Увага!
Наркоманія!
Коломия
2000
Всі наркотичні речовини викликають одурманюючий стан. Потім – поступово наростаючий наркотичний голод, що свідчить про виникнення залежності; по мірі вживання наркотиків прогресує фізичне і психічне виснаження організму, яке в підсумку веде до передчасної смерті.
Люди, які приймають наркотики, по-різному сприймають їх одурманюючу дію.
В залежності від прийнятого препарату наступає збудження або загальмування активності. У збудженої людини виникає відчуття свіжості, легкості, фізичної прудкості, їй здається, що вона повна сили і устремлінь діяти, здатна на небувалі творчі звершення. Розуміється, що все це тільки ілюзія, гра уяви, викликана впливом наркотика.
Гальмування ж переважно відчувається як розслабленість і повна байдужість до усіх життєвих проблем і невдач долі.
Наркоман в стані збудження своєю поведінкою нагадує підвипивши людину, яка, як кажуть, навеселі, а загальмований наркоман стає схожим на дуже п’яного, причому це враження підсилює беззв’язність його мови.
Деякі наркомани відчувають пригніченість, не пояснюваний страх, який інколи переходить в паніку, або їх мордують якісь страшні бачення.
Переважно у людини вже після кількох прийомів наркотичних речовин розвивається сильна, неподолана тяга до одурманюючого стану, який називається психічна залежність від наркотиків.
Є й інша, значно більш глибока залежність, яка називається фізичною. Заключається вона в тому, що наркотики по мірі їх вживання ніби входять в хімічний склад тканин організму, внаслідок чого виникає звикання і наркотики стають необхідною умовою для збереження біологічної і хімічної рівноваги всього організму.
Після утворення фізичної залежності відсутність наркотиків викликає у людини так званий абстинент ний синдром (синдром відміни). Наркоман змушений систематично приймати наркотики і збільшувати їх дозу, щоб викликати стан дурману. Відсутність наркотиків викликає наростаючу дратівливість, нервозність, проблеми в зосередженні уваги, втомлюваність. З’являється сильне хвилювання, поступово страх стає незносним, веде до відчаю, відчуттю безнадійності, а нерідко – до думки про самогубство.
Людина, яка переживає абстинент ний синдром, не в стані будь-чим зайнятися, виконувати будь-яку роботу. Його єдине бажання – будь-якою ціною розшукати наркотик. На цьому концентруються усі її думки і вчинки, нерідко наркотик для нього стає важливішим за їжу. Такий стан супроводжують тілесні недомагання: сильні головні болі, нервове тремтіння, оніміння кінцівок, м’язові агонії та ін.
Такі симптоми початку психічної і фізичної залежності людини від наркотиків. Саме тоді вона стає їх рабом.
Отже, тривала відсутність наркотиків призводить до появи абстинентного синдрому. Починається він переважно з наростання неподоланої потреби в прийманні наркотика, що в якійсь мірі можна порівняти зі станом заядлого курильщика, який хоче курити, але не має цигарок. Потім виникає хвилювання, різке позіхання, переважно сильне потовиділення, порушення функції носоглотки, що нагадує сильний нежить. З’являється “гусяча шкіра” і озноб, як при високій температурі, гострі болі в шлунку, поясниці і стегнах. Потім – па морочення, нудоти і блювання, м’язове тремтіння аж до небезпечних для життя судом включно і порушення кровообігу і дихання.
Симптоми ці виступають в різних поєднання і послідовності, проявляються з різною інтенсивністю.
Абстинентний синдром може супроводжуватися також маренням, різними зоровими та слуховими галюцинаціями або проявами депресії, апатії, повної байдужості до оточуючого.
Прийом наркотика практично одразу ж усуває ці недомагання, але це покращення стану тимчасове, бо через кілька годин дія наркотика зупиниться і знову проявляться симптоми абстинентного синдрому.
Вживання наркотиків, окрім психічної та фізичної залежності, завжди призводять до незворотного грубого порушення життєдіяльності організму і соціальної деградації наркомана. Саме ці наслідки складають найбільшу небезпеку для здоров’я і життя людини.
По-перше, хронічне отруєння організму наркотичними препаратами призводить до незворотніх змін в нервовій системі, розпаду особистості. В результаті наркоман губить деякі вищі почуття і моральну стриманість. З’являється наглість, нечесність, згасають життєві устремління і цілі, інтереси і надії. Людина втрачає родинні почуття, прив’язаність до людей і навіть деякі природні тяги. Це особливо трагічно, коли мова йде про особи молодого віку, про індивідуумів, які ще тільки формуються, найбільш цінних для суспільства. Наркотичне одурманення і серйозні недомагання, абстинент ний синдром роблять неможливим навчання і роботу, тому наркомани переважно нічого не роблять.
Під впливом суспільної думки наркоман повинен приховувати свою ваду. Він шукає підтримки в якійсь групі, яка прийняла б його. Переважно це відходи суспільства: приєднуючись до них, наркоман сам виключає себе з попереднього колективу.
