Роль різних партій в творі.
Напівважливіша роль в даному випадку відведена партії сопрано, тому, що вона веде основну мелодичну лінію.
Партії альтів і тенорів є також важливими, тому, що вони не тільки складають гармонічну основу, звучання а й утворюють додаткові мелодії.
Хоровий стрій.
В практиці співу а капела, тобто спів без інструментального супроводу, який вважається вищою формою хорового виконання, виробилося ряд практичних вказівок на способи інтонування окремих інтервалів, а також звукоряду мажору і мінору. Ці вказівки, звичайно, не вичерпують всіх вимог хорового строю, але допомагають співакам подолати труднощі інтонування у співі.
Поскільки твір написаний в гармонічному мінорі, необхідно слідкувати, щоб і інтонування першого ст.. виконувалося з далекою тенденцією до підвищення. Друга ступінь “М1” інтонується стійко з тенденцією пониження, четверта “Соль” – високо, п‘ята, шоста і сьома - з явно вираженим напруженням і тенденцією до підвищення. В низхідному порядку інтонування буде проходити за наведеними стрілками в прикладі:
Та в од-но-го ле-ле-чень-ка кри-лонь-ка зім-лі-ли
Щодо горизонтального строю в партії сопрано важких місць не зустрічається.
| Ви-су-ши-ла си-лу чу-жи-на про |
Сексту при рухові вгору слід інтонувати з підвищенням великі та малі сексти потрібно обережно інтонувати, оскільки при співі цих інтервалів є тенденція до пониження.
В альтовій партії часто зустрічається сьома підвищена ступінь, що тяжіє до тоніки. Тому її слід підтягувати вгору:
Мер – тво – го до до – лу
У тенорі слід звернути увагу на інтонування у високому регістрі:
Не – сіть ме – не ле – ле – чень – ки
У басовій партії слід звернути увагу на виконання інтервалів, що зустрічається при низхідному рухові партії стрибками:
Мерт – во – го до до – лу
При рухові вниз тенденцію слід інтонувати низько. Квінту слід виконувати з тенденцією до підвищення.
У вертикальному хоровому строю слід загострити увагу на виконання тонічних акордів:
Візь – міть ме – не
У даному творі використовується по фразове та ланцюгове дихання.
Оскільки твір виконується в помірному темпі і мелодія кантиленного характеру, прийом звуковедення –
Склад хору для виконання даного твору може бути великий і малий. Найкраще було б, щоб твір виконував добре підготовлений самодіяльний хор в народному плані або професійний народний хор.
Диригентсько-виконавський аналіз.
При диригуванні твором застосовується чотиридольна схема:
У творі зустрічаються різні технічні складності. По-перше, потрібно застосовувати відповідні штрихи виконання, надати жестам виразності.
Починаючи замах на четверту долю до початку твору, жест повинен відображати темп, характер твору:
Замах
Хор повинен почати спів твердою атакою звуку, тому, що динаміка тут зазначається сильною – “¦”. В кінці другого такту , стоїть фермата на четвертій долі. Її не знімаю, а переводжу звучання музичної фрази.
По-скільки фраза велика і звуковедення плавне хор повинен застосовувати ланцюгове дихання. Після чотирьохтактного вступу слід подбати про своєчасний вступ, а потім в другому такті твору. Замах до вступу соліста і хору буде четверта доля.
Приклад:
| З да – ле – ко - го кра - ю ле – ле – ки ле – ті - ли |
При виконанні даного епізоду слідкую за врівноваженістю звучання між солістом та хором. В хоровому звучанні часто зустрічаються довгі ноти, їх витримую лівою рукою, а правою, тактуючи, зберігаю пульсацію хорового звучання з партією соліста.
Отже соліст повинен співати в динаміці “Р”, а хор на “РР” це дасть змогу виразно і художньо виконати партію соліста.
