Це призвело до того, що кредит ля роки радянської економіки втратив один зі своїх принципів надання — поверненість, бо не враховував платоспроможність позичальників. Тому перед радянським урядом постало завдання реформувати фінансово-кредитну систему в рамках реформування всієї економічної системи, а також поновити регулювання кредитної діяльності. З метою реалізації цієї задачі був введений в дію новий документ, що мав сприяти значному підвищенню ролі кредиту через встановлення жорстких лімітів кредитування: 1 січня 1987 р. були введені "Правила кредитування об'єднань та підприємств за сукупністю матеріальних запасів та виробничих витрат", затверджені Правлінням Держбанку СРСР.
У період незалежності України після 1991 р. нові комерційні банки почали здійснювати як короткострокове, так і довгострокове кредитування діяльності підприємств різних форм власності. Окрім того, підприємства отримали право фінансувати витрати капітального характеру з розрахункового рахунку. Комерційні банки стали здійснювати кредитну емісію та перекази вимог на гроші безготівковим шляхом в інші банки-кореспонденти, що виплачували готівкові гроші за дорученням клієнтів. Перед центральним банком постало головне питання про регулювання всього грошового обороту як основної умови становлення ринкових відносин та регулювання кредитної діяльності як його складової.
Правовою основою регулювання кредитної діяльності комерційних банків в Україні є Інструкція Національного банку України ''Про порядок регулювання діяльності банків України" (від 28.08.2001 р., № 368), що базується на таких нормативних документах: Закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України", "Про заставу", "Про цінні папери та фондову біржу", постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення системи залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу" (від 05.05.1997 р.), постанова Правління Національного банку України "Про встановлення тимчасового порядку кредитування в іноземній валюті" (від 20.10.1998 р.), Положення Національного банку України "Про кредитування", Цивільній кодекс України (ст. 380-385) та інші нормативні акти.
Наведені вище дані є підставою для таких висновків.
По-перше, Суспільний розвиток людства завжди супроводжувався розвитком грошово-кредитних відносин. Давні джерела подають нам відомості про існування банківських установ та застосування елементів регулювання кредитної діяльності як галузі боргового права. В Україні протягом історичного періоду через розвиток торгівлі з багатьма країнами відбулися становлення та розвиток сталого грошового-кредитного обігу, що спричинило формування системи регулювання кредитної діяльності.
По-друге. Існування законодавчого регулювання кредитної діяльності на державному рівні ще за часів Київської Русі та в пізніші періоди розвитку України, а також розвиток банківських установ, що проводили кредитні операції за рахунок власних та позичених грошей, дає впевненість в необхідності розвитку та становлення сучасної системи регулювання кредитної діяльності в нашій країні.
По-третє. Правова база України в сфері регулювання кредитної діяльності постійно вдосконалюється та спонукає до подальших досліджень в цьому напрямку діяльності комерційних банків.