Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Юридичний факультет
Курсова робота на тему:
Сліди транспортних засобів, їх класифікація. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів
Виконав:
Бацик Олег Романович
Львів – 2010
План
Вступ
1. Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення
2. Класифікація слідів транспортних засобів
3. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Трасологія - розділ науки криміналістики, який відноситься до криміналістичної техніки, в якому вивчаються і розробляться методи і прийоми збирання і вивчення слідів, які використовуються для розкриття та попередження злочинів. Наукові дані якими оперує трасологія використовуються при проведенні трасологічних експертиз. Трасологічні експертизи залежно від об’єкту їх вивчення поділяються на 4 види: гомеоскопічні, механоскопічні, транспортні і експертизи тварин.
Криміналістичні вчення про сліди та механізм їх утворення складають основу теорії трасології. Ці вчення зокрема повністю поширюються і на транспортну трасологію. Транспортна трасологія - підрозділ трасології в якому вивчаються закономірності відображення інформації в слідах, способи виявлення слідів транспортних засобів і слідів та транспортних засобах, а також прийоми вилучення, фіксації і вивчення інформації, яка відображена в утворених слідах. Слід - це матеріальне відображення, яке є наслідком взаємодії об’єктів, та будучи зв’язаним з місцем події містить інформацію про неї. Зокрема, люди дії які пов’язані з подією злочину, залишають сліди частин свого тіла на транспортному засобі, які і вивчаються гомеоскопією. В ряді випадків вони використовують транспортні засоби, сліди яких вивчає транспортна трасологія. Такі сліди залишаються на стадії підготовки до злочину ( сліди автомобіля, який був використаний для доставки злочинців чи знарядь вчинення злочину до місця злочину тощо) на стадії безпосереднього вчинення злочину (сліди місця зіткнення автомобілів) і при приховуванні слідів злочину (сліди коліс транспортного засобу на якому був вивезений труп). [16, c. 6] Одним із завдань транспортної трасології є розробка прийомів і способів ідентифікації транспортних механізмів і їх частин, тотожність яких є доказовим фактом. Однак основним завданням є розробка методики вирішення діагностичних питань, пов’язаних з механізмом ДТП. Саме в вирішенні діагностичних завдань (виявлення напрямку руху автомобіля, місця зіткнення транспортних засобів а також їхнього розташування в момент зіткнення і інше) і проявляються особливості транспортної трасології в якій виявляються органічно пов’язані криміналістичні знання, щодо класифікації слідів, способів їх виявлення, фіксації і оцінки, зі знаннями функціональних особливостей транспортного засобу, в першу чергу автомобілів і мотоциклів, які виступають основними об’єктами транспортної трасології. Актуальність теми полягає по-перше в тому, що сучасна ситуація склалась таким чином, що дуже часто злочинці при вчиненні злочинів використовують транспортні засоби, що вимагає ідентифікації слідів залишених на місці вчинення злочину, а також основне питання, відповідь на яке готує транспортна трасологія є вивчення механізму слідоутворення та пов’язані з цим явища та процеси, при таких подіях як ДТП. Об’єктом дослідження є сліди транспортних засобів.
Предметом дослідження є закономірності пов’язані з механізмом утворенням слідів транспортними засобами, а також особливості їх фіксації та вилучення.
Мета дослідження виявити і науково обґрунтувати питання які складають предмет дослідження, а саме механізм утворення слідів транспортними засобами, види слідів які залишають транспортні засоби на місці пригоди, а також особливості їх фіксації та вилучення.
Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, розділи: 1. Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення, 2. Класифікація слідів транспортних засобів, 3. Особливості фіксації та вилучення слідів транспортних засобів, висновки, список використаної літератури.
Розділ 1. Сліди транспортних засобів та механізм їх утворення
Перш ніж переходити безпосередньо до розкриття слідів транспортних засобів, слід з’ясувати взагалі, як утворюється слід в трасології і які об’єкти беруть в ньому участь. Розрізняють 3 види об’єктів, які беруть участь в утворенні сліду.
Об’єкт (автомобіль, перешкода тощо) ознаки якого відобразилися в сліді, називається слідоутворюючим; об’єкт, який є носієм сліду – слідосприймаючим. І на кінець третій об’єкт – речовини з яких складається слід. Він може утворюватися із речовин об’єкта що сприймає (об’ємний слід), речовин створюючого об’єкта (фарба автомобіля, що нашарувалась на перешкоду) а також суміші цих речовин і речовини, яка випадково потрапила на поверхню одного з них (порох). Властивості речовини сліду визначають адекватністю і можливістю відображення її ознак в слідах.
Транспортні засоби володіють здатністю відносно тривалий час зберігати форму і деталі рельєфу поверхні в звичайному стані та в процесі різних взаємодій з слідосприймаючими об’єктами.
