Паровозик.
Діти шикуються один за одним, поклавши руки на плечі того, хто стоїть попереду. Ведучий – “паровоз”. Він вільно рухається, долаючи перешкоди – уявні ліс, гори, ріки, обійшовши подвір’я чи кімнату один раз, ведучий стає, в кінці “потягу”, місце “паровоза” займає дитина, яка стояла за ним. продовжують гру доти, доки кожен не побуває в ролі “паровоза”. Після гри “потяг” може зійти з колії, і всі “вагони” падають.
Гра допомагає подолати сором’язливість, розвиває активність, організованість, створює настрій. Ця гра, як і всі ігри “без слів” допомагає невпевненій дитині легше контактувати з ровесниками.
Я та інші.
Дитині пропонується розповісти про свого друга, маму, тата, бабусю, дідуся. Важливо, щоб дитина могла висловити свою думку підкреслити позитивні риси іншого. Можна запропонувати розповісти і про себе виділяючи позитивні та негативні риси, акцентуючи увагу на позитивних.
Вправа розвиває вміння висловити думку.
Дзеркало.
Варіант 1. Дитина грає з дорослим або ровесником. Вона дивиться у “дзеркало”, яке повторює всі її рухи і жести. “Дзеркалом” є партнер по грі.
Варіант 2. Група дітей грає. Одна дитина зображує когось із групи. “Дзеркало” вказує, кого зображувала дитина.
Гра корисна для пасивних не впевнених у собі, мовчазних дітей. Допомагає розкритися, почуватися розкутіше.
Закінчи речення.
Дітям пропонується по черзі закінчити кожне з речень:
я хочу…
я вмію…
я зможу…
Учнів можна пояснити ту чи іншу відповідь.
Ця вправа сприяє підвищенню впевненості в собі, в своїх силах, розвиває вміння висловлювати власні думки.
Комплементи.
Вправа починається зі слів: “Мені подобається в тобі…”. Дитина говорить це всім учасникам гри-вправи – дітям. Інші учасники також говорять компліменти всім, кому хочуть. Але вони мають бути різними і обов’язково правдивими.
Після гри учасники гри обговорюють, що вони відчували, що нового про себе дізналися, чи сподобалося їм говорити компліменти.
Вправа сприяє розвитку вміння висловлювати свої думки і почуття, а також бачити взаєморозуміння та прихильність інших, які є важливими компонентами при спілкуванні.
Літаки.
Суть гри полягає в тому, що на сконструйованих власними руками паперових літаках діти пишуть побажання, хто кому хоче. Воно має стосуватися конкретної особи. По команді “запускають” літаки адресатам.
Гра – добрий діагностичний показник взаємовідносин дітей у групі (класі), справляє у вираженні доброзичливого ставлення до ровесників, вчить виявляти і приймати знаки уваги.
Сидячий і стоячий.
Одна дитина сидить, інша – стоїть. У такому положенні вони намагаються вести розмову. Через кілька хвилин міняються позиціями. Таким чином кожен співбесідник практично усвідомлює важливість спілкування на рівні очей. Після виконання вправи діти діляться своїми враженнями.
Вправа-гра спрямована на те, щоб показати значення неправильних засобів спілкування.
Спина до спини.
Діти сідають спиною один до одного. Це може дитина й дорослий. Їм пропонується домовитися про щось один одному. Після вправи співрозмовники діляться враженнями і своїми відчуттями. Дорослий може допомогти їм запитаннями: “Чи було вам зручно?”, “Чи не хотілось щось змінити?”
Вправа-гра спрямована на те, що показати важливість бачити свого співрозмовника під час розмови.
Казка по колу.
Дітям пропонується обрати тему своєї казки. Потім вони сідають у коло і по черзі, тримаючи в руках “чарівну паличку”, придумують історії. Перша дитина починає, друга продовжує і так усі діти.
Потім проводиться обговорення, під час якого учні висловлюються, чи сподобалась їм казка, що вони відчули придумуючи її.
Таке придумання казки допомагає кожній дитині виразити думки, вчить адекватних способів взаємодії, розвиває взаємодопомогу, вміння спокійно вислухати співрозмовника.
Це лише деякі прийоми, які можна використати, навчаючи спілкування невпевнених, замкнених, сором’язливих, із заниженою самооцінкою дітей.
Гра має велике значення для дитини. У грі існує об’єктивна свобода для дитини. Тут діти мають змогу самостійно без дорослих розподіляти ролі, контролювати один одного, стежити за точністю виконання, вести свій діалог. Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великою кількістю почуттів і взаємовідносин, стосунків гри спілкування, вчиться розрізняти добро і зло.1
П. Ш. 6’97 “Роль гри у навч. і вих-ні молод. шк.”
Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, одним з другим.
Ушинський К. Д. “Вибрані педагогічні твори”, К., ”Радянська школа”, 1949, с. 213.
Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання нових явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки із іншими. Сюжетні ігри характеризуються тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.
Виробничі поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Вони є складними. Ділові потребують певного досвіду, який можна набути у навчальних іграх інших видів.
Щодо рольових відношень у сюжетних іграх їх прийнято ділити на симетричні й асиметричні. При симетричних рольових відносинах комуніканти (учасники гри) виступають носіями однієї соціальної ролі, наприклад, брат – сестра, учень – учень. Ситуації такого спілкування спрямовані на розвиток умінь будувати взаємовідносини з носієм ідентичної ролі, обговорювати і вирішувати проблеми в межах загального соціального комплексу.
