнє число. Учні повинні записати числовий ряд в пропущені клітинки. В цій грі я приділила увагу індивідуалізації використання дидактичного матеріалу. Таке використання дидактичного матеріалу створює умови для активної практичної і розумової роботи кожної дитини, викликає у неї намагання самостійно виконати завдання. На основі такої організації навчання у дітей починають формуватися первинні елементи потягу до пізнання, одержання знань, елементарного самоконтролю за власними діями.
б) “Лічильні квадрати” – на таблиці записані хаотично числа. Учень повинен відшукати найменше число, і від нього почати лічити, відшукуючи наступне число.
в) “Жива лічба” – кожен учень має картку із числом. По моїй команді “Числа, станьте по порядку!”, учні повинні стати в шеренгу і перелічитися.
Ігри “Весела лічба”, “Продовж”, “Знайди своє місце”, “Знайди свою пару”, “Назви сусідів” розвивають увагу, спостережливість, миттєву реакцію, урізноманітнюють діяльність учнів, сприймають формуванню навичок лічби та закріплюють поняття про місце цифри у числі.
Ці ігри я проводжу на початку уроку, щоб збудити думку учня, допомогти йому зосередитися, виділити основне найважливіше, спрямувати увагу на самостійну діяльність.
В учнів 2-4 класів появляється бажання брати участь в грі, яка містить змагання. Спочатку кожний учень хоче одержати перемогу. Поступово інтереси учня розширюються, він переживає не тільки за свій успіх чи невдачу, але і за успіх і невдачу своєї команди. Тому в першокласників великою популярністю користуються ігри: “Кращий обчислювач”, “Хто швидко і точно”, “Мовчанка”, “Естафета”, “Ланцюжок”, “Кругові приклади”.
Основним завданням цих ігор є закріплення навиків і вмінь швидко і точно виконувати дії, а також використовувати найбільш раціональний прийом обмеження.
Серед рекомендованих сучасною наукою ефективних шляхів розвитку математичних уявлень належне місце відводиться художньому слову з елементами математичного змісту. Художнє слово дає можливість засвоїти числа, їх величину, послідовність, формує міцні обчислювальні навички. Художнє слово, виражає у віршах, загадках, лічилочках, скоромовках, коротеньких оповіданнях і казках, є живим джерелом знань. Вони відображають реальний світ, містять в собі широке коло знань і цим самим дають дитині зрозуміти, що математика тісно пов’язана з фактами і явищами навколишньої дійсності.
Наприклад, П’ять, 15, 50 гусей летіло в вирій,
Без двох двадцять 10 з них сіли спочивать.
Семеро, троє Скільки їх у небі лине -
І ще малих двоє (50) Треба нам нарахувать!
Художнє слово ставить перед дитиною предмет то з одного, то з другого боку, зосереджує увагу на зовнішніх ознаках (кольорі, формі, величині) чи вказує на його призначення. Успішно спрямуватись з таким завданням дітям допомагає дидактичний матеріал.
Найбільш цінним дидактичними іграми є ті, котрі вимагають від учнів самостійності. Для дитини з особливими потребами характерним є невір’я в свої сили, знання. І щоб сформувати впевненість, самостійність добираю дидактичні ігри, які б розвивали математичні уявлення і формували особистість. Позитивні емоції, бажання повторювати і закріплювати табличне множення і ділення викликає гра “Вчитель і учень”, де в ролі вчителя виступає учень. Кожний учень, прагне побувати “вчителем”. А щоб бути “вчителем” треба знати таблицю множення і ділення. “Вчитель” повинен вимагати від учня як і окремих відповідей, так і систематичних, коли учень розповідає всю таблицю. Отже, ця гра активізує діяльність учнів на засвоєння таблиці множення і ділення. Завдання в деяких іграх індивідуалізую. Якщо учень слабо встигає з математики, то йому потрібно підібрати посильне для нього завдання. Виконання невеликого завдання активізує учні на виконання важкого. Учням, які успішно засвоюють математичні знання, потрібно давати складніші завдання. Наприклад, при проведенні гри “Цікаві квадрати” спочатку пропонувала обчислити повні квадрати. В даних квадратах суми чисел будь-якого горизонтального, вертикального ряду та будь-якій діагоналі, рівні, однакові. Учні повинні визначити суму будь-якого ряду чисел. Слабшим учням Микитюк Ю., Щербін Ю. підібрала таке обчислення, яке не вимагає складних розумових операцій: 8+ 2+5. А сильнішим учням Бежуку О., Четверику О. пропонувала складніші приклади: 6+7+5. Перемагаючи в цій грі, слабші учні починають вірити в свої сили, в свої знання і активізують розумову діяльність на обчислення прикладів складнішої конструкції. При проведенні другого варіанта гри “Лічильні квадрати”, Щербін Ю., Левенчук М. стали переможцями. Вони самі підібрали і заповнили клітинки квадрата числами. Отже, дидактична цінність цієї гри полягає в тому, що учні виконують багато вправ на дії додавання та віднімання, що сприяє набуттю обпилювальних навичок.
Для розвитку уявлень про час використовую ігри “Коли це буває?”, “Займи своє місце”, “Що змінилося”, “Дні тижня”. При проведенні цих ігор використовую картинки, це зображені різні пори року, різні види діяльності людини протягом дня, картки, де записані назви пір року, місяців, днів тижня, м’яч. Мета ігор – закріпити уяву про добу, рік, місяць, тиждень і уточнити відомості про годинник.
Дидактичні ігри проводжу під час усної лічби, повторення раніше набутих знань, ознайомлення з новим матеріалом та його закріплення. Кожна гра розвиває, формує, уточнює, удосконалює просторові, обчислювальні, графічні, часові уявлення дитини з особливими потребами.
В.О.Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Отже, стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Бо гра – це є творчість, гра – це є праця, а праця – шлях дітей до пізнання світу.
Багато що можна сказати про інтелектуальні ігри, ребуси, вікторини, кросворди, лабіринти, тощо. Але ця тема досить широка і потребує окремого висвітлення, а в своєму рефераті я основну увагу приділяла дидактичним іграм.
Література.
1. К.Ардобицька. Використання навчальних ігор на уроках математики в перших класах допоміжної школи. (Дефектологія. – 1997 - №1 – ст.29).
2. Л.Білоусько. Використання дидактичного матеріалу та дидактичних ігор у розвитку логіко-математичних уявлень дошкільників. (Рідна школа – 2001 - №8 – ст. 53)
3. С. Дубовицький. Формування інтересу до математики в учнів початкових класів допоміжної школи. (Дефектологія. – 2000 - №2 –ст. ).
4. Т. Ліневич. Задачі – вірші на уроках математики у молодших класах.
5. М.І.Микитинська, К.Д.Мацько. математичні ігри в 1-3 класах. (Навчально-методичний посібник).
6. М.П.Перова. Дидактичні ігри і вправи по математиці в допоміжній школі. (Навчальний посібник).
7. Є. Постовойтов, А.Булатецька. Як подолати труднощі в навчанні математики першокласників. (Дефектологія. – 1997 - №9- ст.18).
8. Прийоми усної лічби в молодших класах допоміжної школи. (Методичний лист).
9. П.Щербань. Дидактичні ігри у навчально-виховному процесі. (Початкова школа – 1997 - №9 – ст. 18).