Транспортні засоби, як слідоутворюючі об’єкти відрізняються від знарядь вчинення злочину, які вивчаються в інших розділах трасології.
Транспортні засоби – це пристрої дії яких не пов’язані безпосередньо з діями людини, а залежать від особливостей взаємодії з дорожнім покриттям і іншими об’єктами.
Транспортні засоби залишають сліди взаємодіючи з сприймаючим об’єктом шляхом тиску чи тертя. Зрештою важко уявити умови при яких би механічна взаємодія транспортного засобу з слідосприймаючими об’єктом виявлялась тільки шляхом тиску чи тільки шляхом тертя.
Взаємодія тиску і тертя зазвичай чергуються, але в ряду випадків можна виділити етапи на яких переважає дія сили одного з них.
Якщо тиск і тертя порушують зчеплення і взаємне розташування частин, які складають внутрішню структуру слідосприймаючого об’єкту, то з’являються об’ємні сліди. Якщо порушується зчеплення частин речовини сліду, то з’являються поверхневі сліди – нашарування і відшарування.
Під слідами транспортних засобів маються на увазі сліди контактного впливу як ходових частин, так і неходових частин транспортних засобів, сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, а також різні матеріально-фіксовані зміни на дорозі, пов'язані з рухом транспорту. Сліди ходової частини колісного, гусеничного транспорту й саней розрізняються по механізму утворення й зовнішній будові слідоутворюючого об'єкта. Сліди коліс, утворені в спокої або при вільному обертанні, ставляться до статичних слідів, а сліди, що виникають при пробуксовуванні або в загальмованому стані (при русі юзом) - до динамічних слідів. На твердому дорожньому покритті за рахунок нашарування або відшарування бруду можуть залишитися поверхневі сліди коліс. На м'якому ґрунті й на снігу колеса залишають об'ємні сліди.
В об’ємних слідах ознаки відображуючого об’єкта та частково ознаки виступаючих та заглиблених деталей рельєфу, отримують тривимірне відображення. При такому відображенні в якості ідентифікаційних ознак можуть бути використані кількісні показники, не тільки довжини і ширини, але й висоти і глибини. В поверхневих слідах виявляється лише площинне, двовимірне відображення однієї із поверхонь транспортних засобів чи його виступаючих деталей. Повнота відображення ознак в поверхневих слідах набагато менша ніж в об’ємних. [16, c. 16]
Слідами коліс можна визначити вид транспортного засобу, його марку й модель. Повнота відображення конструктивних ознак у слідах коліс залежить від характеру руху транспортного засобу. При прямолінійному русі сліди передніх коліс перекриваються слідами задніх коліс, і тому тут відображаються тільки ознаки задніх коліс: ширина колії, кількість коліс на осі, вид і марка шини. При русі на повороті залишаються сліди передньої й задньої осей, сліди коліс причепа або напівпричепа. Перекритими тут виявляються тільки сліди першої задньої осі тривісних автомобілів, тому вивчення слідів краще проводити на місці, де транспортний засіб робив маневр. Для визначення типу й виду транспорту визначаються кількість пар коліс, що залишила сліди, кількість осей і ширина колії для кожної осі, а якщо колеса спарені, то ширина колії для зовнішньої пари й внутрішньої. Ширина колії визначається за допомогою виміру відстані між серединою лівого й правого колеса на кожній осі. При визначенні осей варто мати на увазі, що колеса передньої осі рухаються по більшому радіусі, чим задні, а колеса причепа й напівпричепа - по найменшому. Для колісного транспорту різних видів, марок і моделей призначаються пневматичні шини, що розрізняються по посадковому діаметрі, ширині профілю шини, малюнку протектора. Зовнішній діаметр шини обчислюється по довжині її окружності. Довжина окружності шини визначається шляхом виміру відстані між двома послідовними відбитками в сліді однієї й тої ж особливості бігової частини шини. При обчисленні зовнішнього діаметра необхідно враховувати можливі погрішності, що залежать від внутрішнього тиску, ваги вантажу, швидкості руху й стану дорожнього покриття. Ширина профілю шини може бути визначена по ширині об'ємного сліду, однак і тут необхідно враховувати можливості перекручування справжньої величини залежно від зазначених причин. Малюнок протектора розташований на біговій поверхні шини й тому добре відображається як у поверхневих, так і об'ємних слідах. Тип і модель шини визначаються шляхом порівняння отриманих при огляді на місці події слідів з даними таблиць і каталогів, а також зі зразками колекцій шин. У процесі експлуатації шини зношуються, ушкоджуються й ремонтуються, у результаті чого відбувається нагромадження загальних і часткових ідентифікаційних ознак, що відображаються в слідах. До загальних ознак шин крім, їхніх конструктивних ознак, ставляться: загальний ступінь зношеності