Асиметричні відношення спостерігаються тоді, коли учасники спілкування різняться між собою соціальними ознаками. Наприклад, учень – учитель, учень – учень, якщо вони належать до різних вікових груп. Асиметричні відносини впливають й на мовну поведінку відносно до ролі та статусу партнера.
“Уроки математики з елементами гри”. В. Якентошек С. 21-22, 6’97
Чому гра так подобається дітям? Тому, що гра дарує радість і захоплення, несподіванки.
В іграх виховується культура, спілкування дитини, взаємодія між учнями. Гра потребує від учня зібраності, витримки, бажання допомогти. Основна мета цих сучасних ігор допомогти дітям вдивлятися, прислухатися.
Тест на визначення здатності дитини до спілкування.
Прочитай це питання і дай відповіді “так” або “ні”.
1) Чи любиш ти більше говорити, ніж слухати?
2) Можеш знайти тему для розмови з незнайомою людиною?
3) Чи завжди уважно слухаєш?
4) Чи любиш давати поради?
5) Якщо тема розмови нецікава, чи покажеш це співрозмовникові?
6) Чи дратує тебе, коли тебе не слухають?
7) У тебе є власна думка з будь-якого питання?
8) Якщо тема розмови незнайома – ти продовжуєш розмову?
9) Чи любиш бути у центрі уваги?
10) Чи вмієш добре говорити?
Тепер нарахуй собі по одному балові за кожну позитивну відповідь і підрахуй загальну суму балів. Якщо ти набрав:
1-3 бали. Ти або мовчун, або настільки любиш спілкуватися, що тебе прагнуть уникати.
4-8 балів. Ти може і не дуже прагнеш спілкуватися, але завжди уважний і приємний співбесідник.
9-11 балів. Напевне, людям дуже приємно спілкуватись з тобою. І друзі без тебе не можуть обійтися. Це чудово. Але дай висловитись і іншій людині!
Використана література.
1. Є. М. Ільїн “Мистецтво спілкуватися.” стр. 17-19.
2. Прохоров А., Генин Г. «Особенности психологических состояний младших школьников» Вопросы психологии, 1998 № 4 – С, 42-53.
3. А. Д. Добрович “Вихователеві про психологію”, с. 25-27.
4. Ключников С. “Розумієш – приймай”. Комс. жизнь 1990-№ 10 – С, 16-20.
5. “Тести для всіх” Т. М. Орлова Передмова: О.М. Доброророднева, К: Довіра, 1993, 22С.
6. М.Й. Боришевський Взаємини в учнівському колективі і формування особистості”. с. 55-58
7. Управління освіти Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Обласний інститут удосконалення вчителів. “Культура поведінки і спілкування людей”. с.8-10
8. Непомящая Н.И. Відносини з іншими. –М.: 1992. с.52-97.
9. Журнал “Початкова школа” – “Особистість, як вона влаштована” В.В. Гулепко, №4. 1991 р. (м. Київ)
10. “Гуманізація навчальних взаємин у всіх ланках шкільної життєдіяльності” А. Сущенко.
11. В.А. Крутецький Психологія –М.: Просвещение, 1974, с.155, 160.
12. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції –К.: Радянська школа, 1982 р.
13. Вісковитова Т. Автореферат. Проблема генезису діагностики і психологічно-педагогічної корекції затримки психічного розвитку у дітей. -К.: 1997р.
14. Початкова школа 1998 р. №12. с.7-9.
15. Головань Н.О. Особливості спілкування і відособлення у першокласників // Психологія: Респ. наук. метод. зб. Вип. 37 –К.: 1991, с.61-68.
16. Спілкування та співробітництво учнів на уроці – один з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання О. Чеснокова вчитель поч. класів ЗОШ №122 м. Харкова,, організатор-методист розвивального навчання.
17. Початкова школа №5, 1989, Як ти розмовляєш?
18. Виготський Л.С. Дитяча психологія Т.4. 1984, 431 с.
19. Психологія виховного впливу сім’ї а дитину С.П. Тищенко –К.: 1982 р. С.5-9, серія VII “Педагогіка” №11.
20. Сухомлинський В.О. Вибрані твори У 5 т. –К.: 1977, Т.2, с.235.
21. Сухомлинський В.О. Вибрані твори У 5 т. –К.: 1977, Т.2, с.253.
22. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка –К.: 1978, с.192.
23. Початкова школа, 98 12 стр 7-9.
Зноски.
1. Є. М. Ільїн “Мистецтво спілкуватися.” стр. 17-19.
2. Прохоров А., Генин Г. «Особенности психологических состояний младших школьников» Вопросы психологии, 1998 № 4 – С, 42-53.
3. А. Д. Добрович “Вихователеві про психологію”, с. 25-27.
4. Ключников С. “Розумієш – приймай”. Комс. жизнь 1990-№ 10 – С, 16-20.
5. “Тести для всіх” Т. М. Орлова Передмова: О.М. Доброророднева, К: Довіра, 1993, 22С.
6. М.Й. Боришевський Взаємини в учнівському колективі і формування особистості”. с. 55-58