По-друге, вада, яка розвивається або вже розвинулася, вимагає все більш частішого приймання наркотиків у все зростаючих дозах. Необхідність постійного їх розшукування штовхає наркоманів на шлях злочинності: зростають крадіжки, пограбування аптек, підроблення рецептів, навіть вбивства – все це заради грошей на придбання наркотиків.
І на кінець, по-третє, наркоманія веде до крайнього виснаження організму, значної втрати маси ваги і помітному упадку фізичних сил. Шкіра стає блідою і сухою, обличчя набуває земляного відтінку, з’являються також порушення рівноваги і координації руху, що помилково можна прийняти за прояви алкогольного сп’яніння (переважно наркомани уникають алкоголю, хоча і це не є правилом).
Отруєння організму стає причиною хвороби внутрішніх органів, особливо нирок і печінки.
Додаткові ускладнення відбуваються від внутрішніх ін’єкцій наркотиків брудними голками і шприцами. У наркоманів часто спостерігаються гнійні ураження шкіри, тромбози, запалення вен, а також різні інфекційні захворювання, наприклад гепатит.
Часто трапляються випадки передозування наркотика, особливо коли після абстинентного синдрому знижується імунітет організму до його дії, про що наркоман переважно не знає. В результаті – важке отруєння, що супроводжується маренням і комою. Достатньо сказати, що в 1982 р. по цій причині в ПНР померло 102 людини, в 1983 р. в ФРН – 473 людини.
В останні роки зросло число осіб, які систематично вживають дози наркотиків. Почастилися випадки асстинентного синдрому і гострих отруєнь і смертей серед молодих наркоманів.
Одурманюють себе наркотиками інколи навіть десяти-дванадцятилітні діти, причому вони використовують особливо небезпечні препарати, головним чином з маку, які швидко вироблюють в організмі залежність. Це небезпечні речовини, що виготовляють кустарним способом, містять велику долю токсичних забруднень.
Відмічено також, що школярі нерідко вживають медикаментозні препарати, що швидко призводять до стійких змін мозку.
І на кінець, велике хвилювання викликає те, що батьки і вчителі з великим запізнення, нерідко тільки через два-три роки довідуються про те, що діти приймають наркотики.
Яскравим прикладом може бути подія, яка сталася в одній зі шкіл. В туалеті знайшли дівчину, так “напічкану” наркотиками, що тільки лікарям швидкої допомоги вдалося привести її до тями. Завдяки такому випадку з’ясувалося, що учні цієї школи давно влаштовують “наркотичні вечірки”, а один із них під впливом наркотиків закінчив життя самогубством. Між тим навіть у ході судового розслідування по цій справі викладачі і батьки не орієнтувалися в ситуації і не проявляли інтересу до того, чим підлітки займаються після уроків.
В другій школі учні перед уроками пригощали один одного одурманюючими пілюлями, внаслідок чого половину з них прийшлося госпіталізувати. Відомий випадок, коли після закінчення випускного балу міліція виявила в найближчому парку випускників в стані наркотичного сп’яніння.
Феномен наркоманії відомий з початку історії людства. В творах літератури зустрічаються згадування про вживання наркотичних речовин ще в древні часи. Можна, наприклад, прочитати в “Одіссеї” Гомера, як богоподібний Одіссей змушений був виручати з біди своїх друзів, які одурманилися квітами лотоса в країні Лотофагів. В древньоіндійських книгах також згадується таємничий “сома” (так називали “божественний гриб” emmenita muscaria).
Регіонами, де ці древні традиції збереглися до нашого часу, залишаються країни Сходу, особливо територія так званого “Золотого трикутника” (Таїланд, Бірма і Лаос), а також Китаю, Японії, Терції, Індії і країн Арабського Сходу.
В Європі наркоманія поширилася в основному після другої світової війни. Спочатку, в 50-ті роки нашого століття, використовувалися обезболюючі препарати, потім стало зростати споживання заспокійливих (седативних) лікарських препаратів, в 60-ті роки було характерно поширення різноманітних галюциногенних препаратів. Масове споживання наркотичних речовин особами молодого віку почалося відносно недавно, спочатку в США, а потім в Європі. Цей процес захопив вибрані кола університетської еліти, а потім молодих людей з бідніших соціальних прошарків. З’явилися групи “бітників” і їх продовжувачів – “хіпі”.
З часом наркоманія значно поширилася, охопивши кола молоді, ідеологічно не маючих з “хіпі” нічого спільного.
Теперішня хвиля наркоманії почалася з публікації двох американських авторів, книги яких стали в сутності закамуфльованої рекламою наркотиків.
Потім з’явилися і другі апостоли психоделіктного, тобто змінюючого свідомість, деформуючого реальних світ, стиль життя. Скоро молодь виробила власну, специфічну субкультуру, з’явилися навіть “психоделіктний” стиль в музиці, поезії, мистецтві.