шини, що характеризується ступенем виразності малюнка протектора: наявність механічних ушкоджень у вигляді тріщин, розривів, проколів, малюнок відновленого (наварного) протектора. До часткових ознак ставляться особливості зношування шини внаслідок неправильного балансування коліс або її установки, особливості форми, величини й розташування проколів, розривів і тріщин, дефекти рельєфних елементів відновленого протектора. Сліди пневматичних шин мотоциклів, моторолерів, колісних тракторів і гужових візків мають природу, однакову зі слідами коліс автомобіля. Сліди пневматичних шин коліс гужових візків також відображають загальні й часткові ознаки колеса. До загальних ознак ставляться зовнішній діаметр колеса, наявність, вид і спосіб кріплення обіду, шини, ширина колеса й шини. Частковими ознаками є особливості кріплення шини, шви, тріщини й інші дефекти на робочій поверхні колеса. Сліди гусениць утворюються траками, що становлять гусеницю. Вони залишаються у вигляді двох смуг, відстань між центрами яких відповідає ширині колії. Слідами траків можна визначити тип і модель трактора й зробити його ідентифікацію. Загальними ознаками є: кількість траків на гусениці, форма й величина траків, відстань між траками, загальний характер рельєфу траків. До часткових ознак ставляться особливості деформації країв траків, конфігурація й розміри дефектів на їхні поверхні, розходження у відстанях між окремими траками. Сліди полозів залишаються при русі гужових саней або аеросаней. Сліди полозів - це сліди ковзання, утворені площиною, тому їхнє ідентифікаційне значення не так велике, як слідів коліс або гусениць. Як загальні ознаки в них відображаються ширина колії, ширина полозів, ширина напрямного жолоба або планки. Як часткові ознаки іноді можуть відобразитися нерівності рельєфу, розташовані на кінцях полозів. Сліди неходової частини транспортних засобів залишаються при наїздах, зіткненнях і зачіпанні транспортом, що рухається, нерухливих предметів. Своєрідність цих слідів полягає в тім, що їхнє виникнення на слідосприймаючому предметі сполучено з утворенням слідів і на самому транспортному засобі. Утворення слідів дозволяє їх використати для розшуку, що зник з місця події транспортного засобу й для реконструкції обстановки події по розташуванню слідів на об'єктах зіткнення. Ці сліди, будучи утворені різними складовими частинами кузова або, навпаки, на кузові, як і всякі інші сліди-відображення, можуть бути використані для встановлення групової приналежності або ідентифікації їхнього транспортного засобу, що залишило, або того предмета, що залишив сліди на транспортному засобі. Як правило, факт взаємного контакту вірогідно встановлюється на підставі збігу загальних трасологічних ознак характеру й зони деформації, розмірів і загальної форми слідів, кольору, структури або консистенції слідів-нашарувань і т.д. Сліди на предметах, що відділилися від транспортного засобу, виникають при відділенні від нього частин і деталей, які можуть бути використані для розшуку й установлення події, транспортного засобу, що зник з місця події. При дорожньо-транспортному випадку відділитися можуть різні комплектуючі транспортного засобу деталі, наприклад склоочисники, дверні ручки, прокладки, ущільнювачі, болти, гайки, шайби. Відділитися можуть і частини єдиного виробу осколки скління кузова, бампера, облицювання й обробки. По зовнішніх ознаках частини, що відділилася, можна встановити, до якої деталі вона належала. Приналежність установленої деталі тій або іншій марці або моделі транспортного засобу визначається на підставі довідкових даних. Підставою для висновку про те, що затриманий транспортний засіб зник з місця події, є відсутність на ньому знайденої на місці події деталі або частини. Для встановлення приналежності частини, що відділилася, транспортному засобу проводиться трасологічні дослідження слідів зламу або слідів-відображень на деталі, що відділилася, і транспортному засобі. При русі транспортних засобів на дорозі відбуваються різні матеріально-фіксовані зміни, по яких можна судити про напрямок руху транспорту. Визначення напрямку руху транспорту виробляється за ознаками в слідах коліс і по інших ознаках на дорозі. Малюнок протектора шин підвищеної прохідності складається із грунтозацепів, що сходяться під кутом посередині бігової доріжки. На правильно встановленій шині цей кут розкритий убік руху. При пробуксовці коліс викид ґрунту з-під них відбувається убік , протилежний руху. Глибина сліду при цьому зменшується убік руху. Убік напрямку руху звернені відбитки коліс при переїзді через калюжі, стебла чагарнику або трави, кінці переламаних при переїзді колісьми гілок, пологі сторони уступів на дні об'ємних слідів, звуження плям від падаючих крапель масла.