ЗМІСТ
ВСТУП
1. Коротка економічна характеристикапідприємства
2. Основні фактори впливу на рівень і суму транспортних витрат підприємства
3. Аналіз виконання плану і динаміка транспортних витрат
4. Шляхи зниження транспортних витрат
5. Прогноз транспортних витрат на майбутній рік
ВИСНОВКИ
ВСТУП
Розглянута в даній роботі тема витрат - одна з найбільш актуальних на сьогоднішніх день і саме тому це питання заслуговує детального розгляду. У роботі тема витрат виробництва і їхній ефект на масштаби виробництва розглядається як з теоретичної, так і з практичної точки зору, роблячи акцент на сьогоднішній ситуації в економіці України.
Зараз, в умовах небувалого падіння виробництва як ніколи актуально оцінка настільки немаловажного фактора, що впливає як на політику виробника, так і на орієнтацію покупця. Саме витрати виробництва лежать в основі виробничого процесу. І саме про них у першу чергу думає виробник. А хіба проблема максимізації прибутку не торкається проблеми витрат виробництва, а чи не вічний це питання: "Як збільшити число покупців, попит на свою продукцію?" Усе це говорить про те, що витрати виробництва одна з составних процесу виробництва.
У роботі використаний науковий досвід учених, що перетворили закономірності ринкової економіки в економічні закони, відповідно до яких працює протягом багатьох років не одне покоління товаровиробників. Ґрунтуючись на досвіді попередніх поколінь і керуючись економічними законами, спроектованими на сьогоднішню економічну реальність, можна прийти до висновку про необхідність комплексного вивчення фактора витрат виробництва як детермінанти покладеної в основу прогресивного розвитку економіки України.
На підставі маркетингових досліджень менеджери виробничих фірм визначають умови виробництва товарів (послуг), що будуть поставлятися на ринок. Значна увага при цьому приділяють майбутнім витратам.
Витрати виробничих факторів, використовуваних для виробничої і реалізаційної діяльності, називаються “витратами виробництва”.
З економічної точки зору витрати являють собою вартість усіх затрачуваних матеріалів і послуг. Тому кожна фірма зацікавлена в аналізі витрат у динаміку їхнього співвідношення з рівнем ціни на продукт.
Існують два підходи до оцінки витрат бухгалтерський і економічний. І бухгалтери, і економісти згодні з тим, що витрати фірми в будь-який період рівні вартості ресурсів, використаних для виробництва реалізованих у течії цього періоду товарів і послуг. У фінансових звітах фірми зафіксовані фактичні (“явні”) витрати, що являють собою грошові ресурси на оплату використовуваних виробничих ресурсів (сировина, матеріали, амортизація, праця і т.д.).
Однак економісти, крім явних, враховують і “неявні” витрати.
Будь-яка фірма прагнути повчити максимум прибутку при мінімальних сукупних витратах. Природно, що мінімальний обсяг сукупних витрат змінюється в залежності від обсягу виробництва. Однак складові сукупних витрат по-різному реагують на зміну обсягу виробництва. Це відноситься, у першу чергу, до витрат на оплату обслуговуючого персоналу й оплату виробничих робітників. Тому “сукупні загальні витрати” поділяються на “постійні” і перемінні.
У господарській практиці нашої країни для визначення величини витрат виробництва використовується категорія “собівартість”.
Собівартість відповідає розглянутим бухгалтерським витратам, тобто не враховує неявні (вменені) витрати. З розвитком підприємництва в Україні економісти переходять від використання поняття “собівартість” до використання поняття “економічні витрати”, але в даний час перше зберігає своє значення.
Будь-яка фірма, перш ніж почати виробництво, повинна чітко представити, на який прибуток вона може розраховувати. Для цього вона вивчає попит і визначає, по якій (приблизно) ціні буде продаватися її продукція. Рішення приймається після порівняння передбачуваних доходів з витратами, що має бути понести.
Сучасна економічна теорія зберігає вихідне положення про витрати виробництва: щоб одержати більшу кількість будь-якого блага, необхідно надати потенційним виробникам і постачальникам цього блага певний стимул, який би спонукав їх перекинути ресурси зі сфери їхнього поточного використання на виробництво того, чого ми хочемо. Необхідно, щоб вигоди від такого перекидання перевищили витрати на неї, тобто перевищили цінність тих можливостей, від яких прийдеться відмовлятися потенційним підприємцям.
