Проституція і організована злочинність тісно пов'язані між собою. Дуже часто кошти, одержані .від проституювання, використовуються для забезпечення біржових махінацій та спекуляцій, купівлі-продажу крадених цінностей, нелегального прального бізнесу, торгівлі наркотиками та вчинення деяких інших злочинних діянь . Тому майже у всьому світі зберігається тенденція до збільшення масштабів утягування злочинними організаціями людей у проституювання незалежно від їх віку, статі, національності, громадянства, соціального становища та матеріального стану окремих осіб . Залежність заняття проституцією від організованої злочинної діяльності —це одна з найбільш явних причин існування такого соціального явища.
Серед причин, .що сприяють існуванню проституції та втягнений в таку діяльність все нових і нових осіб, можна також назвати недоліки у вихованні особи, правовий та моральний нігілізм, негативний вплив оточення та ін.
Однак соціальні та економічні фактори не вичерпують кола причин, які породжують проституцію. В деяких випадках вони можуть не мати суттєвого значення для вирішення питання про заняття такою діяльністю. Наприклад, таке можливе у випадках потреби людини, в силу її фізіологічних особливостей, мати значну .кількість статевих контактів. Дуже часто це або бажання задовольнити статеві потреби в неприродній формі призводить до відмови від загальноприйнятих у суспільстві форм їх задоволення і стає
головною причиною розбещеності, ненормальності у сексуальних зносинах, в тому числі веде до заняття проституцією . Такі випадки не численні, та нехтувати ними не можна.
До проституювання людина приходить не зразу, одноразово, хоча і таке не можна виключати. Передумовою цього стає певний проміжок часу, коли під впливом економічних, соціальних чи біологічних факторів в особи формується внутрішнє переконання, готовність до такого роду діяльності. Цілком можливо, що особа, яка веде розбещений спосіб життя у сфері статевих відносин, так і не стає повією. Це цілком природно. Для того, щоб використовувати статеві зносили для заробітку засобів для життя, у людини повинні змінитися погляди на моральні цінності, вона має прийняти такий спосіб життя як єдино можливий для себе. Це трапляється, як правило, тоді, коли особа опиняється у скрутному становищі, безвиході. Для оточуючих це може і не здатися таким, бо кожна людина в силу своїх психологічних особливостей, виховання, освіти і такого іншого по-різному сприймає і оцінює одні й ті ж факти дійсності, а по цьому й обирає той чи інший шлях для вирішення своїх проблем. У деяких випадках їх вирішення вбачається тільки у можливості займатися проституцією. Поштовхом для прийняття такого рішення, як правило, стають емоційні стреси, байдуже відношення оточуючих до проблем цієї людини та ін.
Так, наприклад, причиною, яка спонукала до проституювання повії вказують таке: сімейні чвари та безладдя в між особових відносинах, аморальну поведінку родичів—більш ніж 50 % опитаних; нещасливе одруження та пов'язану з цим психологічну несумісність—близько 30%; психологічну неврівноваженість та необхідність вийти з емоційної кризи — близько 10%; потребу мати кошти для купівлі наркотичних речовин чи придбання алкогольних напоїв—близько 8%; удівство та труднощі одинокого життя, можливість виправити його таким чином на краще—близько 5%.
Тому, як здається, можна зробити висновок, що певний психічний стан особи, труднощі особистого життя і таке інше теж можуть виступати факторами, що сприяють поширенню проституції. При цьому вони стають тим каталізатором, який об'єднує усі негативні моменти, їх вплив на життя людини і реалізує направленість особи на аморальну, антигромадську діяльність, в тому числі і заняття проституцією.
На підставі викладеного можна дійти висновку, що однієї якоїсь головної причини, що штовхає людину до заняття проституцією, не існує. Вона стає можливою лише при збігові негативного впливу на особистість усіх негативних факторів, які є наслідком розвитку економічних та суспільних відносин, причин, що випливають з особистого життя людини, та її біологічних потреб.
Метою проституції є отримання за надання послуг сексуального характеру грошей, цінних паперів, коштовностей, або інших речей які представляють цінність для проститутки. Отриманий доход може бути для винної особи основним або додатковим джерелом існування.
