господарського права, не узгоджується з юридичними обов’язками
зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права іншого учасника
відносин або третіх осіб. Так, згідно з ч.2 ст.193 ГК порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.
Саме тому правопорушення залежно від юридичної підстави можуть бути договірні (належне виконання господарського зобов’язання) та позадоговірні (порушення правил здійснення господарської діяльності, всановлених компетентними державними органами).
Договірні , своєю чергою, поділяються на правопорушення [5]:
· на стадії виникнення договорів;
· пов’язані з порушенням строків виконання;
· пов’язані з порушенням зобов’язань щодо якості;
· пов’язані з порушенням державної дисципліни цін;
· пов’язані з порушеннями у сфері кредитних і розрахункових відносин;
· пов’язані з порушенням господарських зобов’язань щодо перевезення вантажів.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим унаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, через які
надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від
господарської відповідальності в разі порушення зобов’язання через
дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
У сфері господарювання застсовуються такі види господарських санкцій:
· відшкодування збитків;
· штрафні санкції;
· оперативно-господарські санкції;
Крім зазначених до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
6. ВИСНОВОК
За загальним правилом договір створює права та обов’язки для контрагентів, які його уклали. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочення виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Перехід до ринкової економіки і саме функціонування ринкового механізму можливі лише за умови, що основна маса товаровиробників - підприємств, громадян - має свободу господарської діяльності та підприємства. Результати цієї діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на договірних засадах. Перехід до ринку супроводжується звуженням планово-адміністративного впливу держави на майнові відносини і, отже, розширюється свобода вибору партнерів у господарських зв'язках і визначення змісту договірних зобов'язань. Це стосується насамперед договорів, спрямованих на забезпечення потреб організацій та громадян у матеріальних, енергетичних, продовольчих ресурсах (купівля-продаж, поставка, контрактація, міна - бартер, постачання енергії тощо).
Світовий досвід показує, що можна значно мінімізувати підприємницький економічний ризик шляхом аналізу та планування майбутньої господарської діяльності та попереднього визначення з постачальниками необхідних в майбутньому ресурсів (фінансових, трудових, матеріальних тощо) та з покупцями продукції та послуг що планується їм виробляти та реалізовувати в майбутньому — асортименту, обсягів, цін та строків поставок. Якщо після аналізу запланованої діяльності на основі попередніх домовленостей (щодо асортименту, цін, обсягів, строків та умов) є бажаний економічний ефект (в майбутньому), то одночасно заключаються контракти (договори) як з постачальниками ресурсів, так і з покупцями майбутнього товару. В такі контракти обов'язково включають штрафні санкції за невиконання домовленостей — як гарантію компенсації можливих збитків від недотримання умов контракту.
Таким чином, підприємці отримують взаємовигідні гарантовані ціни, обсяги та строки постачання ресурсів, а також реалізації власних товарів заздалегідь до початку господарської діяльності та вкладання капіталу у виробництво товарів (продукції чи послуг) і не залежить від змін цін та поведінки конкурентів і покупців на ринку. В економічно розвинених країнах такі контракти складають до 90% від усіх гсподарських взаємовідносин.
Література
Основна література:
1. Господарський кодекс України: 16 січня 2003 року.
2. Цивільний кодекс України:
3. Богатих Е.А. Гражданское и торговое право. – М., 1996.
4. Вінник О. Господарські товариства та виробничі кооперативи: правове становище: Монографія. – К.: Знання, 1998.
5. Вінник О.М. Інвестиційне право: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2000.
6. Господарське законодавство України: Зб.нормативних актів/Уклад. В.С.Щербина, О.В. Щербина. – К.: Атіка, 2001.
7. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / За ред. О.В. Дзери. – К., 1998.
8. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч.посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999.
Додаткова література:
1. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991р. / ІЗВР, 1991 р. №14.
2. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991р. // ВВР.-1991. - №14.
3. Агафонова Л.Г., Рога О.В. Підготовка бізнес-плану. Практикум.— ЦУЛ, 2001. - 158 с.
4. Барроу К., Бізнес-план. Практ. посібн. для ВНЗ, 2001.—285с.
5. Богуцький О.А., Кулаева Г.І., Дієперов В.С. та ін. Мотивація праці та формування ринку робочої сили. / За ред. П.Т.Саблука, О.А. Бугупського. — К.: Урожай, 1993.
6. Даниленко О. Власна справа. Навч. посібн.— ЦУЛ, 2002.— 144 с.
7. Гайдуцький П.І. Організація акціонерних і пайових товариств. — К.: вид-во УСГА, 1992.
[1]Щербина В.С. Господарське право. – К., 2003. – С. 133 – 134.
[2]Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки // Підприємництво, господарство та право. – 2002. - №6. – С.6.
[3]Хозяйственное право: Учебник / В.К.Мамутов, Г.Л.Знаменский, К.С.Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.;Юринком-Интер, 2002. – С.862 – 863.
[4]Шпомер А. Господарська діяльність як метод державного регулювання економіки // Підприємництво, господарство та право. – 2002. – №7. – С.8.
[5]Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – К.: Юрінком-Інтер, 2003. – С.143 – 144.