Рішення завжди приймаються на основі зіставлення додаткових витрат з додатковими вигодами. Додаткові витрати - це граничні витрати або граничні витрати, зв'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту найбільш дешевим способом. Слово "граничний" означає розташований на границі або краї. Ви вирішили придбати автомобіль і стати таксистом. Прикидаєте очікувані витрати: ціна автомобіля, оформлення прав, страховка, витрати на бензин, олію, техобслуговування, відсоток за кредит, оренда гаража і т.д. Орієнтовно визначаєте очікувані доходи в розрахунку на рік і одержуєте результат. Після зіставлення його з дійсною роботою і доходом приймаєте рішення: бути вам таксистом або не бути.
У більшості виробництв економія, а, отже, і вигода, досягаються на масштабах. Якщо ділові люди не бачать способу зробити великий обсяг продукції, вони не стануть робити нічого. Їхні рішення спрямовуються очікуваними граничними витратами. Підприємство направляє обмежені ресурси на ту продукцію, що необхідна споживачеві і за ціною, що вони згодні платити. Прибуток сигналізує підприємству про те, наскільки воно правильно вирішує питання "Що робити?" і "Як робити?".
Витрати завжди є результатом дії попиту та пропозиції.
На практиці прибуток є надлишок виторгу над витратами капіталу. Прибуток являє собою конкретну мету, до якої прагне кожен підприємець, а витрати виробництва - витрати на досягнення цієї мети.
Для того, щоб забезпечити випуск продукції фірма повинна здійснює цілий спектр різного роду витрат. Обсяги випуску продукції змінюються в залежності від зміни обсягів цих витрат. Обсяги деяких видів витрат піддаються досить швидкому коректуванню, у той час як інші вимагають більшого часу. Якщо розглядати витрати коректування і регулювання яких вимагає великого часу, то без порушення спільності, можна сказати, що саме вони визначають розміри фірми параметри її виробничих потужностей, тобто розміри виробничих структур і виробничий потенціал машинного парку фірми. Витрати саме такого роду відносяться до категорії постійних витрат. А витрати сполучені з забезпеченням постійних витрат, іменуються постійними витратами (див. схему 1).
Сьогодні існують, на наш погляд, дві проблеми обліку витрат:
Перша - полягає в переорієнтації вітчизняної теорії і накопиченого в цій області практичного досвіду на рішення нових задач, що стоять перед системою керування в умовах розвитку ринкових відносин у Україні.
Друга, не менш важлива проблема - вивчення закордонного досвіду організації управлінського обліку, створення нових нетрадиційних систем одержання інформації про витрати виробництва вітчизняних підприємств, застосування сучасних підходів до калькулювання собівартості продукції, визначенню фінансових результатів, а також використання цієї інформації для контролю, аналізу, прогнозування і регулювання виробничої діяльності.
Таким чином, вищесказане підтверджує актуальність обраної теми курсової роботи.
Схема 1
Загальна схема класивікації
вдатків на виробництво
| 1. Елементарніа) сировинаб) зар.платняв) відчисленняна зар.платнюг)амортизац.основных засобів и нематериальныхактивівд) знос МБПе) іншівидатки2.Комплексніа) видатки майбутніх періодовб) резерви предстоящих видатківв) загальновиробничі видаткиг) загальногосподарські видаткид) втрати від браку |
| 1. Пряміа) сировинаб) зарплатня робітниківв) відчислення на зарплатнюг) видатки по освоєннюд) знос е) резерв на ремонтж) втративід простоїв2. Косвенніа) загальновиробничі витратиб) загальногосподарські витрати |
| 1. Сировина2. Покупні напівфабрикати3. Возвратнівідходы4. Транспортно-заготовчі видаткиРазом: Сировина5. Зар. Платня робітників6. відчисления на зар. платнюробітників7. Витрати на освоєння8. Резерв на ремонт9. Втрати від простоїв10. Загальновиробничі видатки11. Загальногосподарські видатки Разом: Виробнича собівартість12. Комерційнівидатки13. Разом: Повна собівартість |