Приклад:
| Ле – ле – ки ле – ті – ли та в од – но – го |
Наступна фраза набирає кульмінаційного напруження і звучання збільшується, тому, тут застосовують роль лівої руки для відображення звучання крещендо. В кінці епізоду динаміка спадає і я регулюю звучання хору також лівою рукою і знімаю хор на четвертій долі:
Зняття
Другий куплет починають співати сопрано і альти, тому після хорового зняття я повертаюся до цих партій і замахом четвертої долі надаю їм вступ. Аналогічна подача вступу проходить в третьому такті тенорамі басам.
Приклад:
| Ніч на кри – ла ніч на кри – ла о – чі мо – ло – до - му |
Тут звучання набирає розмаху, а темп стає рухливішим, жвавішим і в четвертому такті таке відбувається кульмінаційне завершення.
Такого звучання я досягаю за допомогою виразності і розвитку кульмінації правою, а потім лівою рукою.
До слів: “візьміть мене лелеченьки на свої крилята” динаміка спадає, яку я відрегульовую лівою рукою і знімаю звучання на четвертій долі.
Зняття
М‘яко і ніжно з драматичним відтінком починається третій куплет. Тут невеликими жестами проводжу основну мелодію з сопранами, а потім альтами, де проходить між ними емітаційність на протязі чотирьох тактів. Далі виконую внутрішній передрух до вступу тенорової партії, а в слідую чому такті басової партії.
О – чі ме – ні мо – ло – до - му
| Ніч нак – ри – ла о - чі |
Закінчення твору проводжу з невеликими сповільненнями та виконанням фермати після якої стоїть цезура.
Закінчується твір повного драматичного звучанням. Туті напрошується виділити найбільшу кульмінаційну точку твору.
Несіть ме – не ле – ле – чень – ки метвого до до – му
Розкриваючи загальний зміст твору потрібно використати всі динамічні і темпові позначення.
Отже твір починається в помірному темпі динамікою “¦” форте. До неї слід застосувати широку амплітуду рухів рук.
Права рука повинна виконувати метро ритмічну пульсацію, а ліва зайнятися виконавським планом.
Вище було сказано щодо виконання першого куплету, а щодо другого то тут слід додати, що внутрішній стан диригента повинен бути більше збуджений, схвильований, який би відображав жестами і мімікою протест до слів: “Висушила силу чужина проклята”.
В останньому куплеті потрібно більше виділити мелодичний імітаційний малюнок в хорових партіях та збільшити і сповнити звучання. Щоб глибше розкрити задум художнього виконання твору слід використати всі диригенсько-виконавські прийоми в процесі виконання твору.
Дикція і орфоепія.
Одним із перших завдань, що стоять перед колективом є спілкування про те, щоб хористи співали без крику. Крикливий спів спотворює природні тембри голосів, негативно впливає на імітаційну сторону звучання хору і на виразність виконання. Оволодіння правильним звукоутворенням є навик чіткого формування голосних яке сприяє вдосконаленню вокальної культури.
Голосні у співі мають формуватися інакше, ніжу мові – на основі “прикриття звука”. “Прикриття” звука полягає в деякій округленості його, що має важливе значення для хористів, воно веде до вміння користуватись головним резонатором. До співацьких навиків, зв‘язаних із звукоутворенням, належить і дикція. Дикція – це не вокально-технічний навик, що дозволяє чітко вимовляти слова, а означає донести до слухача літературний текст виконуваного твору. Необхідно розвивати у хористів активну артикуляцію, домагаючись легкості і вільної вимови. Правильне формування голосних є необхідною вимовою досягнення однотипного їх формування. Це означає, що коли хорова партія співає склад на який-небудь голосний , наприклад на “О”, то цей голосний повинен усіма співаками партії формуватися округлено. Особливу увагу треба звернути увагу на приголосні, якими закінчуються слова: “візьміть мене” потрібно вимовляти у співі коротко.
Загальний висновок про твір.
Твір “Лелеченьки” є одним з кращих творів О. Білаша. В ньому оспівується історичне минуле нашого народу, його страждання і прагнення до покращення свого життя.
Пісня насичена великою наспіваністю і пов‘язана з народними інтонаціями, що наближує її до українських народних пісень.
Виконуючи її, ми виховуємо патріотичні почуття любові свого народу, пропагуємо кращі традиції пісенної творчості сучасного композитора О. Білаша.