Винагорода за проституювання може надаватися у будь-якому вигляді. Найчастіше засобами оплати виступають гроші — національна та іноземна валюта. Іноді в якості платні використовуються різні матеріальні цінності—ювелірні вироби, державні цінні папери, акції, побутова телерадіотехніка, носильні речі, предмети жіночого туалету, продукти харчування, спиртні напої і т. ін. Як виняток оплата може набувати нематеріального вигляду, тобто мати форму різного роду послуг соціально-побутового чи соціально - культурного характеру, які надаються повії за її діяльність. Наприклад, надання пільгових путівок, вирішення питання про позачергове одержання житла з державних фондів, підтримка і забезпечення перемоги в різних конкурсах, лотереях тощо. Різниця між цими формами оплати незначна і полягає лише в тому що при грошовій та матеріальній
оплаті послуг повії матеріальні цінності безпосередньо переходять у власність повії, а при нематеріальній вона спочатку одержує можливість володіти та користуватись якимись послугами чи майном безкоштовно, а потім за незначну платню чи безкоштовно стає його власником чи має від цього якийсь інший зиск.
Відплатність проституювання — це одна з головних рис, яка відрізняє таку діяльність від іншої аморальної поведінки в сексуальній сфері, наприклад, розпусти. Як відомо, послуги повії завжди відплатні, і їх надання переслідує завжди корисливу мету, а розпуста, як правило, безкоштовна та передбачає вступ в статеві зносини лише на підставі взаємного потяту чи необхідності задоволення сексуальних потреб. Можна навести приклади, коли і при розпусті можливі матеріальні витрати для однієї чи обох сторін. Але це не, можна вважати платнею за надання сексуальних послуг, тому що, такі витрати носять добровільний характер і безпосередньо залежать від доброї волі. бажання особи (осіб), які приймають участь у таких діях. Крім цього, у таких витрат інші психологічні засади. Вони більше схожі на вид подяки за вступ у сексуальні відносини, ніж на їх оплату.
Винагороду за проституювання повія може одержувати як самостійно, так і через посередництво третіх осіб. У деяких випадках вона може знаходитись на утриманні сутенера. Це означає, що повія одержує в останнього раз в обумовлені строки певну суму коштів в національній чи іноземній валюті незалежно від того, який .прибуток вона може мати від своєї діяльності. Якщо ж повія за обумовлений термін не заробить якогось визначеного мінімуму коштів, то вона буде працювати безкоштовно. При таких відносинах сутенер повністю гарантує вирішення будь-яких питань та конфліктних ситуацій, які можуть виникнути у процесі такої діяльності. З іншого боку повія повністю підпадає в залежність від сутенера.
Організоване таким чином заняття проституцією надзвичайно утруднює виявлення та документування протиправної діяльності повій
правоохоронними органами. Разом з тим при відсутності в адміністративному праві інституту співучасті до відповідальності може бути притягнута лише особа, яка вчинить дії, що складають правопорушення. А в кримінальному праві відсутність положень, що передбачують відповідальність за допомогу та посередництво в занятті проституцією, її експлуатації створює майже неможливі умови боротися правовими засобами з існуванням та розповсюдженням проституції у суспільстві, а також реально забезпечувати захист прав, честі та гідності осіб, що займаються цією діяльністю, від зловмисних посягань сутенерів та посередників.
1.3.Кваліфікація злочину
Проституцією називається добровільне і постійне надання послуг сексуального характеру за гроші всім бажаючим. Послуги сексуального характеру при проституції можуть бути різні види статевого акту:
а) нормальний, природний, фізіологічний статевий акт чоловіка з жінкою;
б) статевий акт між особами жіночої статі — „лесбіянство” (цей вид статевого збочення має назву від грецького острова „Лесбос”, де таке збочення виникло у стародавні часи);
в) статевий акт між особами чоловічої статі — “мужолозтво”;
г) інші види статевого збочення.
Не визнаються проституцією:
а) одноразовий статевий акт за гроші;
б) постійні добровільні статеві акти за гроші з одним чоловіком чи з однією жінкою;
в) постійне надання послуг сексуального характеру всім бажаючим безоплатно.
Частина 1 ст. 303 КК передбачає кримінальну відповідальність за проституцію у випадках, коли надання сексуальних послуг вчинюється систематично і з метою отримання доходу.Систематичність - це така повторність, що носить стійкий характер дій, що не припиняються, протягом якогось відрізка часу. Довжина такого відрізка часу визначається в кожнім конкретному випадку з урахуванням інтенсивності дій, коли вони повторюються періодично через відносно невеликий проміжок часу. До приклада не можна визнати систематичними хоча і повторювані дії, але чинені з перервами, обчислювальними місяцями.
Частина 2 ст. 303 КК передбачає відповідальність за втягнення (примушування) у зайняття проституцією. Способами такого примушування, втягнення можуть бути: